Рішення № 94323830, 21.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11602/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» (54034, Одеська, обл., м. Миколаїв, вул. Кузнецька 194-А, код ЄДРПЛУ 42619664) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 11.09.2020 року № иА500020/2020/000113/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію від 08.09.2020 UA500220/2020/225631 та надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною контакту. Проте, митним органом декларанта повідомлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та зобов`язано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. Надалі відповідачем винесено Рішення від 11.09.2020 року № UA 500020/2020/000113/2 про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що таке рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не існувало.

04.11.2020 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.11.2020 року за вх. № 49145/20 позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.12.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що перевіркою поданих документів під час митного оформлення товару встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» за КВЕД є: « 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», зокрема автомобільними шинами.

21.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» (покупець) та SHAN DONG K.AIXUAN RUBBER CO., LTD» (продавець) укладено контракт на поставку товару (автошини) № 20202105 (надалі - Контракт) за умовами якого продавець зобов`язується поставляти автошини, а покупець зобов`язується оплачувати і приймати товар (автошини).

Відповідно до комерційного інвойсу від 25.05.2020 № CI20052502, продавцем позивачу поставлена партія товару, загальна вартість якого складає 29 988,00 доларів США.

Після надходження товару на митну територію України, позивачем для митного оформлення вантажу подана декларація від 08.09.2020 UA500220/2020/225631, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - ціною контракту (загальна сума товару - 29 988,00 доларів США).

Відповідач надав позивачу електронне повідомлення, яким повідомив, в поданих документах містяться розбіжності, а також вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари.

11.09.2020 року представник позивача - ТОВ «Алідарт» - направив лист про неможливість подання додаткових документів та просив завершити митне оформлення на підставі наданих документів.

11.09.2020 року відповідачем прийнято рішення № UA500220/2020/000113/2 про коригування митної вартості та на підставі цього рішення відповідачем видана картка відмови.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема,статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В постанові від 02 квітня 2019 року по справі №826/14258/15 Верховний Суд дійшов таких правових висновків: Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Так, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, пунктом 2.4.1. контракту №20202105 від 21.05.2020 року встановлено передплату у розмірі 30% від вартості товару в продовж 7 семи банківських днів після отримання інвойсу, та згідно п.2.4.2 - 70% від вартості товару протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення про відвантаження товару згідно отриманого коносаменту покупцем.

В свою чергу, надані платіжні доручення щодо передплати не відповідають сумам та датам, вказаним процентним відношенням у контракті, внаслідок чого суд зазначає про неможливість перевірення правильності визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до п. 2.1 вартість контракту складається із сум всіх інвойсів по кожній поставленій партії товару. В свою чергу, наданий позивачем інвойс не містить банківських реквізитів для здійснення оплати.

Крім того, у митній декларації країни відправлення від 04.07.2020 року №431020200000095927 зазначено реквізиті коносаменту який був виданий від 06.07.2020 року № YMLUM240155378, тобто на момент оформлення митної експортної декларації коносамента не існувало.

Отже з огляду на суперечність поданих декларантом документів, суд вважає, що у митного органу були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи, зокрема ті які підтверджують сплату коштів за поставлений товар.

В свою чергу, з листа ТОВ "Алідарт" від 11 вересня 2020 року вбачається, що позивачем надано всі документи. При цьому, інших документів позивач не має змоги надати.

Отже, за наведених обставин суд зазначає, що позивач не усунув обґрунтовані сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим відповідач обґрунтовано дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів, які ввозяться позивачем в Україну за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2020 року № UA 500020/2020/000113/2 заявлену позивачем митну вартість скориговано митним органом за другорядним методом визначення митної вартості – за ціною угоди щодо аналогічних товарів та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим: на рівні 227,87 дол. США/штуку. (МД від 17.08.2020 № UA508280/2020/006715).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів 11.09.2020 року № UA 500020/2020/000113/2 складене Одеською митницею Держмитслужби відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» (54034, Одеська, обл., м. Миколаїв, вул. Кузнецька 194-А, код ЄДРПЛУ 42619664) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Токмілова Л.М.

.