
Справа № 420/704/21
УХВАЛА
22 січня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяву дочірнього підприємства «Ринок Саратської райспоживспілки про забезпечення позову
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Ринок Саратської райспоживспілки» до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №82-VIII «Про скасування рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради народних депутатів від 2205.1997 року №121 «Про видачу державного акту на право користування землею Саратському ринку».
Позивачем 21.01.2021 року надано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов ДП «Ринок Саратської Райспоживспілки» про визнання протиправним та скасування рішення Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 82-УІІІ від 30.12.2020 р. шляхом:
зупинення дії рішення Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 82-УШ від 30.12.2020 р.
заборонити Саратській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області здійснювати будь-які дії відносно земельної ділянки площею 1,23 га, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Ринок Саратської Райспоживспілки» на законних підставах та розташована за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с.м.т. Сарата, вул. Чкалова, буд. 31.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що Голова Саратської селищної ради у супроводі інших осіб, які повідомили про те, що вони уповноважені здійснювати представництво інтересів Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, з`явились на територію Саратського ринку та, посилаючись на рішення селищної ради № 82-VІІІ від 30.12.2020 року, вимагали від орендарів (підприємців) припинити здійснення господарської діяльності, фізично обмежували доступ громадян до території ринку, закликали підприємців не укладати із керівництвом ринку будь-яких договорів тощо. Вищенаведені дії, на переконання представника позивача, ускладнюють ефективний захист прав позивача, а також можуть призвести до значного ускладнення щодо поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся із позовом.
Крім того, представник позивача вважає, що виходячи із змісту позовної заяви та доказів, які надані на підтвердження вимог позивача, є достатні підставі стверджувати про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, яким порушено законні права та інтереси позивача.
Розглянувши заяву про забезпечння позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.168 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з вимогами ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При цьому, ч.2 ст.150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частиною 2 ст.150 встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову заявленим способом є те, що дії відповідача ускладнюють ефективний захист прав позивача, та можуть призвести до знаного ускладнення щодо поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся..
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже фактично, позивач просить забезпечити позов шляхом застосування заходів заборони вчиняти дії та зупинення дії рішення, посилаючись на припущення, щодо того, що дії відповідача можуть призвести до ускладнення поновлення порушених прав позивача. При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві про забезпечення позову обставин, позивач до суду не надав, як і доказів того, що відповідач має намір здійснювати будь-які дії стосовно розпорядження спірною земельної ділянкою.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, ухвалою суду від 22.01.2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом дочірнього підприємства «Ринок Саратської райспоживспілки» до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 240, 242, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви дочірнього підприємства «Ринок Саратської райспоживспілки про забезпечення позову – відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.
Суддя П.П. Марин
Судове рішення № 94323967, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 22.01.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/704/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: