Рішення № 94324457, 21.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3753/20

21 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (далі Заводська селищна рада), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 1411 від 13.08.2020 Заводської селищної ради сьомого скликання сімдесят четвертої сесії про відмову ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га;

- зобов`язати Заводську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення йому безоплатно земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти мотивоване рішення щодо надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням Заводської селищної ради йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства через те, що зазначена заявником земельна ділянка є більшою за норми, передбачені законом. Позивач зазначає, що у заяві вказав площу бажаної земельної ділянки 2 га, що відповідає нормам, визначеним законом, а тому вважає, що підстави для відмови визначені статтями 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України) у спірному випадку відсутні.

Зокрема вказує, що відповідно до статті 118 ЗК України звернувся до відповідача із необхідними документами: заявою, документами, які підтверджують його статус учасника бойових дій, витягом із Публічної кадастрової карти (картографічні матеріали). Надаючи картографічний матеріал, не звернув увагу, що розмір земельної ділянки, яка відображена у витязі із Публічної кадастрової карти становить 2,5284 га, тільки зауважив, що її цільове призначення - землі запасу (які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). При цьому стаття 118 ЗК України передбачає зазначення орієнтовних розмірів бажаної земельної ділянки.

Позивач зазначає, що виконав вимоги закону, а відповідач сприйняв буквально ту обставину, що розмір земельної ділянки є більшим за норми, передбачені для надання земельних ділянок у власність, та здійснив прив`язку саме до тієї ділянки, яка ним зазначена. Обставина, яка зазначена у протоколі комісії Заводської селищної ради і лягла в основу оскаржуваного рішення, а саме, що земельна ділянка є більшою за норми виділення передбачені законом, не є підставою для відмови у наданні іншої вільної земельної ділянки або поділу зазначеної ним земельної ділянки на дві частини із виділенням земельної ділянки в межах норм, визначених законом, що відповідачем не було здійснено.

Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 12.01.2021 о 09.30 год.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.11.2020 представником Заводської селищної ради отримано 02.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 12.01.2021 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявною учасників справи та за клопотанням позивача до 21.01.2021.

У судове засідання 21.01.2021 позивач, його представник не прибули, проте подали заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання 21.01.2020 не прибув повторно, причини неприбуття до суду не повідомив, відтак, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, визначені статтею 205 КАС України.

З огляду на положення частини третьої статті 194, статті 205 КАС України, та неприбуття усіх учасників справи у судове засідання, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі наявних у суду матеріалів.

Інших заяв по суті справи чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14.08.2019 Тернопільським обласним військовим комісаріатом (а.с.8).

У зв`язку із наявністю пільг для учасників бойових дій та з метою одержання у власність земельної ділянки позивач 05.06.2020 звернувся до Заводської селищної ради із заявою такого змісту: «Прошу виділити мені земельні ділянки під забудову, під забудову гаража, під садівництво та земельну ділянку в кількості двох гектарів для ведення особистого селянського господарства» (а.с.6).

До заяви позивач додав витяг з Публічної кадастрової карти, в якому виділив місцезнаходження бажаної земельної ділянки, та інформацію про неї: кадастровий номер 6125588000:01:001:3014, тип власності: комунальна власність, цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам), площа 2,5284 га (а.с.7).

Позивачем долучено до позовної заяви копію протоколу №22 засідання постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Заводської селищної ради від 20.07.2020, на якому розглядалася заява ОСОБА_1 про виділення йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га. В протоколі зазначено, що з даного питання слухали голову комісії ОСОБА_2 , який повідомив, що ОСОБА_1 вказав кадастровий номер земельної ділянки із земель запасу, площа якої становить 2,5284 га, що перевищує норму безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Тому запропонував звернення ОСОБА_3 винести на розгляд сесії та рекомендувати відмовити у виділенні земельної ділянки кадастровий номер 6125588000:01:001:3014 у власність ОСОБА_1 . Таке рішення одноголосно підтримане членами комісії (а.с.12).

13.08.2020 Заводською селищною радою прийнято рішення №1411 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га (а.с.11).

Зміст оскаржуваного рішення містить посилання на статті 12, 81, 116, 118, 121, 122 ЗК України, Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вказує, що воно прийняте враховуючи пропозиції постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Заводської селищної ради.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, оформленою рішенням від 13.08.2020, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувана відмова відповідача прийнята у відповідності до зазначених вище умов.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Підпунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами першою - другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як встановлено підпунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення селянського господарства в розмірі не більше 2,00 гектара.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Таким чином, у даному випадку відповідач має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №520/8576/18 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, суд надає оцінку підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з огляду на положення частини сьомої статті 118 ЗК України, а також враховуючи критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, передбачені статтею 2 КАС України.

В оскаржуваному рішенні жодних підстав для відмови позивачу у виділенні земельної ділянки не наведено. Саме у рішенні, яке приймається уповноваженим суб`єктом – селищною радою, мають бути наведені чіткі і зрозумілі підстави його прийняття, а не лише посилання на загальні положення законодавства, які регламентують спірні правовідносини. Відтак, з огляду на критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначені у статті 2 КАС України, які наведені вище, вбачається про їх недотримання через необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваного рішення.

Разом з тим, з огляду на те, що у змісті рішення є посилання на те, що воно прийняте з урахуванням пропозицій постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Заводської селищної ради, то суд вважає за необхідне надати оцінку мотивам відмови у наданні земельної ділянки у власність позивачу, викладеним у протоколі цієї комісії №22 від 20.07.2020, а саме: заявник ОСОБА_1 вказав кадастровий номер земельної ділянки із земель запасу, площа якої становить 2,5284 га, що перевищує норму безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (а.с.12).

Отже, фактичною відмовою за рішенням комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Заводської селищної ради, є те, що за результатами розгляду поданих позивачем матеріалів встановлено, що орієнтовний розмір земельної ділянки на графічних матеріалах перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначені статтею 121 ЗК України, - 2,00 га.

З цього приводу суд звертає увагу, що позивач звернувся до Заводської селищної ради із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею саме 2,00 га, тобто розмір земельної ділянки на яку претендує позивач не перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, та який визначений статтею 121 ЗК України. Дані обставини підтверджуються змістом заяви ОСОБА_1 (а.с.6). Крім цього, у цій заяві заявник просив надати йому ще земельну ділянку під забудову, під забудову гаража, під садівництво. Питання щодо розгляду заяви у цій частині не є предметом позовних вимог, проте вказує на те, що позивач бажав отримати земельні ділянки за різним цільовим призначення, норми безоплатної передачі яких також визначені статтею 121 ЗК України.

Надання відомостей з Публічної кадастрової карти з розмірами земельної ділянки більшими, ніж передбачено для безоплатного отримання у власність, не свідчить про неможливість вирішення уповноваженим суб`єктом питання про надання у власність заявнику земельної ділянки дозволеної площі 2,00 га. Крім того, з огляду на те, що таке рішення приймається на сесії селищної ради відкрито, то для з`ясування усіх обставин розташування земельної ділянки, визначення її орієнтовних меж та площі, відповідач не позбавлений був права і в даному випадку доцільності залучити до розгляду питання заявника.

З огляду на це, суд констатує, що рішення прийнято відповідачем без урахуванням можливості вирішити питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах площі, визначеної законом.

Також суд зазначає, що остаточна площа земельної ділянки обчислюється при виготовленні документації із землеустрою (проекту землеустрою). При цьому така площа не може бути більшою ніж та, на яку надано дозвіл для розроблення проекту землеустрою. І Заводська селищна рада, як суб`єкт до повноважень якого відповідно до статті 122 ЗК України відноситься надання дозволів на розроблення проекту землеустрою, не позбавлена можливості при прийнятті відповідного рішення визначити площу земельної ділянки, на яку надається дозвіл, в межах норм безоплатної приватизації.

Таким чином, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою подальшої передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність необґрунтовано, з підстави, що не передбачена частиною сьомою статті 118 ЗК України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність рішення № 1411 від 13.08.2020 Заводської селищної ради сьомого скликання сімдесят четвертої сесії про відмову ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га та його скасування, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Вирішуючи питання щодо іншої позовної вимоги - про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про виділення йому безоплатно земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти мотивоване рішення щодо надання або відмову у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, то така також підлягає до задоволення. Порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Заводської селищної ради, та прийняти мотивоване рішення щодо надання або відмову у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання розподілу судових витрат не вирішується судом.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області сьомого скликання сімдесят четвертої сесії № 1411 від 13 серпня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га.

Зобов`язати Заводську селищну раду Чортківського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення йому безоплатно земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, для ведення особистого селянського господарства та прийняти мотивоване рішення щодо надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Заводська селищна рада Чортківського району Тернопільської області (вул.Чарнецького, 7, смт.Заводське, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48523, код ЄДРПОУ 04525550).

Повний текст рішення складено та підписано 21 січня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.