Рішення № 94330584, 19.01.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/406/20

Провадження №2/377/11/21

19 січня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання - Маряхіної І.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

14 липня 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №207760 від 15.06.2017 року в сумі 61681,00 гривень та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2197,00 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 15.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики №207760. За умовами вказаного договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 1500 гривень, строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем в порядку, встановленому п.1.4 договору позики, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1500 гривень. На підставі п.3.1 договору позики позичальник зобов`язався здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків. Проте, відповідачем умови договору не виконані, в зв`язку з чим, станом на 03.07.2020 року утворилась заборгованість, яка складається з наступного: 1500 гривень основний борг; 30322,50 гривень заборгованість по відсоткам; 3 0322,50,00 гривень заборгованість за простроченими відсотками, всього на загальну суму 61 681,00 гривень. Просили позов задовольнити в повному обсязі ( а.с. 3-6).

Ухвалою судді від 28.07.2020 року після виконання вимог, передбачених ч.6 ст.187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного письмового позовного провадження без виклику сторін. Вирішено провести перше судове засідання не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження в приміщенні Славутицького міського суду 26.08.2020 року. Роз`яснено сторонам, що відповідно до вимог ч.7 ст.279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (а.с.43).

Відповідачем на 26.08.2020 року відзиву не подано. У суду були відсутні відомості про отримання відповідачем ухвали про відкри ття провадження у справі та позовної заяви з пакетом документів, повернуто «за закінченням терміну зберігання» ( а.с.46,47).

Оскільки було неможливо ухвалити законне та обгрунтоване рішення без проведення судового засідання та виклику сторін для дачі пояснень, ухвалою судді від 22 вересня 2020 року по справі призначено судове засідання з викликом сторін на 21.10.2020 року (а.с.51).

Ухвалою суду від 21.10.2020 року розгляд справи було відкладено в зв`язку з тим, що у суду були відсутні відомості про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками. Призначено нове судове засідання на 25.11.2020 року (а.с.60).

Представник позивача у призначене судове засідання 25.11.2020 року не з`явився, в позовній заяві просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 , 25.11.2020 року до суду не з`явився, по електронній пошті, а пізніше поштою направив відзив на позовну заяву, із квитанції про направлення позивачам копії відзиву вбачаєтьсмя, що відзив позивачам направлено 23.11.2020 року. Із змісту відзиву на позов вбачається, відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що позивачем надано на підтвердження позовних вимог договір позики №207760 від 15.06.2017р., який не містить підписів сторін, а лише зазначення, що накладено електронний підпис, згідно тексту якого відповідачеві надається позика в сумі 1500,00 грн. строком на 30 діб з 15.06.2017р. по 15.07.2017р., що також зазначено в Графіку розрахунків до договору. Тобто позика має бути повернута до 15.07.2017 року. Відсутні докази переказу коштів на карту. Позивачем не надано доказів приналежності відповідачу номера телефона НОМЕР_1 з якого начебто проходила процедура погодження договору. Відтак, копія договору №207760 від 15.06.2017 року, не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору позики відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис». Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог(а.с.71-79).

Судове засідання було перепризначено на 17.12.2020 року (а.с.80-81).

17.12.2020 року від пердставника ТОВ «ВЕЛЛФІН» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи , оскільки вони не отримуали вчасно відзиву на позов, і їм необхідно час для підготовки відповіді на відзив (а.с.89).

Ухвалою суду від 17.12.2020 року клопотання представника позивача було задоволено, розгляд справи відкладено на 19.01.2021 року (а.с.92).

23.12.2020 року до Славутицького міського суду від ТОВ «ВЕЛЛФІН» надійшла відповідаь на відзив, в якій вони зазначають, що 15.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №207760 в електронній формі. Позивач виконав умови Договору позики в повному обсязі перерахувавши на картковий рахунок Відповідача кошти в сумі 1 500,00 грн. що підтверджується повідомленням від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування, коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року. Однак, на момент подання позову у ТОВ «ВЕЛЛФІН» була відсутня технічна можливість надання доказів щодо перерахування грошових коштів у сумі 1 500,00 грн. ОСОБА_1 . Але а матеріалах справи міститься Договір про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року, а також заповнена заявка, в якій зазначена банківська картка, на яку перераховувалася сума позики. На сьогодні, ТОВ «ВЕЛЛФІН» має змогу надати повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», що є беззаперечним доказом отримання позики ОСОБА_1 . Доказів неотримання грошових коштів Відповідачем до суду першої інстанції не надано. Факт перерахування Позивачем коштів на рахунок Відповідача не спростовано, останнім та ним не заперечувався. Відповідач прийняті на себе зобов`язання за Договором позики належним чином не виконав, що встановлено детальним розрахунком про заборгованість. Відповідач за своєю волею обрав ТОВ «ВЕЛЛФІН» в якості Позичальника та уклав Договір позики №207760 від 15.06.2017 року. Вказаний Договір позики укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Ініціатива укладення даного Договору позики надійшла від Відповідача. На момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувався «Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті Відповідача. Згідно п. 4.1, п. 4.2 Правил Заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на Сайті Товариства шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Пунктом 7.5 Договору позики вбачається, що Позичальник підтверджує, що отримав від позикодавця до укладення договору інформацію, вказану в ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», про що засвідчив своїм електронним підписом у договорі позики. Також, згідно п. 7.2 Договору позики чітко зазначено, що уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця. Відповідач підписавши Договір позики погодився повністю з усіма його умовами, зобов`язаний був їх виконувати поза межами строку кредитування незалежно від спливу строку на умовах, що чітко визначені в розділі 1 Договору позики, погоджені та підписні між обома сторонами. Тому просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі ( а.с 104-123).

19.01.2021 року в призначене судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надано письмову заяву про розгляд справи без їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі ( а.с.68).

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами позивача не згоден, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.126).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що що 15.06.2017 року ОСОБА_1 , керуючись п.п. 4.1, 4.2 Правил надання грошових коштів у вигляді позики, затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27 жовтня 2015 року, оформив на сайті ТОВ «Веллфін» в електронному вигляді заявку для отримання позики у розмірі 1500 гривень, шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту товариства ( а.с.16-19).

ТОВ «Веллфін» є юридичною особою та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження №2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7,8).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://сrеditup.соm.ua. і затверджені наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27.10.2015 року, заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення (а.с.9-15).

За змістом п.6.3. Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, вказану в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики(а.с.9-15).

Як зазначено у п.6.4 Правил, у разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті(а.с.9-15).

Відповідно до п.6.7 Правил для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну і паролю входить до особистого кабінету(а.с.9-15).

Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки зазначено в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок (а.с.9-15).

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України) (а.с.9-15).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статті 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей - стаття 1047 ЦК України.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VІII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закон № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675- УІП.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст. 641,644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Таким чином, 15 червня 2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики в електронній формі №207760. Сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором(а.с.20-24).

Відповідно до укладеного договору позики № 207760 від 15.06. 2017 року позикодавець надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 1500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Як зазначено у п.1.2 договору позика надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Позикодавця за умови ідентифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису однлоразовим індетифікатором (а.с.20).

Пунктом 1.3 договору позики, визначено строк дії договору тридцять (30) днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків (додаток до Договору) до 15.07.2017 року(а.с.24).

Згідно листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 18.12.2020 року відповідно до договору ВП-180516-3 від 18.05.2016 було здійснено за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 15.06.2017 року на суму 1500 гривень, власник картки - ОСОБА_1 , маска картки НОМЕР_2 , код авторизації НОМЕР_3 , номер транзакції в системі WayForPay - а_4320007_207760 ( а.с.121).

Проведення платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» здійснюється на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3, укладеного 18.05.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», предметом договору є організація та здійснення переказу грошових коштів Фінансовою компанією на користь Кредитної установи по транзакціях, що ініціюються Клієнтами - держателями електронних платіжних засобів, з використанням електронних способів обробки платежів на підставі укладених з Кредитною установою угод; організація та здійснення переказів грошових коштів від Кредитної установи на банківські картки Клієнтів (для видачі кредитів або позик). Таким чином, доказом підтвердження отримання коштів відповідачем є лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від від 18.12.2020 року, в якому зазначається сума коштів, власник картки, маска картки, код авторизації, номер транзакцїї в системі(а.с.211).

Пунктом 1.5 (п.п.1.5.1;1.5.2) договору позики передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:

- 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 гривень за перший день користування позикою;

- 1,9 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.3 цього договору;

- 1,9% від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів (а.с.20).

Згідно з п.3.1 договору позики позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків (а.с.21).

Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1 договору.

Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 15.07.2017 року в сумі 2356,50 гривень, з яких 1500 гривень - сума позики, 856,50 гривень - сума процентів за користування позикою за період з 15.06.2017 року по 15.07.2017 року (а.с.24).

Згідно довідки щодо заборгованості за договором №207760 від 15.06.2017 року станом на 03.07.2020 року за позичальником обліковується прострочена заборгованість в сумі 61681,00 гривень, з них: 1500 гривень - заборгованість за основною сумою позики; 30322,50 гривень - заборгованість за відсотками (процентами) згідно договору; 29858,50 гривень - заборгованість за простроченими відсотками(процентами) згідно договору (а.с.25).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 , взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1500 гривень та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 15.06.2017 року по 15.07.2017 року в сумі 856,50 гривень.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1500 гривень та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 15.06.2017 року по 15.07.2017 року в сумі 856,50 гривень є доведеною та підлягає задоволенню.

Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення заборгованості за процентами та за простроченими процентами за користування позикою за період з 16.07.2017 року по 03.07.2020 року, суд виходить з такого.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/1 1534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 207760 від 15.06.2017року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі 15.07.2017 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 15.07.2017року (включно). Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 59324,50 гривень включає період з 16.07.2017 року по 03.07.2020 року, який виходить за межі строку кредитування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті З ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті З ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті З ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між фінансовою установою та фізичною особою - споживачем фінансових послуг по наданню грошових коштів у позику (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам та по простроченим процентам за користування позикою за період з 16.07.2017 року по 03.07.2020 року, в сумі 59324,50 гривень є безпідставною та задоволенню не підлягає.

В той же час до аргументів відповідача які викладені у відзиву на позов, про невизнання позовних вимог в повному обсязі, суд ставиться критично, і вважає, що відповідач у такий спосіб бажає уникнути відповідальності за договором позики. Його заперечення повністю спростовуються наданими письмовими доказами, аналіз яких був проведений і досліджений судом.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-УІ).

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2197 гривня, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 2356,50 грн. х 100: 61681,00 грн. = 3,82 (відсоток розміру задоволеного позову); 2197 х 3,82 :100 = 83,93 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики №207760 від 15.06.2017 року, яка складається з: 1500 гривень - основний борг; 856 гривень 50 копійок - заборгованість по відсоткам, всього на загальну суму 2356 гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 83 гривні 93 копійок.

Копію рішення направити (вручити) сторонам для ознайомлення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 22.01.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», юридична адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, рахунок IBAN- НОМЕР_4 ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300 346.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. О. Малишенко