Рішення № 94327727, 22.01.2021, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
22.01.2021
Номер справи
910/17913/20
Номер документу
94327727
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2021Справа № 910/17913/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРА ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛПАНІК"

про стягнення 41842,13 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРА ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛПАНІК" про стягнення 41842,13 грн, з яких: заборгованість у сумі 33473,70 грн, штраф у сумі 8368,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки №41803505 від 09.01.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.11.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/17913/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.12.2020 та 22.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі.

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 23.11.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 01.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476274270.

Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРА ІНВЕСТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛПАНІК" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №41803505 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару, за необхідності вартість доставки, визначаються сторонами в рахунках, які формує постачальник на кожну конкретну поставку.

Ціна товару, зазначена в рахунку може змінюватись постачальником в односторонньому порядку, про що він повинен завчасно попередити покупця (п.2.2. договору).

Згідно із п.2.3. договору у разі незгоди покупця з новою ціною на товар, він має право відмовитись від наступної поставки товару. У разі ненадання покупцем відмови, він повинен прийняти поставлений товар за новою ціною та підписати відповідні документи.

Відповідно до п.3.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі, або інший рахунок постачальника, про що він повинен заздалегідь письмово попередити покупця (п.3.2. договору).

У відповідності до п. 3.4. договору, в разі виникнення заборгованості покупця перед постачальником, сторони погодили наступний порядок здійснення розрахунків по мірі надходження коштів: спочатку сплачується пеня, штрафи, збитки сторін, оплата додаткових послуг передбачених цим договором, платежі за послуги минулих періодів, вартість перевезення останньої партії.

У пунктах 3.5. - 3.8. договору сторони погодили, що раз на місяць сторони підписують Акт звірки взаєморозрахунків. Покупець повинен підписати наданий Акт протягом п`яти днів після отримання або надати обґрунтовану письмову відмову. У разі не підписання Акту звірки взаєморозрахунків та/або ненадання обґрунтованої відмови, Акт вважається підписаним сторонами. На основі підписаних Актів звірки взаєморозрахунків сторони раз на місяць проводять остаточні взаєморозрахунки. Оплата здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до положень п.6.2. договору за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору здійснив відповідачу поставку товару на суму 102343,70 грн, на підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи видаткові накладні №РН-0001372 від 29.03.2019 на суму 6300,00 грн, №РН-0001828 від 11.04.2019 на суму 7560,00 грн, №РН-0001870 від 12.04.2019 на суму 27402,20 грн, №РН-0002344 від 25.04.2019 на суму 2928,00 грн, №РН-0002911 від 17.05.2019 на суму 2400,00 грн, №РН-0002966 від 18.05.2019 на суму 4800,00 грн, №РН-0003630 від 04.06.2019 на суму 3400,00 грн, №РН-0003867 від 11.06.2019 на суму 3720,00 грн, №РН-0005023 від 16.07.2019 на суму 7650,00 грн, №РН-0005024 від 16.07.2019 на суму 4350,00 грн, №РН-0006028 від 16.08.2019 на суму 3600,00 грн, №РН-0006029 від 16.08.2019 на суму 2600,00 грн, №РН-0006205 від 22.08.2019 на суму 2920,00 грн, №РН-0006967 від 13.09.2019 на суму 11203,50 грн, №РН-0007094 від 17.09.2019 на суму 3000,00 грн, №РН-0007095 від 17.09.2019 на суму 2000,00 грн, №РН-0007542 від 27.09.2019 на суму 2000,00 грн, №РН-0008063 від 10.10.2019 на суму 2010,00 грн, №223 від 27.01.2020 на суму 2500,00 грн.

Однак, за доводами позивача, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість за договором у сумі 33473,70 грн.

27.10.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№3268 від 27.10.2020 про сплату заборгованості за договором у сумі 33473,70 грн.

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 33473,70 грн, а також нарахованого на підставі п.6.2. договору штрафу сумі 8368,43 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №41803505 від 09.01.2019 позивач надав у матеріали справи видаткові накладні №РН-0001372 від 29.03.2019 на суму 6300,00 грн, №РН-0001828 від 11.04.2019 на суму 7560,00 грн, №РН-0001870 від 12.04.2019 на суму 27402,20 грн, №РН-0002344 від 25.04.2019 на суму 2928,00 грн, №РН-0002911 від 17.05.2019 на суму 2400,00 грн, №РН-0002966 від 18.05.2019 на суму 4800,00 грн, №РН-0003630 від 04.06.2019 на суму 3400,00 грн, №РН-0003867 від 11.06.2019 на суму 3720,00 грн, №РН-0005023 від 16.07.2019 на суму 7650,00 грн, №РН-0005024 від 16.07.2019 на суму 4350,00 грн, №РН-0006028 від 16.08.2019 на суму 3600,00 грн, №РН-0006029 від 16.08.2019 на суму 2600,00 грн, №РН-0006205 від 22.08.2019 на суму 2920,00 грн, №РН-0006967 від 13.09.2019 на суму 11203,50 грн, №РН-0007094 від 17.09.2019 на суму 3000,00 грн, №РН-0007095 від 17.09.2019 на суму 2000,00 грн, №РН-0007542 від 27.09.2019 на суму 2000,00 грн, №РН-0008063 від 10.10.2019 на суму 2010,00 грн, №223 від 27.01.2020 на суму 2500,00 грн.

Згідно із зазначеними вище накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102343,70 грн.

Судом враховано, що у видатковій накладній №223 від 27.01.2020 зазначено, що поставка здійснена на підставі договору ДГ-0000519, у той час як позовні вимоги заявлено за договором поставки №41803505 від 09.01.2019. Разом з тим, матеріали справи не містять та сторонами не надано суду договору ДГ-0000519. За поясненнями позивача договір ДГ-0000519 між сторонами не укладався та правовідносини між сторонами існували лише за договором поставки №41803505 від 09.01.2019. Відповідач зазначених позивачем обставин не спростував.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про підтвердження позивачем обставин щодо поставки відповідачу товару на суму 2500,00 грн згідно із видатковою накладною №223 від 27.01.2020 по договору №41803505 від 09.01.2019.

За встановлених судом обставин, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за договором №41803505 від 09.01.2019 у період з березня 2019 року по січень 2020 року згідно із зазначених вище видаткових накладних поставив відповідачу товар на суму 102343,70 грн.

Як встановлено судом, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за поставлений товар на загальну суму 68870,00 грн, що підтверджується наданими позивачем у матеріали справи копіями банківських виписок за період з 29.03.2019 по 15.11.2019.

Позивачем також надано у матеріали справи акт звірки взаємних розрахунків складений станом на 31.12.2019, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 30973,70 грн.

З урахуванням поставленого відповідачу товару на суму 2500,00 грн згідно із видатковою накладною №223 від 27.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 33473,70 грн

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

Дослідивши надані позивачем у матеріали справи докази направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату вартості товару (направлення рахунків здійснене на електронну пошту відповідача), судом встановлено, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати товару настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором у сумі 33473,70 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 33473,70 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення штрафу сумі 8368,43 грн, нарахованого на підставі п.6.2. договору, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 6.2. договору у випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Оскільки відповідач допустив порушення грошового зобов`язання з оплати поставленого товару на строк більше десяти календарних днів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у сумі 8368,43 грн, нарахованого на підставі пункту 6.2. договору, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРА ІНВЕСТ".

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання правової допомоги від 10.11.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Кобилецьким В.В., копію звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 23.12.2020, копію видаткового касового ордеру від 24.11.2020 на суму 10000,00 грн, копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю №5185 від 28.08.2012.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено витрати на правничу допомогу по справі №910/17913/20 у сумі 10000,00 грн.

Відповідачем заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не надано.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи та витрати на правничу допомогу відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛПАНІК" (02121, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 182, ідентифікаційний код 41803505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРА ІНВЕСТ" (02105, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЮРІЯ ГАГАРІНА, будинок 3А, квартира 57, ідентифікаційний код 41412973) заборгованість у сумі 33473,70 грн, штраф у сумі 8368,43 грн, витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.01.2021.

Суддя С.О. Турчин

Часті запитання

Який тип судового документу № 94327727 ?

Документ № 94327727 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 94327727 ?

Дата ухвалення - 22.01.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 94327727 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 94327727 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 94327726
Наступний документ : 94327728