Рішення № 94323749, 22.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 р. № 400/4787/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державної архітектурно-будівельної інспекції України, вул. Лесі Українки, 26, м. Київ 160, 02160

про:визнання протиправним та скасування наказу від 23.10.2020 № 465"ОС"; поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання протиправним та скасування наказу від 23.10.2020 № 465 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді заступника начальника Управління – начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фактично відбулась реорганізація державного органу- Державної архітектурно-будівельної інспекція, а не повна ліквідація, оскільки утворено нове підприємство, яке є її правонаступником – Державна сервісна служба містобудування України, що в свою чергу покладає обов`язки на відповідача по працевлаштуванню позивача та дотриманню правил по вивільненню працівників, встановлених ст.49-2 КЗпП. Позивач має переважне право відповідно до ст.42 КЗпП на залишення на роботі при вивільненні працівників. Крім того, рішеннями Верховного Суду від 04.09.2019 по справі № 2а-108/12/2670, від 17.07.2019 по справі № 820/2932/16 передбачено обов`язок роботодавця вжити заходи щодо працевлаштування працівника ліквідованого органу.

Відповідач надав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні вимог позивача, оскільки звільнення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач обіймав посаду заступника начальника Управління - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.03.2020 № 218 “Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, згідно з пунктом 1 якої ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

26.03.2020 року позивачу вручено попередження про наступне звільнення, у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України.

Наказом голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.10.2020 № 485 «ОС» звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління- начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області , у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України

За нормами частини першої та п`ятої статті 5 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.03.2020 № 218 “Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (далі - Постанова № 218), згідно з пунктом 1 якої ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

Пунктом 5 Постанови № 218 утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Федоренка Богдана Олександровича.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074).

Відповідно до пункту 2,5,6 Порядку № 1074 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за подання Прем`єр-міністра України. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Постанови № 218 встановлено, що Державна архітектурно-будівельна Інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.

Державної архітектурно-будівельної інспекції без визначення правонаступника.

Позивач є державним службовцем, тому спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87 1 цього Закону).

Приписами пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.

Згідно частини 3 статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Позивача попередили про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України - 26.03.2020 року, тобто за 30 календарних днів до звільнення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX абзац другий частини третьої статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Також цим законом внесені зміни до статті 22 та 87 Закону України "Про державну служб", якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч. 5статті 22 Закону №889 передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відтак, Законом України « Про державну службу» передбачено право суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу та за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися переведення державного службовця без обов`язкового проведення конкурсу.

Ця норми права є регулятивною. За характером диспозиції дозвільною (уповноважувальною) - вказує на можливість здійснювати або не здійснювати певні дії; наділяють суб`єктів певними правами, а не обов`язками .

Таким чином, нормами спеціального законодавства не передбачені такі обов`язки відповідача при звільненні, як : обов`язок працевлаштування, пропонування рівнозначні посади та вирішення питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників.

Субсидіарним законодавством, яким є Кодекс законів про працю передбачене наступне:

Згідно зі ст.40 Кодексу Законів про працю трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу, (якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу) та положення частини другої цієї статті, (якою передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством).

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Таким чином, Кодекс Законів про працю містить застереження стосовно не застосування при звільнення працівників - державних службовців норм стосовно переважного право на залишення на роботі та обов`язок пропонування іншої роботи.

Посилання позивача на практику Верховного суду 04.09.2019 по справі № 2а-108/12/2670, від 17.07.2019 по справі № 820/2932/16 не приймається судом до уваги, оскільки правовідносини не є тотожними, оскільки у зазначених рішеннях Верховного суду застосовані норми КЗпП до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-IX до Закону України "Про державну службу" та до статті 40 КЗпП України .

Відтак, позивача було звільнено з дотриманням процедури передбаченої Законом України « Про державну службу», ст. 42 КЗпП стосовно переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників на позивача, як державного службовця не розповсюджується. Також у відповідача відсутній обов`язок пропонування іншої роботи та працевлаштування позивача.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не довів суду, що спірний наказ є протиправним, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (вул. Лесі Українки, 26, м. Київ 160, 02160, ідентифікаційний код 37471912) про визнання протиправним та скасування наказу від 23.10.2020 № 465"ОС"; поновлення на посаді - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко