Рішення № 94324041, 20.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7221/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

07 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" (далі-відповідач, ДУ "ТМО МВС") про:

- визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 02.11.2020;

- визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 02.11.2020;

- визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про звернення громадян" у відповіді від 26.11.2020 №33/37-К-80;

- зобов`язання Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 02.11.2020 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що ним 02.11.2020 подано заяву до відповідача, згідно з направленням на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи №330, про долучення наявної медичної документації щодо встановлення травми, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, до раніше поданих матеріалів. Проте, листом Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" від 26.11.2020 за вих. №33/37-К-80 позивача повідомлено про те, що станом на 02.11.2020 він не зареєстрований і не проходить медичну (військово-лікарську) комісію, а надані копії документів долучені до матеріалів звернень громадян. На думку позивача, вказані дії відповідача порушують вимоги законодавства, оскільки останнім не вжито заходів реагування щодо питань, викладених у зверненні від 02.11.2020. Також, позивач переконаний, що відповідачем під час розгляду заяви від 02.11.2020 порушено вимоги наказу МВС України від 03.04.2014 №285 "Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС". Крім того, позивач зауважував, що у наданих ним документах містилася лікарська таємниця.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

05.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.66-73/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що 02.11.2020 позивач, як колишній співробітник Національної поліції та органів внутрішніх справ, звернувся до медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС" з направленням з УКЗ ГУНП в Полтавській області від 28.10.2020 №330 для встановлення причинного зв`язку захворювань, пов`язаних з проходженням служби в ОВС та Національної поліції на момент фактичного звільнення з Національної поліції за матеріалами медичної документації. Наголошував на тому, що обов`язок надання медичної документації згідно з пунктом 14 розділу VI та пунктом 22 розділу VIII покладається на осіб, які ініціюють питання щодо причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень) з проходженням служби в ОВС та НП, а наданої позивачем медичної документації (акти за формою Н-1, Н-5, висновок експерта №536) недостатньо для початку проходження процедури військово-лікарської комісії та для встановлення причинного зв`язку його захворювань (травм, поранень) з проходженням служби в ОВС та НП на момент фактичного звільнення. Повідомив, що станом на день подання відзиву на дану позовну заяву ОСОБА_1 не проходить медичну (військово-лікарську) експертизу в ДУ "ТМО МВС" за направленням УКЗ ГУНП в Полтавській області від 28.10.2020 №330. Зауважив на тому, що медичні документи, надані із заявою від 02.11.2020 №3/37-К-80, неможливо долучити до матеріалів проходження лікарської комісії, оскільки офіційно така комісія не розпочата стосовно позивача, тому надана ОСОБА_1 медична документація долучена до матеріалів звернень громадян. Вважає, що лист від 06.11.2020 №3/37-К-80 не є рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 від 02.11.2020, тому відповідач не мав обов`язку щодо роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення. Наголошує, що позивач добровільно надав свої персональні дані щодо стану здоров`я, а сам факт зберігання медичних даних особи в установі, яка є володільцем персональних даних, не суперечить чинному законодавству. При цьому ОСОБА_1 мав право пред`явити вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.61-62/.

05.01.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про визнання зловживання позивачем процесуальними правами та залишення позову без розгляду /а.с.101-112/.

11.01.2021 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі /а.с.152-172/.

Ухвалою суду від 18.01.2021 у задоволенні клопотання відповідача про визнання зловживання позивачем процесуальними правами та залишення позову без розгляду відмовлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 703186 /а.с.12/, а також учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 /а.с.13/.

Позивач проходив службу в органах УМВС України в Полтавській області, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується матеріалами справи.

Актом №13 про нещасний випадок (у тому числі поранення) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 за формою Н-1 /а.с.48-53/ та актом розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 18.02.2015 близько 07 год 00 хв УМВС України в Полтавській області /а.с.54-59/ підтверджено, що з ОСОБА_1 у період проходження ним служби при виконанні службових обов`язків стався нещасний випадок.

28.10.2020 УКЗ ГУНП в Полтавській області видано ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи №330 до військово-лікарської комісії ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" із проханням здійснити медичний огляд колишнього капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області для визначення стану здоров`я з метою встановлення причинного зв`язку захворювань, пов`язаних з проходженням служби в ОВС та НП на момент фактичного звільнення з НП по матеріалах медичної документації /а.с.19/.

02.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДУ "ТМО МВС" із заявою від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-79) /а.с.119/, якою просив згідно з направленням №330 на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи скласти постанову про отримання ним травми під час виконання службових обов`язків в зоні АТО згідно з актами за формою Н-1, Н-5 та наданої медичної документації, висновку експерта №536, так як перебував на обліку в цій установі.

Також, 02.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДУ "ТМО МВС" із заявою від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-80) /а.с. 96-99/, у якій у зв`язку з проходженням ВЛК по встановленню травми, пов`язаної з проходженням служби в ОВС та НП просив долучити медичну документацію, наданою ним, а саме: виписка стаціонарного хворого №965 /а.с.21/; пам`ятка потерпілого; відповідь на заяву №66/6/9-1501; висновок експерта №536 по факту встановлення причинно-наслідкового зв`язку отриманої травми /а.с.42-46/; виписка стаціонарного хворого №255 /а.с.20/; довідка №703186 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; консультаційний висновок спеціаліста №0008 /а.с.22-23/; магнітно-резонансна томографія /а.с.24/; виписка стаціонарного хворого №1851 /а.с.25/; виписка стаціонарного хворого №2395 /а.с.27/; виписка стаціонарного хворого №547 /а.с.26/; виписка стаціонарного хворого №834 /а.с.28/; довідка №5 1-ї МКЛ /а.с.29/; довідка №0564385 до акту огляду медико-соціальної комісії; консультативний висновок спеціаліста /а.с.30-31/; магнітно-резонансна томографія /а.с.32/; виписний епікриз №1798 /а.с.34/; виписний епікриз №1009; медична картка амбулаторного хворого /а.с.36/; направлення на стаціонарне лікування /а.с.38/; виписка з історії хвороби /а.с.39-40/; консультативний висновок спеціаліста №003164 /а.с.37/.

Листом від 13.11.2020 №33/37-К-79, розглянувши заяву від 02.11.2020, ДУ "ТМО МВС" відповідно до наказу МВС України від 03.04.2017 №285 "Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС", для належного та своєчасного розгляду заяви від 02.11.2020 №33/37-К-79 запитали у ОСОБА_1 оригінал медичної карти амбулаторного хворого та витяг із неї, яка складена за період служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції, а саме за період з 29.01.2007 по 24.03.2017, та іншу медичну документацію за вказаний період. Вищезазначені документи просили надати в якомога коротший термін /а.с.120/.

Листом від 26.11.2020 №33/37-К-80, розглянувши заяву від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-80), ДУ "ТМО МВС" повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на 02.11.2020 він не зареєстрований і не проходить медичну (військово-лікарську) комісію ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", а надані ним ксерокопії документів долучені до матеріалів звернень громадян /а.с.18, 100/.

Вважаючи, що відповідачем неналежним чином розглянуто звернення від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-80), не вжито необхідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні, не роз`яснено порядок оскарження прийнятого рішення, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).

Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96) .

Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із статтею 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначає Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, що затверджене наказом МВС України від 03.04.2017 №285 (далі-Порядок №285).

Пунктом 2 розділу І Порядку №285 передбачено, що медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров`я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу І Порядку №285 визначено, що основними завданнями ВЛК є, серед іншого, визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу І Порядку №285 ВЛК відповідно до покладених на них завдань проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу.

Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №285 визначено, що лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК. Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО).

Пунктом 16 розділу ІІ Порядку № 285 до функцій штатних ВЛК віднесено, крім організації та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контролю за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги (пп. 1), також розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи (пп. 2).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", затвердженого наказом МВС України від 07.11.2015 №1443 (у редакції наказу МВС України від 02.03.2020 №206) (далі-Положення) ДУ "ТМО МВС" є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади, що здійснюють на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Положення серед основних завдань ДУ "ТМО МВС" є проведення медичною (військово-лікарською) комісією лікарської та військово-лікарської експертизи.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що звернення, яке відповідає вимогам Закону №393/96, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб`єктом, якому вони адресовані. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п`ятиденний строк.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 р. у справі № 804/9185/15.

Суд також зауважує, що за змістом статті 3 Закону №393/96 заявою є звернення громадян, зокрема, із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів, відтак обов`язок щодо об`єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви буде виконаним суб`єктом владних повноважень у разі розгляду усіх можливостей сприяння реалізації відповідних прав та інтересів заявника. При цьому в силу вимог статті 15 Закону рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Предметом спору у цій справі є розгляд відповідачем заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020 (вх. №№33/37-К-80), відповідь на яку викладено у листі ДУ "ТМО МВС" від 26.11.2020 №33/37-К-80.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у справі, 02.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДУ "ТМО МВС" із заявою від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-80) /а.с.14-17, 96-99/, в якій у зв`язку з проходженням ВЛК по встановленню травми, пов`язаної з проходженням служби в ОВС та НП просив долучити медичну документацію, надану ним.

Матеріалами справи підтверджено, що у той же день, 02.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДУ "ТМО МВС" із заявою від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-79) /а.с.119/, якою просив згідно з направленням №330 на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи скласти постанову про отримання ним травми під час виконання службових обов`язків в зоні АТО згідно з актами за формою Н-1, Н-5 та наданої медичної документації, висновку експерта №536, так як перебував на обліку в цій установі.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 285 якщо в направленні не зазначені всі необхідні відомості для вирішення експертного питання, ВЛК має право не допустити таку особу до проходження лікарської чи військово-лікарської експертизи.

Суд зазначає, що у відповіді від 26.11.2020 №33/37-К-80 на заяву позивача від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-80) про долучення медичної документації у зв`язку з проходженням ВЛК по встановленню травми, пов`язаної з проходженням служби в ОВС та НП, ДУ "ТМО МВС" зазначили, що з огляду на не проходження позивачем ВЛК, ксерокопії документів долучені до матеріалів звернення громадян.

Суд наголошує, що відповідачем у листі від 26.11.2020 №33/37-К-80 не повідомлено про факт не допуску позивача до проходження військово-лікарської експертизи на підставі направлення № 330, про невідповідність або неналежність поданої медичної документації для долучення, натомість констатовано приєднання документів до матеріалів звернень громадян.

Водночас суд зауважує, що долучення заяви і доданих до неї документів до матеріалів звернень громадян не свідчить про повний та всебічний розгляд питання, порушеного у заяві, розгляд можливостей для сприяння реалізації прав позивача.

Відмовивши у прийнятті медичної документації з метою врахування під час проведення військово-лікарської експертизи, тобто відмовивши у задоволенні заяви, відповідач всупереч вимогам статті 15 Закону не послався на норми Закону, не виклав повно та обґрунтовано мотиви відмови, а також не роз`яснив порядок оскарження прийнятого рішення.

Крім того, суд звертає увагу на суперечності позиції відповідача під час розгляду заяви позивача від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-80) і заяви від 02.11.2020 (вх. №33/37-К-79).

Так, у відповіді від 13.11.2020 №33/37-К-79 за результатами розгляду заяви від 02.11.2020, ДУ "ТМО МВС" запитали у ОСОБА_1 оригінал медичної карти амбулаторного хворого та витяг із неї, яка складена за період служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції, а саме за період з 29.01.2007 по 24.03.2017, та іншу медичну документацію за вказаний період /а.с.120/, натомість у спірній відповіді від 26.11.2020 №33/37-К-80 долучили подану позивачем медичну документацію до матеріалів звернень громадян, не роз`яснивши заявнику невідповідність або неналежність такої медичної документації.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 02.11.2020 № 33/37-К-80 не дотримано вимог статті 19 Закону №393/96 щодо об`єктивної та всебічної перевірки заяви позивача, а також порушено вимоги статті 15 Закону №393/96 щодо зазначення у рішенні про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, посилань на Закон, мотивів відмови, а також роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення.

Відносно доводів позивача про те, що відповідачем не взято до уваги, що подані із заявою документи містили лікарську таємницю, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 10 Закону №393/96 не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян.

Водночас частиною 1 статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Частиною 2 статті 7 цього Закону передбачено, що положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

1) здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних;

2) необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту;

3) необхідна для захисту життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних або іншої особи у разі недієздатності або обмеження цивільної дієздатності суб`єкта персональних даних;

4) здійснюється із забезпеченням відповідного захисту релігійною організацією, громадською організацією світоглядної спрямованості, політичною партією або професійною спілкою, що створені відповідно до закону, за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об`єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними у зв`язку з характером їх діяльності, та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб`єктів персональних даних;

5) необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги;

6) необхідна в цілях охорони здоров`я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров`я чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних;

7) стосується вироків суду, виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом;

8) стосується даних, які були явно оприлюднені суб`єктом персональних даних.

За визначенням статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" обробкою персональних даних є будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Беручи до уваги те, що позивачем не надано у заяві від 02.11.2020 однозначної згоди на зберігання медичної документації у матеріалах звернень громадян, натомість викладено прохання про долучення медичної документації у зв`язку з проходженням експертизи, при цьому зберігання такої документації у матеріалах звернень громадян не є обробкою персональних даних в цілях охорони здоров`я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров`я, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність долучення відповідачем медичної документації позивача до матеріалів звернень громадян.

Враховуючи викладене, суд, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення повного та всебічного розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020, вх. №33/37-К-80, відповідно до вимог статтей 15, 19 Закону України "Про звернення громадян"; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 26.11.2020 №33/37-К-80, згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про звернення громадян", а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020, вх. №33/37-К-80 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні позивача, задоволенню не підлягають, оскільки у відповідному зверненні позивачем не порушувалися питання щодо вжиття заходів реагування, а також не повідомлялися обставини, які вимагали вжиття заходів реагування.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили з урахуванням висновків суду.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю наразі належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Враховуючи те, що дане рішення суду прийняте в адміністративній справі, визначеній пунктом 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначене рішення підлягає негайному виконанню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення судових витрат суду не надано, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" (вул. С. Петлюри,64, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 08733966) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" щодо не здійснення повного та всебічного розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020, вх. №33/37-К-80, відповідно до вимог статтей 15, 19 Закону України "Про звернення громадян".

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 26.11.2020 №33/37-К-80, згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про звернення громадян".

Зобов`язати Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020, вх. №33/37-К-80 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол