Рішення № 94322879, 21.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Справа № 280/8223/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №216381 від 20.10.2020, прийняту заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Романенком Анатолієм Юрійовичем відносно позивача;

визнати протиправним та скасувати розрахунок №043463 від 08.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складений Державною службою з безпеки на транспорті відносно позивача.

Ухвалою суду від 30.11.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку від №043463 від 08.09.2020.

Крім того, ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику представників сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про застосування адміністративно – господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що при проведенні процедури габаритно-вагового контролю відповідачем порушено вимоги закону, а тому висновок про перевищення вагових параметрів є безпідставним. Позивач вказує, що в даному випадку при проведенні габаритно-вагового контролю необхідно було врахувати властивості вантажу, який перевозив належний позивачу транспортний засіб, а саме врахувати те, що позивач перевозив напої, що можуть переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Тому на думку позивача проведення зважування у русі, шляхом по осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу необхідного для врівноваження сипучого (неподільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу. Також, позивач вказував на те, що в Україні не запроваджено порядку проведення зважування транспортних засобів, що перевозять рухомий вантаж. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем 3 рази проводилось зважування належного позивачу та тричі ваги показали різну вагу, що свідчить про недостовірність проведеного зважування. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.09.2020 співробітниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №225854.

Відповідно до висновків Акту перевірки автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Toughline, державним номер НОМЕР_2 , що належить позивачу, здійснював перевезення вантажу з порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь на 1,55 т.

Також, 08.09.2020 відповідачем складено Довідку №024019 про результатами здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої результат вагового контролю показав навантаження на осі: 1) 6,25 тон; 2) 12,55 тон; 3) 5,95 тон; 4) 6,05 тон; 5) 6,80 тон, повна маса транспортного засобу 37,60 тон.

Аналогічні параметри містяться у довідці №687 від 08.09.2020 роздрукованої ваговим комплексом.

20.10.2020 управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №216381, якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно – господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2020 №687 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 37,60 т., а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,25 тон; 2) 12,55 тон; 3) 5,95 тон; 4) 6,05 тон; 5) 6,80 тон.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, що, перевозився рідкий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Суд зазначає, що в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху, водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Більш того, з наданої до матеріалів адміністративної справи товарної накладної №03714220 від 07.09.2020, судом встановлено, що позивачем перевозилися напої у пляшках по 0,5 та 0,33 л., а таким чином суд критично оцінює доводи позивача щодо можливості переміщення такого вантажу.

Таким чином наявне порушення позивачем Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Разом з цим, суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню палати за таке перевищення.

Також, суд відхиляє посилання позивача на начебто недоліки у роботі вагового комплексу, оскільки дійсно хоча такий ваговий комплекс і зафіксував різні результати при зважуванні транспортного засобу, проте, відповідачем до уваги взято показник з найнижчим зафіксованим показником ваги автопоїзду (37,60 тон). Жодних доказів на підтвердження того, що маса автопоїзда була меншою матеріали справи не містять.

Так саме суд відхиляє посилання позивача на порушення відповідачем порядку складання документів, якими зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, оскільки надані до матеріалів справи документи надають можливість встановити як підставу складання таких документів так і порушення яке встановлено в наслідок перевірки.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що перевищення вагових параметрів автопоїзду склало 14,09%, у зв`язку з чим до позивача правомірно застосовано штраф в розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення ФОП ОСОБА_1 нормативно - допустимого навантаження є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Державної служби з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова