Рішення № 94323525, 12.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року справа №380/7176/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Леськів С.Р.,

представника відповідача Тістечко Ю.Я.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Анлево” до Галицької митниці Держмитслужби про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Анлево” (79049, вул. Антонича, 20, кв.36, м. Львів; код ЄДРПОУ 39095503) з вимогами до Галицької митниці Держмитслужби (79000, вул. Костюшка, 1, м. Львів; код ЄДРПОУ: 43348711), про:

- визнання незаконним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900004/2 від 08.05.2020;

- визнання незаконною та скасування картки відмови Галицької митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00476 від 08.05.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

05.10.2020 за вх. №50639 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

06.10.2020 за вх. №8840 ел. електронними засобами зв`язку представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено і розгляд справи по суті відкладено на 02.11.2020

02.11.2020 за вх. №9796 ел. електронними засобами зв`язку представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

09.11.2020 за вх.№10082 ел. представником позивача подано клопотання про долучення доказів, а саме копії Договору купівлі-продажу №1 від 11.12.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Анлево” та “Луанна Сінфа Сільськогосподарські інструменти”.

08.12.2020 за вх. №11157 ел. електронними засобами зв`язку представником позивача подано клопотання, а саме додаткові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

08.12.2020 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд.

11.01.2020 електронними засобами зв`язку позивачем подано клопотання, а саме додаткові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТзОВ “Анлево” (покупець) та “Луаннан Сінфа сільськогосподарські інструменти” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1 від 11.12.2019 року, згідно якого ТзОВ “Анлево” придбало товар згідно інвойсів, які є його невід`ємною частиною, а саме ручні інструменти побутові, штикові та совкові лопати без ручки: лопату штикову S506-3 Hammer stone color без ручки (держака); лопату совкову S504-1 Hammer stone color без ручки (держака); лопату саперну B512 Hammer stone color без ручки (держака); код товару УКТЗЕД-8201100000 – країна походження Китай, постачальник LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO.LTD згідно контракту №1 від 11.12.2019 року у кількості 30 000 штук, на суму 20450 доларів США. Під час декларування вказаних товарів позивачем відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано Галицькій митниці Держмитслужби документи, передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Вказані документи не містять розбіжностей, відображають митну вартість товару, а тому у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості – за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації. На думку позивача, у разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Згідно ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.59-61 цього Кодексу. Доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 08.05.2020 про це відповідачем не вказано. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у рішенні про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Позивач вважає рішення та картку відмови в прийняті митної декларації відповідача незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у оскарженому рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

До митного оформлення позивач відразу додаткових документів не надав. Ствердив, що для підтвердження митної вартості додатково було проведено товарознавче дослідження на предмет встановлення митної вартості вказаного товару, а також подано лист-звернення на ім`я начальника Галицької митниці Держмитслужби від 16.07.2020 з проханням розгляду додаткових документів та зменшення митної вартості вищезгаданого товару, коригуванням митної декларації. Відповідачем було відмовлено у задоволенні вказаного прохання.

Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає безпідставно скоригованою митну вартість товарів, оскільки наданих відповідачу документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. При цьому відповідачем не зазначено, яких саме документів не надано та не вказано, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Галицька митниця Держмитслужби, подала до суду відзив на позовну заяву за вх. №50639, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 статті 53 МК України та невірно здійсненим розрахунком митної вартості (митна вартість не підтверджена поданими документами; подані до митного оформлення банківські платіжні документи не відповідають умовам оплати, встановленим контрактом; розбіжності щодо умов поставки у поданих документах). На думку відповідача, умови поставки вплинули на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки в графі 20 МД задекларовано умови поставки FOB-Одеса, а поданий рахунок-фактура серії XF2019-1206Z від 11.12.2019 містить відомості про FOB-Одеса, а також CIF-Odessa, в експертній декларації від 07.03.2020 №021720200000054058 - C&F. Митний орган вважає, що позивачем застосовано невірний спосіб визначення митної вартості товару та оскаржувані позивачем рішення є аргументованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує у засіданні суду, що позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. До митного оформлення не подано повного пакету документів. Відповідач стверджує, що висновок експертного товарознавчого дослідження №20/1/126 від 21.05.2020 до митного оформлення не було одразу надано, відповідно він не може бути використаний в оцінці правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару. Також, відповідач вважає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Наголосив, що позивачем оформлено товар за ціною визначеною митним органом.

У строк, встановлений судом, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що у суб`єкта владних повноважень не було законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі. Представником позивача вказано, що декларантом було підтверджено дійсну вартість придбаного товару, згідно ч.3 ст.53 та ч.4 ст.58 МК України. Відповідно до п. 1 ч. 10 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Фактично сплачена ціна товару підтверджена додатково платіжним дорученням від 15.04.2020. Представник позивача, наголосив на тому, що відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору вартість пакування, маркування та брокерських послуг входять у вартість товару. Щодо подання висновку експертного дослідження №20/1/126 від 21.05.2020 р., відповідно до ч.1 ст. 77 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, тому вказаний експертний висновок є належним доказом, на думку представника позивача, оскільки підтверджує вартість товару під час розгляду справи у суді та допустимим, оскільки був отриманий у встановленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача оголосив додаткові пояснення, подані до суду від 08.12.2020. Стверджує, що сума, визначена в договір купівлі-продажу №1 від 11.12.2019 року, інвойсі серії XF2019-1206Z від 11.12.2019 і платіжному дорученні від 15.04.2020, яке було надано на вимогу відповідача збігається. Щодо умов поставки, відповідно до Договору №1 купівлі-продажу від 11.12.2019 року, а саме п.1.3 вказано, що продавець купує Товар, згідно інвойсів, що є невід`ємною його частиною. Згідно п.1.4 інвойси складаються на підставі замовлень. Інвойс вказує на додаткові домовленості в письмовій формі, оскільки під час їх складення конкретизуються умови Договору, що в свою чергу відповідає умові 8.1 Договору від 08.12.2020. Тому, слід аналізувати рахунок-фактуру від 11.12.2019 року, в якій безпосередньо вказані умови поставки CIF, що в свою чергу включають витрати на страхування, а також із врахування п.2.2. Договору включають вартість пакування, навантаження, брокерських послуг. Відповідно до п.4.3 Договору, що перерахування коштів здійснюється згідно інвойсу. На думку представника позивача відповідачем не було досліджено вищевказаних умов договору, не проведено консультацій у ході яких представник митного органу міг переконатися у достовірності вказаних даних, не конкретизовано, які саме документи слід долучити, а формально вказано перелік документів, передбачений у нормі ст.53 Митного кодексу України. Також, представник позивача наголошує на відсутності єдиного підходу щодо встановлення вимог до форми рахунку-проформи та наводить судову практику. Вказано, що відповідач не наводить ні в оскаржуваному рішенні, ні в процесі судового розгляду відомостей, які вказують на конкретну складову митної вартості, що не була підтверджена, посилаючись на Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 МК України); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, заслухавши вступне слово представників сторін, суд, приймаючи рішення, виходив з такого.

11.12.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Анлево», від імені якого діяв ОСОБА_1 (покупець) та «Луаннан Сінфа сільськогосподарські інструменти», від імені якого діяв Чжао Чунсін (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у інвойсах, які є невід`ємною його частиною.

Згідно з контрактом ТзОВ «Анлево», придбало товари (відповідно до 31 графи електронної митної декларації): ручні інструменти побутові, штикові та совкові лопати без ручок в асортименті – 30 000 шт, а саме (згідно інвойсу№XF2019-1206Z від 11.12.2019): лопати штикові S506-3 Hammer stone color у кількості 15 000 шт.; лопати совкові S504-1 Hammer stone color у кількості 12 000 шт.; лопати саперні B512 Hammer stone color у кількості 2500 шт.. Відповідно до інвойсу, вартість товару становила 20450,00 доларів США (інвойс №XF2019-1206Z від 11.12.2019). Відправник. LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOL S CO/ LTD. Країна походження – Китай.

Згідно умов міжнародної торгівлі Інкотермс умови поставки FOB передбачають, що продавець зобов`язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця.

Отримавши придбаний за контрактом товар позивач подав до митного органу електронну митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» №UA209170/2020/029213 від 07.05.2020.

Відповідно до графи 44 ЕМД типу «ІМ 40 ДЕ» №UA209170/2020/029213 від 07.05.2020, на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано митному органу наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) серії XF2019-1206Z від 11.12.2019 року, коносамент (Bill of lading) серії ZIMUXNG3110649 від 12.03.2020, автотранспортна накладна (Road consignment note) серії 33552 від 05.05.2020 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) серії 20CI302B0435/00003 від 31.03.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення серії 1 від 11.12.2019 року, копія митної декларації країни відправлення серії 021720200000054058 від 07.03.2020 року. Митна вартість товару заявлена позивачем за першим методом визначення митної вартості – за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).

Галицька митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900004/2 від 08.05.2020.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,0812 дол. США за одиницю.

Розглянувши подані брокером в інтересах ТзОВ «Анлево» документи для підтвердження заявленої в митних деклараціях митної вартості, митний орган направив електронні повідомлення, в яких, посилаючись на положення статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано надати до органу Галицької митниці Держмитслужби наступні документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); страхові документи, а також документи, що містять вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару (прайс-листи); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларанту також повідомлено, що він відповідно до положень частини 6 статті 53 МК України за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості.

Галицькою митниця Держмитслужби з доводами позивача не погодилась, оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг підтвердити, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України, тому вважає, що декларантом неправомірно обрано основний метод визначення митної вартості.

За результатами перевірки митної декларації і поданих документів Галицька митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA209170/2020/00476 від 08.05.2020. 09.05.2020 декларантом було подано декларацію із врахованим коригуванням митної вартості серії UA209170/2020/029710 з метою розмитнення товару.

16.07.2020 позивач звернувся із листом-зверненням на ім`я начальника Галицької митниці Держмитслужби з проханням розгляду додаткових документів та зменшення митної вартості вищезгаданого товару, коригуванням митної декларації. Згідно вказаного листа-звернення в якості додатків позивачем були подані копії наступних документів: контракт №1 від 11.12.2019 року; інвойс №XF2019-1206Z від 11.12.2019 року; сертифікат походження товару №20C1302B0435/00003 серія №CCPIT061 2001023798 від 31.03.2020 року; коносамент №ZIMUXNG3110549 від 12.03.2020 року; CMR №33552 від 05.05.2020 року; ВМД №UA209170/2020/029710 від 09.05.2020 року, Paking list від 04.03.2020 року; платіжне доручення в іноземній валюті AT “ПУМБ” 0408004 від 29.05.2020 року; акт про надання послуг від ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №340261 від 08.05.2020 року; акту про надання послуг від ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №340719 від 08.05.2020 року; висновок Експертного Товарознавчого Дослідження №20/1/126 від 21.05.2020 року. Судовий експерт ОСОБА_2 ; додаток до Висновку на 27 аркушах: цінова інформація ринку CN; цінова інформація ринку UA; курс НБУ; відповідь продавця товару (LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO.LTD); дані щодо вартості пального, видаткової накладної №1064 від 12.05.2020 року на покупця ТОВ «Будкомплект-ЛТД»; видаткова накладна №1097 від 13.05.2020 року на покупця ТОВ «Будкомплект-ЛТД».

15.07.2020 Галицькою митницею Держмитслужби було відмовлено у зменшенні митної вартості, оскільки, на думку відповідача, при перевірці поданої митної декларації №UA209170/2020/029213 було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Також, в даному листі зазначалося, що за результатами розгляду документів, наданих разом із заявою, орган не може переконатися у достовірності та точності використаної для розрахунку митної вартості інформації, що суперечить п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п.20 ст.4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд виходить з наступних міркувань.

У рішенні Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900004/2 від 08.05.2020 про коригування митної вартості товарів зазначено, що: «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 ст.53 МК України: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (рахунки від виробника товару); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до п.4.1 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; під час розгляду документів було встановлено відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №1 від 11.12.2019 вартість пакування, навантаження, маркування та брокерських послуг входять у вартість товару, але в товаросупровідних документах, зокрема в комерційному інвойсі XF2019-1206Z від 11.12.2019 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів: зовнішньо-економічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (рахунки від виробника товару); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки, витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Перевіряючи надані сторонами докази, зокрема, рішення про коригування митної вартості товару, картку відмови у прийнятті митної декларації та інші докази в сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації з огляду на таке:

-з метою підтвердження митної вартості позивачем разом з декларацією надано, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) серії XF2019-1206Z від 11.12.2019 року, коносамент (Bill of lading) серії ZIMUXNG3110649 від 12.03.2020, автотранспортна накладна (Road consignment note) серії 33552 від 05.05.2020 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) серії 20CI302B0435/00003 від 31.03.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення серії 1 від 11.12.2019 року, копія митної декларації країни відправлення серії 021720200000054058 від 07.03.2020 року, копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів серії UA209170.2020.029213 від 07.05.2020 року. Всі вищевказані документи, були надані представником позивача з митною декларацією для здійснення митного оформлення товару. Додаткові документи були подані 16.07.2020 разом з листом-зверненням на ім`я начальника Галицької митниці Держмитслужби з проханням розгляду додаткових документів та зменшення митної вартості вищезгаданого товару, коригуванням митної декларації, а саме: контракт №1 від 11.12.2019 року; інвойс №XF2019-1206Z від 11.12.2019 року; сертифікат походження товару №20C1302B0435/00003 серія №CCPIT061 2001023798 від 31.03.2020 року; коносамент №ZIMUXNG3110549 від 12.03.2020 року; CMR №33552 від 05.05.2020 року; ВМД №UA209170/2020/029710 від 09.05.2020 року, Paking list від 04.03.2020 року; платіжне доручення в іноземній валюті AT “ПУМБ” 0408004 від 29.05.2020 року; акт про надання послуг від ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №340261 від 08.05.2020 року; акт про надання послуг від ТОВ «Глобал Оушен Лінк» №340719 від 08.05.2020 року; висновок Експертного Товарознавчого Дослідження №20/1/126 від 21.05.2020 року (судовий експерт ОСОБА_2 ); додаток до Висновку на 27 аркушах: цінова інформація ринку CN; цінова інформація ринку UA; курс НБУ; відповідь продавця товару (LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO.LTD); дані щодо вартості пального, видаткової накладної №1064 від 12.05.2020 року на покупця ТОВ «Будкомплект-ЛТД»; видаткова накладна №1097 від 13.05.2020 року на покупця ТОВ «Будкомплект-ЛТД».

- рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.

У наданому суду інвойсі (рахунку-фактурі) міститься інформація про номер зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 11.12.2019 року, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, відтак, доводи відповідача є безпідставними.

- копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення чи не зазначення умов поставки у митній декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню. Умови поставки товару зазначені у зовнішньоекономічному контракті, специфікаціях, у інвойсі та інших документах, які були надані позивачем відповідачу для здійснення митного оформлення товару. Окрім цього,

Крім того, суд зазначає, що товар, який поставлявся, відвантажувався з Китайської Народної Республіки на судно MAERSK HONG KONG (номер контейнера ZCSU8616137/212/1), що підтверджується коносаментом (Bill of lading) серії ZIMUXNG3110649 від 12.03.2020, який знаходиться в матеріалах справи. Товар прибув до порту м. Одеси. Після прибуття в м. Одесу товар було доставлено транспортним засобом (тягач і причіп) номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 до митного поста “Городок” (що підтверджується CMR №33552 від 05.05.2020, актом про надання послуг від ТОВ “Глобал Оушен Лінк” №340261 від 08.05.2020, актом про надання послуг від ТОВ “Глобал Оушен Лінк” №340719 від 08.05.2020, які знаходяться у матеріалах справи).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що це жодним чином не вплинуло на подані декларантом позивача відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості отриманого товару.

Щодо вказаного відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2019/000133/2 від 27.02.2018 та зазначеного у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

В митній декларації країни відправлення серії 021720200000054058 від 07.03.2020 року, у якій зазначені умови поставки C&F, відмінні від умов, зазначених у товаросупровідних документах умови поставки, зокрема в інвойсі – CIF, у контракті FOB, то ця обставина також жодним чином не вплинула на подані декларантом позивача відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості отриманого товару, оскільки згідно з даних Інкотермс 2000 та 2010 термін СIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження також, продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення., а термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст. ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо необґрунтованості вартості товару є безпідставними.

Суд зауважує, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як інвойси є додатковими документами.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16 та у справі №815/143/17, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №814/1647/16, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Окрім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того, чи іншого показника, з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч. 5 ст.54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у ч.ч.1 і 2 ст. 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

По-друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По-третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар. Ціна товару, яка визначена в договорі купівлі-продажу №1 від 11.12.2019 року, інвойсі серії XF2019-1206Z від 11.12.2019 і платіжному дорученні в іноземній валюті AT “ПУМБ” 0408004 від 29.05.2020 року є однаковою та підтверджує необґрунтованість та безпідставність сумніву відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов:

- подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України;

- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

- обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України

Відповідно до положень ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п.7.1 та п.7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Суд зазначає, що спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Щодо посилання відповідача на те, що суд не вправі втручатись в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, перебираючи на себе повноваження та функції уповноваженого органу, втручатись при цьому у внутрішньо-організаційну специфіку останнього, суд наголошує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Зазначене кореспондує позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Наведені вище порушення в сукупності вказують на не обґрунтоване та формальне прийняття відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Крім того, відповідач не надав суду достатніх доказів того, що подібні товари продаються в Україну іншими покупцям за вищою вартістю.

Не підтвердженими є й доводи відповідача, що існуючий зв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену митну вартість, отже, письмові вимоги відповідача щодо надання додаткових документів суперечать вимогам ч.4 ст. 53 Митного кодексу України.

Суд також звертає увагу на те, що, як видно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у ньому відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не відповідає п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 24.05.2012 №598.

Відтак, оскаржуване рішення не може бути визнане правомірним, оскільки у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Оскільки відповідно до п.7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то така, з огляду на визнання протиправним та скасування рішення про відмову, також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги про стягнення витрати на проведення експертизи у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. у задоволенні таких суд відмовляє, так як позивачем на власний розсуд долучено експертний висновок як при митному оформленні ввезеного товару так і вже за його наявності долучено до матеріалів судової справи. Такі дослідження не виконувався на вимогу суду.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі сумі 6943 (шість тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 44 коп. підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби.

Керуючись 14, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Анлево” до Галицької митниці Держмитслужби про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,- задоволити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900004/2 від 08.05.2020.

Визнати незаконною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00476 від 08.05.2020 Галицької митниці Держмитслужби.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Анлево” (79049, вул. Антонича, 20, кв.36, м. Львів; код ЄДРПОУ 39095503) судовий збір в сумі 6943 (шість тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.01.2021

Суддя Сподарик Н.І.