Рішення № 94324502, 21.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.01.2021 р. справа №520/8217/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області проскасування рішення та спонукання до вчинення дій, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування рішення від 18.06.2020р.; 2) зобов`язання на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки площею 0.0050га, яка розташована в АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку площею 0.0050га, яка розташована в АДРЕСА_1 , у користування ОСОБА_1 .

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що за відсутності визначених законом підстав владний суб`єкт створив штучну та безпідставну перешкоду в отриманні громадянином землі у користування.

Відповідач, Красноградська міська рада Харківської області (далі за текстом - владний суб`єкт, Міська рада), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що порушене заявником питання було вирішено на підставі та у спосіб, визначені законом. Наполягав, що громадянином порушена невірна процедура одержання земельної ділянки у користування, оскільки відповідне письмове звернення від 07.05.2020р. помилково ґрунтується на приписах ст.118 Земельного кодексу України, у той час як випадок надання землі в оренду регулюються ст.123 Земельного кодексу України.

Відзив на позов надійшов до суду 20.07.2020р.

Суд у цілях виконання приписів ч.4 ст.9 КАС України з метою з`ясування істини безвідносно до правових позицій сторін і процесуальної поведінки учасників справи неодноразово витребовував і у позивача, і у відповідача об`єктивні дані з приводу співвідносності фізичних параметрів належного заявнику майна по контуру земної поверхні із площею бажаної до набуття в користування земельної ділянки.

Учасники справи цих відомостей до суду не подали.

Указана обставина у поєднанні із обраним заявником способом отримання поштової кореспонденції (лист заступника директора Харківської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» від 10.12.2020р. №21-06/374, а саме: спрямування кореспонденції з установи зв`язку за указаною у позові адресою до іншої установи зв`язку – Донецька область, м. Краматорськ, вул. Райкіна, б.№32) зумовили вирішення цього спору поза межами строку за процесуальним законом.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

При цьому, слід також зазначити, що ухвалою суду від 01.07.2020р. даний позов було прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

20.07.2020 р. до суду надійшов відзив на позов.

У подальшому суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів та призначення справи до слухання у порядку загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання у справі було призначено на 01.10.2020р.

28.09.2020 р. від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, відомостей про належне сповіщення позивача про дату судового засідання в розпорядженні суду не було.

01.10.2020р. до судового засідання учасники справи не прибули, відомостей про належне сповіщення позивача про дату судового засідання в розпорядженні суду не було, хоча судова повістка була надіслана судом за вказаною у позові адресою позивача, втім вчасно повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулося. Суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.10.2020 р. удовому засіданні були присутні представники усіх учасників справи.

До вказаного судового засідання 19.10.2020 р. представники сторін також не прибули, відомостей про належне сповіщення позивача про дату судового засідання в розпорядженні суду не було, хоча судова повістка була надіслана судом за вказаною у позові адресою позивача, втім вчасно повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулося. Судом було прийнято рішення про відкладення судового засідання на 03.11.2020 р. Також 19.10.2020 р. на адресу позивача судом було надіслано листа щодо витребування доказів, який позивачем було отримано, проте залишено без виконання.

До судового засідання 03.11.2020 р. представники сторін також не прибули, відомостей про належне сповіщення позивача про дату судового засідання в розпорядженні суду не було, хоча судова повістка була надіслана судом за вказаною у позові адресою позивача, втім вчасно повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулося. Судом було прийнято рішення про відкладення судового засідання на 23.11.2020 р.

До судового засідання 23.11.2020 р. представники сторін також не прибули, відомостей про належне сповіщення позивача про дату судового засідання в розпорядженні суду не було, хоча судова повістка була надіслана судом за вказаною у позові адресою позивача, втім вчасно повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулося. Судом було прийнято рішення про відкладення судового засідання на 14.12.2020 р.

До судового засідання 14.12.2020 р. представники сторін також не прибули, відомостей про належне сповіщення позивача про дату судового засідання в розпорядженні суду не було, хоча судова повістка була надіслана судом за вказаною у позові адресою позивача, втім вчасно повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулося.

Згідно зі ст. 193 КАС України ініційований заявником спір підлягав вирішенню протягом 30 днів з дати початку розгляду справи по суті.

Проте з огляду на тривалу відсутність доказів належного сповіщення заявника про дати судових засідань, потребу у виконанні вимог ст.9 КАС України в частині з`ясування об`єктивної істини та необхідність отримання витребуваних судом додаткових доказів, нове судове засідання було призначено на 21.01.2021 р., тобто поза межами установленого процесуальним законом строку розгляду справи.

Прийняття саме таких процесуальних рішень було обумовлено відданням судом переваги публічному інтересу у встановленні об`єктивної істини над публічним інтересом у формальному дотриманні строків вчинення відповідних процесуальних дій.

Про судове засідання 21.01.2021 р. заявник був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення 04.01.2021 р. поштового відправлення із судовою повісткою, проте до суду не прибув, не повідомивши про причини неявки.

З цього приводу суд зазначає, що за загальним правилом ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За матеріалами справи усіх учасників справи було повідомлено про дату, час та місце судового засідання 21.01.2021р.

Положення ч.2 ст.205 КАС України є незастосовними до указаного випадку, позаяк визначений процесуальним законом строк розгляду справи сплинув, вирішення спору поза межами цієї календарної дати зумовлено правовими позиціями сторін та віданням судом беззаперечної переваги публічному інтересу у з`ясуванні об`єктивної істини під час відправлення правосуддя.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд не знаходить підстав для визнання поважними причин неприбуття заявника до судового засідання 21.01.2021р.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладені міркування, зважаючи на незмінність завдання адміністративного судочинства в усіх категоріях судових спорів, на запроваджений ст.9 КАС України обов`язок адміністративного суду самостійно з`ясувати об`єктивну істину у спорі безвідносно до вимог, доводів, аргументів та правових позицій сторін, а також на обсяг добутих по справі доказів, суд доходить до переконання про відсутність потреби у проведенні подальших усних слухань та наявність підстав для вирішення спору у порядку письмового провадження, позаяк приєднані до справи документи повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Тому 21.01.2021р. судом була постановлена усна ухвала із занесенням до протоколу судового засідання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник 04.12.2018р. подав до Міської ради письмове звернення з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна – нежитлова будівля за адресою – Харківська область, м.Красноргад, вул.Полтавська без номера, з метою отримання земельної ділянки у користування на умовах оренди. (а.с.3).

Текст даного звернення не містить посилань на жодну норму Земельного кодексу України.

Висновком завідувача сектору житлового-комунального господарства, містобудування та архітектури Красноградської районної державної адміністрації від 02.03.2020р. №09-30/660 було погоджено відповідний проект на земельну ділянку площею 0,00500га (тобто 50кв.м.). (а.с.4).

07.05.2020р. заявник подав до Міської ради письмове звернення з приводу затвердження проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна – нежитлова будівля за адресою – Харківська область, м.Красноргад, вул.Полтавська без номера, з метою отримання земельної ділянки у користування на умовах оренди. (а.с.17).

Текст даного звернення містить посилання на ст.118 Земельного кодексу України та ст.186-1 Земельного кодексу України.

18.06.2020р. Міською радою було прийнято рішення №3142-VII, згідно з яким означене звернення підлягало вирішенню у присутності заявника.

Не погодившись із правомірністю вчиненого Міською радою управлінського волевиявлення заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону волевиявлення владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянами від Держави чи органу місцевого самоврядування речових прав (як власності, так і користування) на земельні ділянки регламентовані, насамперед, приписами Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Так, згідно з ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст.83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.ч.1 і 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу (ч.1 ст.116); Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116).

Положення ст.118 Земельного кодексу України присвячені регламентуванню правовідносин з приводу набуття громадянами земельних ділянок у власність.

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що заявник прагне до набуття речового права - права користування (тобто оренди) земельної ділянки.

Тому положення ст.118 Земельного кодексу України не поширюються на спірні правовідносини і звернення заявника від 07.05.2020р. помилково умотивовано посиланням на ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, належною нормою права у даному випадку є приписи ст.123 Земельного кодексу України, де указано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст.123); Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.3 ст.123); Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу (ч.4 ст.123); 11. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч.11 ст.123); Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (ч.14 ст.123).

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124); Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.124); Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124); Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (ч.4 ст.124).

Правовий механізм функціонування органів місцевого самоврядування визначений, зокрема, ст.ст.25 і 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", за приписами яких питання регулювання земельних відносин віднесено до відання сільських, селищних, міських рад і вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що порушене заявником у зверненні від 07.05.2020р. питання не було вирішено Міською радою по суті на відповідному пленарному засіданні.

Будь-яких причин для обрання саме такої форми владного управлінського волевиявлення Міською радою у тексті оскарженого рішення не наведено.

У силу правового висновку п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Отже, зміна мотивів (як юридичних, так і фактичних) та приводів вчинення владним суб`єктом управлінського волевиявлення є неприпустимою.

Таким чином, у даному випадку має місце факт вчинення Міською радою бездіяльності, котра за відсутності явних та очевидних нездоланних перешкод і перепон у реалізації владного повноваження, підлягає кваліфікації у якості протиправної.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оскільки Міською радою у ході розгляду справи за правилом ч.2 ст.77 КАС України не доведено відсутності змоги прийняти рішення по суті реально отриманого звернення заявника або об`єктивної вимушеності відтермінування строку прийняття рішення, то позов належить задовольнити в частині визнання протиправною бездіяльності владного суб`єкта та обтяження владного суб`єкта обов`язком вчинити відповідне волевиявлення у порядку ст.123 Земельного кодексу України.

Розглядаючи справу в частині решти вимог, суд зважає на правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц, де зокрема, указано, що: 1) правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди; 2) до цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку; 3) дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17.10.2018р. у справі №380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Відтак, суд вважає, що вимога про передачу землі в оренду підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, адже спрямована на захист цивільного, а не публічного права зацікавленої особи.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав розгорнуту оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З огляду на ці міркування, суд доходить до висновку про передчасність вимоги з приводу спонукання владного суб`єкта до затвердження проекту землеустрою, позаяк у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі №817/1321/18 згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.11.2019р. у справі №509/1350/17, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, але виключно у тому випадку, коли для прийняття цього рішення суб`єктом виконано усі визначені законом умови; застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано ініціатором усі визначені законом умови; оцінка правомірності відмови суб`єкта не може обмежуватись лише наведеними в оскаржуваному рішенні мотивами, а й повинна стосуватись вичерпності цих мотивів.

У спірних правовідносинах владний суб`єкт взагалі не визначився із жодним із юридично значимих факторів, будь-якої юридичної оцінки співвідносності показника площі об`єкту нерухомого майна та показника площі земельної ділянки не надав.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності владного суб`єкта та обтяження владного суб`єкта обов`язком вирішити по суті звернення заявника.

Вимога про надання землі в оренду підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, а решта вимог позову підлягають відхиленню як необґрунтовано заявлені.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Закрити провадження в адміністративній справі за вимогою про зобов`язання передати у користування земельну ділянку площею 0.0050га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Роз`яснити, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправним і скасувати рішення Красноградської міської ради Харківської області від 18.06.2020р. №3142-VII.

Визнати протиправною бездіяльність Красноградської міської ради Харківської області з приводу не вирішення по суті у порядку статті 123 Земельного кодексу України питання стосовно затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.0050 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , за матеріалами звернення громадянина ОСОБА_1 від 07.05.2020р. №Н-240/03-19.

Зобов`язати Красноградську міську раду Харківської області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити по суті у порядку статті 123 Земельного кодексу України питання з приводу затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.0050га, яка розташована в АДРЕСА_1 , за матеріалами звернення громадянина ОСОБА_1 від 07.05.2020р. №Н-240/03-19.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку розгляду справи в письмовому провадженні 21 січня 2021р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.