Рішення № 94329798, 22.01.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4018/20

Провадження № 2/279/87/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/4018/20 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визначення права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось спадкове майно. На момент смерті спадкодавця він був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , отже вступив в фактичне управління та володіння спадковим майном. Для реалізації спадкових прав звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 28.01.2020 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на садовий будинок АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку площею 0,0800 га, наданої для ведення садівництва, кадастровий номер 1810700000:01:030:0286, розташованої в Садовому товаристві ім. Г.Ф.Наценко в м.Коростень Житомирської області.

Однак, оформити спадщину в нотаріальному порядку на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (на території міської лазні), виявилось неможливим через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Так, листом приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Неборачко Ірини Віталіївни від 30.07.2020 року №264/02-14/143/2017 було повідомлено про відмову у вчиненні нотаріальної дії та рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права власності.

Відповідно до виписки із протоколу профспілкового комітету міськпобуткомбінату від 15.12.1992 року №45 прийнято рішення про продаж ОСОБА_2 знятий з балансу міськпобуткомбінату сарай для подальшого будівництва гаража відповідно до оціночного акту.

Згідно рішення виконкому Коростенської міської ради від 03.08.1994 року №218 громадянину ОСОБА_2 дозволено перебудувати сарай, викуплений ним в міськпобуткомбінаті, який розташований на території котельної міської лазні, під гараж розміром 6 х 6 м.

Відповідно до листа Коростенського міського голови від 07.08.2020 року №02-17/1628 інші документи щодо користування зазначеним гаражем ОСОБА_2 в розпорядженні виконавчого комітету Коростенської міської ради відсутні.

Згідно довідки Комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» житомирської обласної ради від 30.06.2020 року №123 державна реєстрація права власності не проводилась відносно гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (на території міської лазні) м.Коростень, Житомирської області.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 30.06.2020 року Комунальним підприємством «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (інвентарна справа №1865 р/с) гараж, розташований по АДРЕСА_3 (на території міської лазні) в м.Коростень Житомирської області, відповідає технічним вимогам.

Згідно Звіту про незалежну експертну оцінку нежитлового приміщення гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість даного об`єкту станом на 31 липня 2020 року складає 16360,00 гривень.

З підстав, передбачених ст. 328, 1216, 1218 ЦК України, просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на гараж, розташований по АДРЕСА_3 (на території міської лазні) в м.Коростень Житомирської області (інвентарна справа №1865 р/с).

Сторона позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, відзив на позов у встановлений строк не подав.

За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років в с.Білошиці Коростенського району Житомирської області помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 13.10.2017 року.

Позивач, як син ОСОБА_1 , є спадкоємцем першої черги по закону, що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 11.03.1980 року.

Майном, з приводу якого порушено спір, позивачем зазначено гараж, розташований по АДРЕСА_3 , право власності на яке за спадкодавцем не зареєстровано.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 18.11.2015 № 6-1858цс15, від 16.12.2015 № 6-688цс15, від 10.02.2016 № 6-2124цс15.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Таким чином, право власності на новостворену рухому річ виникає у особи, яка її виготовила (створила) в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з`являється об`єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку із положенням ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає ніяких винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про деражвну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону України речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

З матеріалів справи слідує, що рішенням виконкому Коростенської міської ради за №218 від 03.08.1994 року ОСОБА_2 дозволено перебудувати сарай, викуплений ним в міськпобуткомбінаті, розташований на території котельної міської лазні, під гараж розміром 6х6 м.

Проте, як слідує, з технічного паспорту на гараж, виготовленого 30.06.2020 року КП "Коростеньске міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської області площа розташованої нежитлової будівлі гаража по АДРЕСА_3 (на території міської лазні) в м.Коростені Житомирської області має більшу площу, а саме площа приміщення 40, 4 кв.м., площа основи (забудови) 48, 3 кв.м.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи містобудування" реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, слід враховувати наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу на початок будівельних робіт, належним чином затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Об`єкт нерухомості, на якій позивач просить визнати право власності, побудований без належного дозволу на виконання будівельних робіт, без проекту та погодження з відповідними службами, отже, вказане нежитлове приміщення є самочинним будівництвом.

З роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року слідує, що при вирішенні питання про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти звертається увага на наявність звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об`єкта до експлуатації та на докази щодо зазначених обставин. При цьому звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно з пунктом 12 вищевказаної Постанови суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

В матеріалах справи відсутні докази з вищенаведеного, в тому числі щодо звернення позивача до компетентного органу з метою вирішення питання щодо прийняття даного об`єкта в експлуатацію, відповідність такого об`єкта існуючим будівельним, технічним, пожежним, санітарним та іншим нормам.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування " від 30.05.2008 року №7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Однак, позовні вимоги мають інший предмет позову, який суд самостійно змінювати не може.

Отже, враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 4, 12, 19, 76-82, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 316, 328, 331, 376, 392 ЦК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визначення права власності на майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача – адвокат Юревич Ігор Вікторович, місце знаходження: 11500, м.Коростень, вул.Грушевського, 44, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ЖТ №001093 видане 29.08.2019 року на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 01.08.2019 року №26/1.

Відповідач – Коростенська міська рада, місце знаходження: 11500, Коростень, вул. Грушевського, 22, Житомирська обл., ЄДРПОУ 13576977.

Суддя: Шульга О.М.