Рішення № 94324103, 22.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7128/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними відмови, дій, бездіяльності та стягнення індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви від 21 грудня 2020 року) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області /далі – відповідач, ГУ НП в Полтавській області/ про:

- визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року, викладеної в листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 невиплаченої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 2988,86 грн;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 30 вересня 2017 року по день ухвалення судового рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,46 грн;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 30 вересня 2017 року по день ухвалення судового рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,46 грн, у сумі 584164,68 грн за період з 30 вересня 2017 року по 30 листопада 2020 року (день подання позову);

- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4234,00 грн з урахуванням грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, який утримується з донарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з постановою Кабінету Міністрів У країни від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17);

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159;

- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області по наданню відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 від 10 вересня 2020 року листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202 з порушенням місячного строку, визначеного статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» /а.с. 1-10, 42-43/.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення позивача за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року. 10 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача із зверненням про виплату належних йому при звільненні сум індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі та компенсації втрати частини доходів за затримку виплат таких сум. Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202 позивачу відмовлено у проведенні індексації грошового забезпечення за період його служби в поліції з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року та у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та виплаті недоплачених сум. На думку позивача, відмова у виплаті індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року порушує його державні гарантії щодо оплати праці та забезпечення достатнього життєвого рівня за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів та послуг. У зв`язку з невиплатою позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року відповідачем нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у меншому розмірі. Крім того, наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення та частини одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Також відповідачем допущено протиправні дії щодо надання відповіді на письмове звернення позивача листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202 з порушенням місячного строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Оскільки індексація грошових доходів населення є складовою частиною грошового забезпечення, строк звернення до суду відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежується будь-яким строком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 53-62/ зазначив, що індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та невиплачувалася, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин не було підзаконного нормативно-правового акту, яким було б врегульовано порядок нарахування та виплати поліцейським індексації. Крім того, у спірний період величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений законом поріг індексації у 103%. Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, а також процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Відтак, довід позивача щодо наявності підстав для врахування індексації грошового забезпечення під час розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні є помилковим. При розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення позивача застосуванню підлягають норми спеціального законодавства, тобто Порядку №260, а не загального, яким є Порядок обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. Відповідачем дотримано вимоги статті 20 Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду звернення позивача у місячний строк, оскільки його звернення від 10 вересня 2020 року зареєстроване в ГУ НП В Полтавській області 21 вересня 2020 року за вх.№29/Г-202, а відповідь на таке звернення надана листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пунктів 1-2 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області «По особовому складу» №7о/с від 07 листопада 2015 року /а.с.65/ відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, хто прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в поряду переатестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом, з 07 листопада 2015 року по Кременчуцькому відділу поліції, зокрема ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «підполковник міліції», інспектором Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, присвоївши йому спеціальне звання «підполковник поліції».

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області «По особовому складу» №450о/с від 29 вересня 2017 року /а.с.66/ згідно із Законом України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Кременчуцького відділу поліції, 29 вересня 2017 року. Вислуга років станом на 29 вересня 2017 року складає 16 років 08 місяців 16 днів, загальний трудовий стаж – 27 років 02 місяці 12 днів. Має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 16 років.

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області №12/115/29/01/2021 від 05 січня 2021 року /а.с.71/ індексація грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області №9/115/29/01/2021 від 05 січня 2021 року /а.с.68/ розмір грошового забезпечення за вересень для обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні становив: посадовий оклад – 2500,00 грн, спеціальне звання – 2200,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції (35%) – 1645,00 грн, премія (60%) – 3807,00 грн, всього -10152,00 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована у сумі 40608,00 грн (10152,00 грн *25%* 16 років) та виплачена згідно наказу ГУНП №498 о/с від 30 вересня 2019 року у сумі 39998,88 грн (з урахуванням утримання військового збору - 1,5%).

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області №11/115/29/01/2021 від 05 січня 2021 року /а.с.70/ одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 виплачена у повному обсязі.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Полтавській області із заявою від 10 вересня 2020 року /а.с. 11-12/, в якій просив: 1) повідомити письмово про те, чи нараховувалась та виплачувалась йому в період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" згідно з якою, грошове забезпечення поліцейського підлягає індексації відповідно до закону; 2) в разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась, здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вищевказаний період та виплатити середній заробіток за час затримки в остаточному розрахунку при звільненні відповідно до частини першої статті 17 Кодексу законів про працю України в разі, якщо за період листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення протиправно не нараховувалась та не виплачувалась; 3) перерахувати та здійснити доплату одноразової допомоги при звільненні з врахуванням індексації грошового забезпечення, яка повинна враховуватись при розрахунку одноразової допомоги при звільненні (в разі, якщо індексація грошового забезпечення не враховувалась при розрахунку одноразової допомоги при звільненні); 4) надіслати розрахунок одноразової допомоги при звільненні; 5) в разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №159 від 21 лютого 2001 року; 6) надіслати довідку, в якій зазначити розмір грошового забезпечення за липень та серпень 2017 року з зазначенням всіх складових цього місячного грошового забезпечення, а також зазначити розмір індексації грошового забезпечення, яка підлягала нарахуванню та виплаті відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію" в липні та серпні 2017 року; 7) розрахувати та зазначити в довідці середньоденне грошове забезпечення станом на момент звільнення в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №29/Г-202 від 19 жовтня 2020 року /а.с. 13/ ОСОБА_1 на його заяву від 10 вересня 2020 року повідомлено наступне: 1) постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, згідно яких «індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби». Оскільки вищевказана постанова набрала чинності з 24 жовтня 2017 року, виплата індексації грошового забезпечення поліцейським здійснювалась з листопада 2017 року; 2) нарахування та виплату індексації за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року здійснити неможливо у зв`язку з відсутністю правових підстав; 3) згідно з пунктом VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентної надбавки за стаж служби в поліції, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Індексація грошового забезпечення не підлягає віднесенню до зазначеного переліку, оскільки передбачена окремою постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», згідно з якою індексація - це виплата роботодавцем працівникові компенсації (додаткових коштів) у зв`язку зі зростанням індексу інфляції (індексу споживчих цін). Ураховуючи вищевикладене, індексація не є видом грошового забезпечення та не може бути включена до розміру грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні; 4) розмір його грошового забезпечення за вересень 2017 року для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні становив: посадовий оклад - 2500,00 грн, спеціальне звання - 2200,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції (35%) - 1645,00 грн, премія (60%) - 3807,00 грн, всього - 10152,00 грн. Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні йому була нарахована у розмірі 40608,00 грн (10152 грн х 25% х 16 років) та виплачена згідно наказу ГУНП від 29 серпня 2017 року № 455 о/с у сумі 39998,88 грн (з відрахуванням військового збору 1,5%); 5) оскільки згідно з вимогами чинного законодавства індексація грошового забезпечення поліцейським за період із 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року не виплачувалась, для здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату індексації немає правових підстав; 6) довідка про розмір грошового забезпечення за липень-серпень 2017 року додається; 7) відповідно до частини другої статті 94 Закону України «Про Національні поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, про визначенні середнього грошового забезпечення поліцейського Національної поліції України застосуванню не підлягає. Порядком № 260 розрахунок середнього грошового забезпечення поліцейським не передбачено. Враховуючи викладене, для надання розрахунку середньоденного грошового забезпечення немає правових підстав.

Вважаючи, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі та допущено бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні, та дії щодо надання відповіді на звернення з порушенням місячного строку, визначеного статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII /далі – Закон № 580-VIII/ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ /далі - Закон №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) /.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка згідно змін, внесених Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 /далі - Порядок №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За правилами пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

При цьому статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

В подальшому до Порядку №1078 внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення поліцейських повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводом позивача про наявність у нього права на індексацію грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року відповідно до положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 16 липня 2020 року у справі №2140/1763/18.

Таким чином, суд доходить висновку, що в порушення вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом періоду його роботи з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року відповідно до положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

З огляду на обраний судом належний спосіб захисту прав позивача, позовна вимога про визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року, викладеної в листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202, не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої суми індексації грошового забезпечення у сумі 2988,86 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопад 2015 року по 29 вересня 2017 року, а тому питання щодо конкретних сум індексації у межах даної справи відповідачем не досліджувалось та відповідних дій щодо нарахування такої компенсації не вчинено та рішень не прийнято. Суд зауважує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а не забезпечення ефективності державного управління. Беручи до уваги принцип розподілу влади, повноваження щодо обчислення розміру індексації у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача, а оскільки відповідачем таке повноваження на час розгляду цієї справи ще не реалізовано, відповідна позовна вимога є передчасною та необґрунтованою.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України та стягнення такого середнього заробітку у сумі 584164,68 грн суд виходить з таких міркувань.

При тлумаченні положень статті 3 Кодексу законів про працю України Верховний Суд України вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова від 17 липня 2015 року у справі №21-8а15).

Оскільки спеціальними законами не визначено порядку виплати поліцейському середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних відносин належить застосувати норми трудового законодавства.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи згадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) зробив висновок, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому до виплати, є триваючим порушенням та працівник може визначитися з обсягом порушених прав (в тому числі із сумою недоотриманої виплати) та своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Також у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 440/2308/20 Другий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (суддя ОСОБА_2 ) в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10462,54 грн по день винесення судового рішення та приймаючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що саме з дня фактичного розрахунку у позивача виникне право звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з вини останнього.

Беручи до уваги встановлену судом у цій справі протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд доходить висновку, що обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30 вересня 2017 року (наступний день після звільнення позивача), виникне у відповідача лише після проведення нарахування та фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року на виконання рішення суду у цій справі.

Оскільки на момент розгляду судом цієї справи спірна сума індексації грошового забезпечення позивачу не нарахована та не виплачена, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку наразі є передчасною та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні у cумі 4234,00 грн з урахуванням грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, який утримується з донарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 23 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року /далі – Порядок №260 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)/ передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до пункту 3 розділу І цього Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону, проте індексація не входить до складу грошового забезпечення, а є встановленим законом механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, яка проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, тобто не має постійного характеру та у відповідності до пункту 23 розділу І Порядку №260 не підлягає врахуванню при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

Судовим розглядом встановлено, що згідно довідок Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області №9/115/29/01/2021 від 05 січня 2021 року та №11/115/29/01/2021 від 05 січня 2021 року розмір грошового забезпечення за вересень для обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні становив: посадовий оклад – 2500,00 грн, спеціальне звання – 2200,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції (35%) – 1645,00 грн, премія (60%) – 3807,00 грн, всього 10152,00 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована у сумі 40608,00 грн (10152,00 грн *25%* 16 років) та виплачена згідно наказу ГУНП №498 о/с від 30 вересня 2019 року у сумі 39998,88 грн (з урахуванням утримання військового збору 1,5%), що не спростовується позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно не враховано при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача індексацію грошового забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Довід відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати індексації грошового забезпечення та доплати одноразової грошової допомоги при звільнення суд відхиляє як безпідставний з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційним Судом України у рішенні від 15 жовтня 2013 року, № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, звернення позивача до суду з вимогами про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, стягнення такої індексації та про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати одноразової грошової допомоги у меншому розмірі не обмежується будь-яким строком в силу статті 233 Кодексу законів про працю України.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Статтями 1, 2 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III /далі – Закон № 2050-III/ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Як визначено статтею 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати /далі - Порядок №159/.

Згідно пунктом 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме: заробітної плати (грошового забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який нарахований, зокрема, на підставі судового рішення.

Водночас зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16 та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 18 липня 2018 року у справі №185/515/16-а (2-а/185/5/17) та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 07 листопада 2015 року по день фактичної виплати індексації.

Беручи до уваги те, що відповідно до статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, та за відсутності на момент вирішення справи судом факту виплати позивачу такої індексації, суд вважає безпідставним мотив позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення, а тому відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Полтавській області по наданню відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 від 10 вересня 2020 року листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 жовтня 2020 року вих. №29/Г-202 з порушенням місячного строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року (далі - Закон №393/96-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Вимоги до звернення встановлені статтею 5 Закону №393/96-ВР.

Відповідно до частин першої, четвертої, шостої та сьомої цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Частинами першою та третьою статті 7 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду /частина перша/. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями /частина третя/.

З такого правового регулювання можна зробити висновок, що оформлені належним чином і подані у встановленому порядку звернення повинні бути прийняті та розглянуті органами державної влади і органам місцевого самоврядування, яким вони адресовані у випадку, якщо порушені у зверненні питання входять до їх повноважень.

Відповідно до статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Зі змісту наведених положень слідує, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а у випадку неможливості вирішити у місячний термін порушені у зверненні питання, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник приймають рішення про продовження терміну розгляду такого звернення до 45 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Також відповідно до пункту 5 розділу І Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №930 від 15 листопада 2017 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року за № 1493/31361 /далі – Порядок №930/, громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 930 передбачено, що робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом містить такі складові елементи, зокрема 1) приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян; та 2) вирішення питань, порушених у зверненнях, та надання відповідей їх авторам.

Відповідно до пунктів 1 та 6 розділу II Порядку № 930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи "Урядовий контактний центр" та телефонну "гарячу лінію" Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп`ютерами.

Попередній розгляд звернень громадян:

1) метою попереднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціональних обов`язків та надсилання їх за належністю до іншого органу державної влади у разі, якщо питання, порушені в зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції;

2) попередній розгляд звернень громадян здійснюється керівництвом служби діловодства, його заступниками або відповідальною особою в день надходження або в перший наступний робочий день у разі надходження їх після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні;

3) попередній розгляд звернень громадян здійснюється з урахуванням Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2015 року № 877, та положень про структурні підрозділи апарату Національної поліції України, міжрегіональні територіальні органи поліції, територіальні органи поліції, а також організаційно-розпорядчих актів Національної поліції України, які визначають розподіл обов`язків керівництва органів (підрозділів) поліції;

4) працівники служби діловодства доповідають керівництву органів (підрозділів) поліції про всі звернення громадян, які адресовані органу (підрозділу) поліції або його керівництву. Інші звернення громадян після розгляду керівництвом служби діловодства або відповідальними особами передаються до відповідних структурних підрозділів органу (підрозділу) поліції;

5) попередній розгляд звернень громадян, що надходять до структурних підрозділів центрального органу управління поліції, здійснюється керівниками служби діловодства або уповноваженими особами цих підрозділів.

Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 930 звернення, оформлені належним чином, підлягають реєстрації, під час якої зверненню надається відповідний індекс (реєстраційний номер), який починається кожного року з першого номера. Реєстраційний індекс звернення складається з початкової літери прізвища автора звернення, порядкового номера звернення, що надійшло (наприклад, М-70). Реєстраційний індекс може бути доповнений іншими позначеннями, що забезпечують систематизацію, пошук, аналіз і зберігання. При реєстрації колективного звернення реєстраційний номер складається з літер "Кол" та порядкового номера (наприклад, М-70/Кол).

Пунктом 12 розділу II Порядку № 930 про зареєстроване звернення служба діловодства доповідає керівництву органу (підрозділу) поліції в день реєстрації звернення або в перший наступний робочий день.

Після розгляду звернень громадян керівництвом органу (підрозділу) поліції працівники служби діловодства: вносять до журналу реєстрації звернень громадян, які надійшли з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи "Урядовий контактний центр" та телефонну "гарячу лінію" Національної поліції України, до РКК резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян; здійснюють відправлення звернень за належністю відповідному державному органу чи посадовій особі з питань, що не належать до повноважень поліції, про що інформують їх авторів; забезпечують доведення звернень громадян до зазначених у резолюції виконавців; беруть на контроль звернення громадян у разі визначення такого контролю керівництвом органу (підрозділу) поліції.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5-7 розділу IV Порядку № 930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: 1) прийняти до розгляду; 2) передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції; 3) надіслати за належністю до іншого державного органу або посадовій особі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції поліції, про що одночасно необхідно повідомити автора звернення; 4) залишити без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян".

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Згідно з пунктом 13 розділу IV Порядку № 930 відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Пунктом 22-23 розділу IV Порядку № 930 встановлено, що результати розгляду звернення заносяться до журналу реєстрації звернень громадян, журналу обліку особистого прийому громадян або до РКК, а також до контрольної картки на звернення громадян (додаток 13), яка після підписання керівником структурного підрозділу подається до служби діловодства разом із копією відповіді заявнику для зняття з контролю.

Реєстрація відповідей на звернення громадян здійснюється за індексами, присвоєними під час реєстрації.

Враховуючи вищевикладені норми, письмове звернення громадянина, оформлене належним чином і подане до НП України, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, в установленому порядку, підлягає обов`язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення його належності до компетенції НП України, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління НП України, та призначення за ними конкретного виконавця для розгляду по суті. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівництвом служби діловодства, його заступниками або відповідальною особою. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо - в необхідний термін для його розгляду, який не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судовим розглядом встановлено, що звернення позивача від 10 вересня 2020 року /а.с. 11/ надійшло до ГУ НП в Полтавській області 21 вересня 2020 року та зареєстроване в Журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою до ГУПН в Полтавській області (розпочатого 02 січня 2020 року) /а.с.76-77, 21 вересня 2020 року за хв.№ Г-202/.

Відповідно до контрольної картки на звернення позивача /а.с.78/ звернення ОСОБА_1 (реєстраційний індекс №Г-202 від 21 вересня 2020 року) розглянуто та надана відповідь листом №29/Г-202 від 19 жовтня 2020 року /а.с. 13/.

Довід позивача щодо проставлення відмітки відділення поштового зв`язку на поштовому конверті, надісланому простою кореспонденцією, лише «16.11.2020» суд відхиляє як неспроможний, оскільки звернення ОСОБА_1 вх.№Г-202 від 21 вересня 2020 року розглянуто та вирішено 19 жовтня 2020 року, тобто в межах місячного строку.

Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що звернення позивача від 10 вересня 2020 року розглянуто відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", а тому позовна вимога про визнання протиправними дій щодо надання відповіді на звернення від 10 вересня 2020 року з порушенням місячного строку задоволенню не підлягає.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині однієї немайнової вимоги та задоволення позову в частині іншої немайнової вимоги, а також часткове задоволення майнових вимог та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору на загальну суму 7523,30 грн (за кожну немайнову вимогу по 840,80 грн та за майнові вимоги - 5841,70 грн) згідно квитанцій №3 від 14 грудня 2020 року (а.с.32) та №4 від 21 грудня 2020 року (а.с.44), стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1681,60 грн (840,80 грн + 840,80 грн).

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправними відмови, дій, бездіяльності та стягнення індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексації його грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по день фактичної виплати індексації.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк