Рішення № 94323689, 14.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 р. Справа № 400/2879/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Фермерського господарства «Органік Сістемс», вул. Дорожна, 19,с. Шевченкове, Вітовська район, Миколаївська область, 57263 до відповідача:Одеського управління Офісу великих платників Державної податкової служби, просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058 про:визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020р. № 0002085314,За участю:

представника позивача: Попов Р. В.,

представника відповідача: Олійник Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Органік Сістемс» (далі – позивач, ФГ «Органік Сістемс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників Державної податкової служби (далі – відповідач, Одеське управління Офісу ВПП ДПС), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Одеського управління Офісу великих платників Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки Фермерського господарства «Органік Сістемс» з питань несвоєчасного декларування контрольованих операцій у податковому звіті за 2018 рік, за результатами якої було складено акт № 12/28-10-53-14/35521091 від 03.03.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002085314 від 07.04.2020 року, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 153294,00 грн.

Ухвалою від 22.07.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 19.11.2020 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що документальну позапланову невиїзну перевірку товариства було проведено незаконно, з порушенням норм чинного податкового законодавства. Фактично, наказ про проведення перевірки було вручено позивачу в останній день її проведення, що призвело до порушення права платника податків бути присутнім під час проведення перевірки та з власної ініціативи надавати пояснення з питань, що не запитувались контролюючим органом.

Крім того, відповідачем допущено порушення при складанні Акту перевірки, а саме: не було чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавства, що були порушені платником податків. Натомість при складанні Акту перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПК України) в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті за 2018 рік, що не відповідає дійсності.

Акт перевірки та винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення містять недостовірні та суперечливі дані, прийняті з численними порушеннями норм чинного законодавства України, не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не можуть бути законною та обґрунтованою підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що датою вручення копії нака зу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце про ведення такої перевірки позивача вважається 19.02.2020 року – дата надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручен ня, а не датою його вручення – 28.02.2020 року. Таким чином, контролюючим органом не було порушено порядок проведення до кументальної позапланової невиїзної перевірки передбаченої п. 79.2 ст. 79 ПК України.

Зміст порушень позивача з посиланням на конкретні статі законодавчих вказані на сторінках 2 та 3 Акту пе ревірки.

Відповідно п. 86.7 ст. 86 ПК України позивач використав своє право надати запере чення на результати перевірки та виявив бажання приймати участь в їх розгляді – у запере ченнях від 25.03.2020 року №ФС/Ис-252. Товариством не було вказано жодних зауважень з приводу будь-яких технічних поми лок в Акті перевірки, у т.ч. помилок дати 19.11.2018 року уточнюючого звіту про КО за 2018 рік та дати 29.12.2019 року відомостей про осіб, які бере участь контрольованих операціях. Вка зані помилки контролюючим орган було виявлено самостійно та виправлено у листі від 03.04.2020 року № 14070/10/28-10-53-14-09.

Акт перевірки було та податкове повідомлення-рішення було складено та направлено позивачу з усіма відповідними нормами чинного законодавства, а тому є обґрунтованою підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.12.2020 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

14.01.2021 року судом проголошено скорочене рішення.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

17.02.2020 року Офісом великих платників податків ДПС видано наказ № 290 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Органік Сістемс» (код ЄДРПОУ 35521091)». Перевірку наказано провести в частині несвоєчасності декларування контрольованих операцій за 2018 рік. Тривалість перевірки – 5 днів, починаючи з 24.02.2020 року.

На підставі зазначеного наказу, у період з 24.02.2020 року по 28.02.2020 року проведено документальну позапланової невиїзної перевірки ФГ «Органік Сістемс» з питання несвоєчасного декларування контрольованих операцій за 2018 рік, за результатами якої складено Акт № 12/28-10-53-14/35521091 від 03.03.2020 року (далі та раніше за текстом – Акт перевірки).

Висновками Акту перевірки встановлено порушення ФГ «Органік Сістемс» пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті за 2018 рік.

Позивачем 25.03.2020 року подано заперечення до Акту перевірки, які розглянуті відповідачем та залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки, відповідачем 07.04.2020 року сформовано податкове повідомлення-рішення № 0002085314, яким на позивача накладено адміністративні штрафні санкції у сумі 153294,00 грн.

Позивачем 23.04.2020 року подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення, яка залишена без задоволення рішенням ДПС України від 24.06.2020 року № 2047/6/99-00-06-02-05-06.

Не погоджуючись з діями та рішенням контролюючого органу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

За змістом пп. 78.1.2, 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу.

У відповідності до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Додаткові особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України.

Так, згідно з абз. 1 п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов`язковою вимогою, що передує проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки є:

- наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки, передбачених п. 78.1 ст. 78 ПК України;

- прийняття керівником (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу рішення, яке оформлюється наказом;

- встановлення контролюючим органом факту вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, до початку проведення зазначеної перевірки.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності підстав, передбачених п.78.1 ст.78 ПК України, а право на проведення такої перевірки виникає лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Недодержання вимог п. 78.1, 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.02.2020 року № 230 та письмове повідомлення про дату початку та місце її проведення було отримано позивачем лише 28.02.2020 року. Тобто, в останній день проведення перевірки. Зазначене підтверджується поштовим конвертом про відправлення наказу з номером накладної № 6505810251790 та дані Інтернет-ресурсу УДППЗ «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень».

Крім того, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України встановлено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто, позивачем було отримано документ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в день її закінчення - 28.02.2020 року, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача передбачених, зокрема, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, та фактично позбавило позивача можливості оскаржити наказ на проведення перевірки від 17.02.2020 року №230 до проведення такої перевірки.

Таким чином, відповідачем було порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачений л.79.2 ст.79 ПК України, що є підставою для визнання документальної позапланової невиїзної перевірки незаконною та такою, що не спричинила правових наслідків її проведення.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 року у справі № 821/543/16, від 26.02.2019 року у справі № 821/2424/15-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо порушень, зафіксованих висновком Акту перевірки, суд зазначає наступне:

Згідно пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів; в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав; г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України; ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України передбачено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Згідно пп. 3.2.4.1 п. 39.4 ст. 39 ПК України у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 статті 120 цього Кодексу.

Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати звіт (уточнюючий звіт) про контрольовані операції за звітний період, який перевіряється.

Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форму і Порядок складання Звіту про контрольовані операції затверджено наказом Міністерства фінансів України 18.01.2016 року № 8 (далі – Порядок).

Пунктом 2 розділу І Порядку передбачено, що у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період; уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період. Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою «звітний»).

З матеріалів справи вбачається, що уточнюючий звіт надійшов 27.12.2019 року. Перевірку проведено у період з 24.02.2020 рок по 28.02.2020 року. Отже, уточнюючий звіт без порушення пп. 3.2.4.1 п. 39.4 ст. 39 ПК України.

Жодних доказів порушення позивачем строку подання уточнюючого звіту відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки судом встановлено, що позивач не допустив протиправних дій у даному випадку, тому останній не підлягає притягненню до відповідальності.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «East/West Alliance Limited» проти України". «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Куиюглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А № 98).

За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства «Органік Сістемс» (вул. Дорожна, 19, с. Шевченкове, Вітовська район, Миколаївська область, 57263, код ЄДРПОУ 35521091) до Одеського управління Офісу великих платників Державної податкової служби (пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058, код ЄДРПОУ 43141471) – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Одеського управління Офісу великих платників Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фермерського господарства «Органік Сістемс» з питань несвоєчасного декларування контрольованих операцій у податковому звіті за 2018 рік, за результатами якої було складено акт № 12/28-10-53-14/35521091 від 03.03.2020 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002085314 від 07.04.2020 року, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 153294,00 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління Офісу великих платників Державної податкової служби (пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Фермерського господарства «Органік Сістемс» (вул. Дорожна, 19, с. Шевченкове, Вітовська район, Миколаївська область, 57263, код ЄДРПОУ 35521091) судові витрати у сумі 2299,41 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень 41 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.01.2021 року.

Суддя О.В. Малих