Рішення № 94323481, 20.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9661/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області про визнання відмови протиправною та зобов"язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (81445, Львівська область, Самбірський район, с. Погірці; РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ – 13814885) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області (вул. Конотопська, 6/8, м. Львів, 79057; код ЄДРПОУ: 37965138 ) в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 1300-0503-8/79113 від 06.10.2020 року щодо формування та подання до Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 5445,00 грн., сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна, відповідно до банківської квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області сформувати подання до Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 5445,00 грн., сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна, відповідно до банківської квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивач сплатила 5445, 00 грн. збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, хоча була звільнена від сплати збору на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування ". Позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі міста Львова подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна, відповідно до банківської квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року, однак, як зазначає позивач, відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні її заяви.

Представник відповідача через канцелярію суду подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що законодавством передбачено звільнення від сплати судового збору громадян, які вперше придбавають житло, тобто вперше набувають права власності на житло з будь – яких підстав, право на звільнення від сплати збору у цьому випадку розповсюджується на тих громадян, які не мають житла у власність, що повинно бути підтверджено при нотаріальному посвідченні договору купівлі – продажу житла відповідною довідкою органу, що здійснює державну реєстрацію права власності на житло. Вказують, на те, що Пенсійний фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до його компетенції. Просять у задоволенні позову відмовити.

30 листопада 2020 року на адресу суду представником позивачем подано відповідь на відзив, в якому повідомляють про те, що відповідачем не було доведено факту перебування у власності позивача іншого нерухомого майна до реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Просить суд задоволити позовні вимоги повністю.

У поясненні Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету. Цією постановою установлено, що перелік податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна» закріплено за органами Пенсійного фонду України. Тому повернення такого збору органами Казначейства здійснюється на підставі подання органів Пенсійного фонду України. Враховуючи викладене, просить суд врахувати це пояснення під час розгляду справи, а розгляд справи проводити без участі представника управління Казначейства, як третьої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 03 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження,- відмовлено.

01.12.2020 представником позивача подано клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

09.12.2020 подано заперечення відповідача на клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно з договором купівлі - продажу житлового будинку від 27 серпня 2020 року посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Максьоновою Г.В., та зареєстрованим в реєстрі за № 706, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках кожен купили житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 225250183 від 23.09.2020 року, власником Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

Згідно з квитанцією № 26726 від 27.08.2020 року ОСОБА_2 сплатила 5445, 00 грн., збору з операції придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна на рахунок УДК у Франківському районі м. Львова.

Позивач вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного нею майна, 22 вересня 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі міста Львова подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна, відповідно до банківської квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року.

Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.10.2020 року за № 1300-0503-8/79113, позивачу відмовлено у задоволенні її заяви про повернення помилково сплачених коштів з тих підстав, що Пенсійний фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з пунктом 15-3 цього ж Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм законодавства вказує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 225250183 від 23.09.2020 року, власником 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. Підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу житлового будинку від 27 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Максьонова Г.В., зареєстрований у реєстрі № 706, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53787359 від 27.08.2020 року.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідач не надав, зазначив, що не володіє інформацією стосовно прав власності на нерухоме майно.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач 27 серпня 2020 року вперше придбала нерухоме майно (1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 5445, 00 грн.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5445,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 серпня 2020 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Суд зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири (будинку) конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Разом з тим суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які наведені у його постановах від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа № 819/1667/17) та в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року ОСОБА_2 сплатила збір з операцій купівлі - продажу нерухомого майна в сумі 5445,00 грн. на рахунок Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області.

Згідно із пунктом 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Тому, з огляду на наведене правове регулювання, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_2 , сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в сумі 5445, 00 грн., відповідно до квитанції № ПН 26726 від 27 серпня 2020 року, слід задоволити повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд встановив, що між ОСОБА_2 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» укладено договір про надання правової допомоги № 169 від 05 жовтня 2020 року (далі - Договір) про надання допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 Договору визначено, що вартість послуг Адвокатського об`єднання з надання правової допомоги за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в актах про надання правової допомоги, які формуються Адвокатським об`єднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцемзнаходженням.

Як слідує зі змісту акта про надання правової допомоги від 26 листопада 2020 року, Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» в інтересах Клієнта ОСОБА_2 у повному обсязі виконано зобов`язання:

Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, сума до оплати за виконану роботу становить 3000,00 гривень.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 27 листопада 2020 року ОСОБА_2 сплатила 3000,00 грн. на підставі Договору про надання правової допомоги № 169 від 05.10.2020 року та акту про надання правової допомоги № 01 від 26.11.2020 року.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа відповідно до положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до акту про надання правової допомоги № 01 згідно Договору про надання правової допомоги № 169 від 05.10.2020 року, "Ті Енд Ті Парнерс" надано позивачу правничу допомогу, зокрема: при підготовці до написання позовної заяви здійснено аналіз судової практики в межах даної справи, визначено спосіб захисту порушених прав Клієнта, формування всіх додатків та оформлення копій документів у відповідності до вимог КАС України; підготовка написання та подача відповіді на відзив.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У запереченні на клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідач вказує на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним та неспівмірним зі складністю справи, аргументуючи це тим, що дана категорія справ є малозначною, а вимоги у розмірах витрат на правову допомогу заявлені представником є неаргументованими.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 1300-0503-8/79113 від 06.10.2020 року щодо формування та подання до Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 5445,00 грн., сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна, відповідно до банківської квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати до Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області (вул. Конотопська, 6/8, м. Львів, 79057; код ЄДРПОУ: 37965138) подання про повернення ОСОБА_2 (81445, Львівська область, Самбірський район, с. Погірці; РНОКПП – НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5445,00 грн., відповідно до квитанції № 26726 від 27 серпня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (81445, Львівська область, Самбірський район, с. Погірці; РНОКПП – НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (81445, Львівська область, Самбірський район, с. Погірці; РНОКПП – НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1000,00 грн. витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 січня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна