Рішення № 94324529, 21.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 січня 2021 року № 520/14375/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у частині порушень ст. 118 Земельного кодексу України - не надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га;

- зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача із проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, проте відповідач, посилаючись на вимоги ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудови територій», зокрема на п. 10.8.2 та п. 10.8.3, листом повідомив про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у частині порушень ст. 118 Земельного кодексу України - не надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га, оскільки доводи відповідача є такими, що не відповідають законодавству. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, представником відповідача вказано, що звернення позивача було належним чином розглянуто, у зв`язку з чим за результатами розгляду такого звернення було надано обґрунтовану відповідь. Також, представником відповідача вказано, що оскільки земельна ділянка, якої стосується звернення позивача, розташована на території багатоквартирної житлової забудови, відповідно до Плану зонування території м. Харкова у житловій зоні, підзонах Ж-4, Ж-5. Отже, представником відповідача вказано, що відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га є правомірною та обґрунтованою з огляду на невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам ДБН 2019.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я міського голови від 03.10.2019 з доданими графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га біля будинку по АДРЕСА_1 .

Листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 25.10.2019 № П-3-40039/1-19.08-31 позивача повідомлено про те, що питання буде розглянуто відповідно до діючого законодавства, після перевірки місця розташування земельної ділянки, що запитується, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

В подальшому, листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 13.01.2020 № П-3-40039/1-19.08-31 позивача повідомлено про те, що п. 2 додатку 2 рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1830/19 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0072 га біля будинку по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража. В якості підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки вказано на невідповідність її місця розташування вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Позивач, вважаючи зазначену відмову відповідача безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує його права, повторно звернувся до відповідача із заявою від 20.01.2020 року, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,0072 га (12 х 6 м) відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України. До заяви було додано графічні матеріали.

Матеріали справи свідчать, що згідно п. 11 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2009/20 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0072 га, біля будинку по АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаража у зв`язку з тим, що розміщення запитуваної земельної ділянки згідно з наданими графічними матеріалами не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Земельна ділянка, межі якої вказані на додатку до заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 (вх. № П-3-3006/1-20 від 20.01.2020), вільна від забудови, розташована на території Слобідського адміністративного району міста безпосередньо біля житлового будинку АДРЕСА_1 .

Листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 03.03.2020 № П-3-3006/1-20.08-31 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте Харківською міською радою рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач 10.03.2020 року звернувся на ім`я міського голови із заявою, в якій просив із посиланням на зазначення у першій та у повторній заявах прохання про те, що у разі неможливості надання дозволу у зазначеному місці по причинам, наведеним ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, розглянути можливість надання дозволу на іншу ділянку, розташовану у безпосередній близькості до дому, де він мешкає, для чого направити компетентного спеціаліста.

Листом від 07.04.2020 року №П-3-11577/1-20.08-31 позивача було повідомлено про те, що відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування території і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації па місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території нього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Згідно із частиною другою статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Відповідно до генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04 зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, земельна ділянка розташована: на території багатоквартирної житлової забудови; відповідно до плану зонування (зонінгу) - у житловій зоні, підзонах Ж-4, Ж-5: багатоквартирна житлова забудова Ж-4 (від 5 до 9 поверхів) та Ж-5 (від 10 до 16 поверхів). Відповідно до вимог ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій»: п. 10.8.2 гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для дітей і відпочинку населення; п. 10.8.3 у житлових районах із новою багатоповерховою забудовою пріоритетним типом гаражів для постійного зберігання індивідуальних легкових автомобілів слід передбачити окремо розташовані багатоповерхові надземні, підземні та комбіновані гаражі. Розміщення боксових гаражів на території житлових кварталів, мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови не допускається. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Також, зазначено, що розміщення запитуваної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». При цьому, зазначено, що рішенням сесії рішенням сесії Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2009/20 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0072 га, біля будинку по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража, у зв`язку невідповідності розташування об`єкта вимогам державних будівельних норм. Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тайм чином повноваження щодо визначення земельної ділянки для одержання у власність в межах норм безоплатної приватизації складено на громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України одним із повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст є розпорядження землями територіальних громад.

Згідно із ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі їх із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п.“г” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Як визначено приписами ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" план зонування території (зонінг) - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04 затверджено генеральний план м. Харкова до 2026 року.

Відповідно до п. 4.1.19-4.1.21 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання" від 20.11.2015 №7/15 зі змінами на Департамент містобудування покладено повноваження щодо підготовки проектів рішень Харківської міської ради з містобудівних питань, зокрема, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Як встановлено судом зі змісту п.11.1 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 26.02.2020 року №2009/20 встановлено, що останнє прийнято на підставі Пропозицій Департаменту містобудування від 03.02.2020 року №387/0/608-20. При цьому, вказано, що земельна ділянка, межі якої вказані у додатку до заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 року вільна від забудови, розташована на території Слобідського адміністративного району міста безпосередньо біля житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови; відповідно до плану зонування території (зонінгом) – житловій зоні, підзонах Ж-3, Ж-4: багатоквартирна житлова забудова Ж-4 (від 5 до 9 поверхів) та Ж-5 (від 10 до 16 поверхів). Розміщення запитуваної земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 16 для будівництва індивідуального гаража не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» та Закону України "Про будівельні норми".

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13 "Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Харкова" затверджено план зонування території міста Харкова.

Рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 №1902/19 затверджено зміни до генерального плану та затверджено в складі генерального плану зміни до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 27.02.2013 №1024/13.

У розділі 2.2 Пояснювальної записки до плану зонування (зонінгу) м. Харкова (далі - Пояснювальна записка) зазначено, проектом внесення змін до плану зонування (зонінгу) міста Харкова на території населеного пункту визначаються межі зон (підзон) з однорідними видами та умовами використання та встановлюються містобудівні регламенти, що діють у межах цих зон (підзон). Містобудівний регламент використовується в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об`єктів.

Для територіальної підзони окремо не встановлюються додаткові переліки переважних, супутніх видів забудови та іншого використання території земельних ділянок.

Для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони (підзони), на території якої ділянка знаходиться.

Невідповідність наміру забудови встановленим видам дозволеного використання земельних ділянок і об`єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.

Відповідно до Пояснювальної записки зона багатоквартирної житлової забудови Ж-4 призначається для розміщення багатоквартирних житлових будинків від 5 до 9 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, комунальних об`єктів, а також окремих об`єктів загальноміського та районного значення. Домінуюче функціональне використання території - житлова функція з включенням громадського, спортивно-оздоровчого призначення; зона багатоквартирної житлової забудови Ж-5 призначається для розміщення багатоквартирних житлових будинків від 10 до 16 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, комунальних об`єктів, а також окремих об`єктів загальноміського значення. Домінуюче функціональне використання території - житлова функція з включенням громадського призначення.

Як передбачено абз. 5 Закону України "Про будівельні норми", державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про будівельні норми" застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно - кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Судом встановлено, що наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року затверджено ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який набрав чинності 01 жовтня 2019 року.

Відповідно до пп. 1, 2 ДБН 2019 ці державні будівельні норми поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні.

Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Згідно п. 3.5 ДБН 2019 багатоквартирна забудова це територія житлової забудови або її частини, у межах якої розташовуються багатоквартирні житлові будинки.

Відповідно до п. 10.8.2 ДБН 2019 гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і між магістральних територіях або їх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для дітей і відпочинку населення.

Згідно із п. 10.8.3 ДБН 2019 у житлових районах із новою багатоповерховою забудовою пріоритетним типом гаражів для постійного зберігання індивідуальних легкових автомобілів слід передбачати окремо розташовані багатоповерхові надземні, підземні та комбіновані надземно-підземні, вбудовано-прибудовані, в тому числі і механізовані (автоматизовані), гаражі.

Відповідно до листа Мінрегіону від 06.02.2020 № 7/14.3/2143-20 щодо застосування окремих положень державних будівельних норм ДБН 2019 виключень, обмежень або особливостей застосування п. 10.8.3 ДБН 2019 не встановлено, а тому відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» його положення є обов`язковими для всіх суб`єктів містобудування.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про помилковість доводів позивача стосовно того, що п. 10.8.3 ДБН 2019 застосовується лише для житлових районів із новою багатоповерховою забудовою є та є хибним.

Відповідно до додатку Б (обов`язковий) основні терміни та визначення понять ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» гаражі наземні - будинки, споруди, позначки підлоги основних приміщень яких не нижче рівня спланованої поверхні землі; гаражі боксового типу - будинки, споруди у яких автомобілі зберігаються в окремих боксах, виїзд з яких здійснюється безпосередньо назовні або на внутрішній проїзд.

Отже, слід дійти висновку про те, що розміщення гаражного боксу (індивідуального гаража) на території багатоквартирної житлової забудови не допускається.

Враховуючи наведене та з огляду на обставини справи, суд приходить до висновку про те, що оскільки запитувана позивачем земельна ділянка розташована у зоні багатоквартирної житлової забудови, підзонах Ж-4, Ж-5, то рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є правомірним з огляду на обставини встановлення невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Доводи позивача стосовно розташування неподалік від запитуваної земельної ділянки іншої земельної ділянки, яка передана у приватну власність для будівництва індивідуального наражу не можуть бути враховані судом як належні з огляду на відмінність обставин, що стосуються даних правовідносин та правовідносин іншої земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Харківської міської ради Харківської області (м-н Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.