Рішення № 94322787, 21.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3761/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просила суд: 1. Визнати наявність та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 період її роботи у Верхньобистрянському дитячому садку з 14.10. 1984 року по 21. 12. 1998 року а саме: на посаді опалювача Верхньобистрянського дитсадка з 14.10.1984 року по 02.01.1985 року;р.( запис 4); нянею ОСОБА_2 дитсадка з 02.01. 1985 року по 20.01. 1986 року (запис 5); помічником повара Верхньобистрянського дитсадка з20.01.1986 року по 16.09. 1987 р. (запис 6); помічником вихователя Верхньобистрянського дитсадка з 16.09.1987 р. по 25.10.1992 р.(запис 7); кухаря Верхньобистрянського дитсадка з 25.10.1992 року по 21.12.1998 року (запис, 8,9,10).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в червні 2020 року така звернулася до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою щодо розрахунку мого загального трудового стажу роботи для призначення мені пенсії. Листом відповідача б\н позивачу було повідомлено про те, що за попередніми розрахунками згідно поданих документів, довідок про стаж роботи та трудової книжки, а також за даними системи персоніфікованого обліку загальний страховий стаж роботи станом на 03.02.20 року складає 23 роки 5 місяців і 23 дні. При цьому до страхового стажу відповідачем не враховані періоди трудової діяльності у Верхньобистрянському дитячому садку з 14.10. 1984 року по 21. 12. 1998 року, тобто більше 14 років страхового стажу, оскільки, як зазначає відповідач, відомості про трудовий стаж у трудовій книжці внесені з порушенням пунктів 2, 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07. 1993 року (зі змінами). Крім того, у своєму листі відповідач зазначає, що у наданій довідці про підтвердження стажу роботи № 01 від 15.01. 2020 року відсутні відомості про перейменування дитячого ясел - садку села Верхній Бистрий у Верхньобистрянський дошкільний заклад.

Відповідно до статті 16 закону України «Про звернення громадян», відповідач рекомендував звернутися до суду у разі незгоди з неврахування відповідачем до стажу роботи зазначеного періоду 14.10. 1984 року по 21. 12. 1998 року.

Таким чином, внаслідок неврахування відповідачем 14 років страхового стажу позивач позбавлена права на призначення пенсії за віком для якої необхідна наявність страхового стажу не менше 28 років, у зв`язку із чим, позивач через уповноваженого представника звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначивши, що відповідно до п.2.3 Інструкції 58 - записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункту Закону. Крім цього представник відповідача зазначила, що за результатами розгляду заяви позивача відділом розгляду звернення управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачці надано відповідь, стосовно порушеного нею в заяві питання щодо зарахування трудового стажу за період роботи у Верхньобистрянському дитячому садку з 14.10.1984 року по 21.12.1998 рік, на посадах: опалювач Верхньобистрянського дитсадка з 14.10.1984р. по 02.01.1985р.;няня ОСОБА_2 дитсадка з 02.01.1985р. по 20.01.1986р.; помічник повара Верхньобистрянського дитсадка з 20.01.1986р. по 16.09.1987р.; помічник вихователя ОСОБА_2 дитсадка з 16.09.1987р. по 25.10.1992р.; кухар ОСОБА_2 дитсадка з 25.10.1992р. по 21.12.1998р.

Загальний страховий стаж роботи ОСОБА_1 станом на 03.02.2020 року становить 23 роки 05 місяців 23 дні (розрахунок додається).

До страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності в Верхньобистрянському дитячому садку з 14.10.1984 року по 21.12.1998 рік, оскільки відомості про трудовий стаж за записами трудової книжки № НОМЕР_2 (№4,5,6,7,8) внесені з порушенням пукту 2.3 Інструкції 58, а в наданій позивачкою довідці про підтвердження стажу роботи №01 від 15.01.2020 року відсутні відомості про перейменування дитячого ясла-садка с.В.Бистрий в Верхньобистрянський дошкільний заклад, тому підстави для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, в червні 2020 року така звернулася до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою щодо розрахунку мого загального трудового стажу роботи для призначення мені пенсії. Листом відповідача б\н позивачу було повідомлено про те, що за попередніми розрахунками згідно поданих документів, довідок про стаж роботи та трудової книжки, а також за даними системи персоніфікованого обліку загальний страховий стаж роботи станом на 03.02.20 року складає 23 роки 5 місяців і 23 дні. При цьому до страхового стажу відповідачем не враховані періоди трудової діяльності у Верхньобистрянському дитячому садку з 14.10. 1984 року по 21. 12. 1998 року, тобто більше 14 років страхового стажу, оскільки, як зазначає відповідач, відомості про трудовий стаж у трудовій книжці внесені з порушенням пунктів 2, 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07. 1993 року (зі змінами). Крім того, у своєму листі відповідач зазначає, що у наданій довідці про підтвердження стажу роботи № 01 від 15.01. 2020 року відсутні відомості про перейменування дитячого ясел - садку села Верхній Бистрий у Верхньобистрянський дошкільний заклад.

Відповідно до статті 16 закону України «Про звернення громадян», відповідач рекомендував звернутися до суду у разі незгоди з неврахування відповідачем до стажу роботи зазначеного періоду 14.10. 1984 року по 21. 12. 1998 року.

Таким чином, внаслідок неврахування відповідачем 14 років страхового стажу позивач позбавлена права на призначення пенсії за віком для якої необхідна наявність страхового стажу не менше 28 років, у зв`язку із чим, позивач через уповноваженого представника звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Стаття 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.

Згідно ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно вимог ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом із долучених до матеріалів справи копії трудової книжки НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 працювала у такі періоди: - опалювач Верхньобистрянського дитсадка з 14.10.1984р. по 02.01.1985р.;няня ОСОБА_2 дитсадка з 02.01.1985р. по 20.01.1986р.; помічник повара Верхньобистрянського дитсадка з 20.01.1986р. по 16.09.1987р.; помічник вихователя ОСОБА_2 дитсадка з 16.09.1987р. по 25.10.1992р.; кухар ОСОБА_2 дитсадка з 25.10.1992р. по 21.12.1998р.(а.с.59-64).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно паспортних даних позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.85-86), і станом на день звернення до позивача із заявою щодо призначення пенсії по віку останній виповнилось повних 60 років, тобто після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років у зв`язку з чим позивач і звернулася до відповідача з відповідною заявою.

Таким чином, не зараховуючи до трудового стажу період роботи з 14.10. 1984 року по 21. 12. 1998 року відповідачем не враховано: що основним документом, яким підтверджує стаж роботи, є трудова книжка у якому є зроблені у встановленому порядку записи про роботу у цей період. Підтвердження стажу роботи іншими документами необхідне тільки стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, або у випадку, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.

Формальні неточності у документах, якщо такі і мають місце, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист.Відсутність документів у державних органах та органах місцевого самоврядування про проведені реорганізації та перейменування дитячого ясел - садку села Верхній Бистрий у Верхньобистрянський дошкільний заклад не може бути підставою для неврахування такого трудового стажу, оскільки ці обставини виникли не вини позивача і не залежали від волі позивача.

Крім того, приймаючи документи, орган, відповідач як орган який призначає пенсію, за наявності сумнівів наділений правом вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, але ним не було здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих позтвачем документів на підтвердження стажу роботи.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Як вбачається з копій записів наявних в трудовій книжці позивача, така згідно записів працювала на посаді опалювача Верхньобистрянського дитсадка з 14.10.1984 року по 02.01.1985 року;р.( запис 4); нянею ОСОБА_2 дитсадка з 02.01. 1985 року по 20.01. 1986 року (запис 5); помічником повара Верхньобистрянського дитсадка з20.01.1986 року по 16.09. 1987 р. (запис 6); помічником вихователя Верхньобистрянського дитсадка з 16.09.1987 р. по 25.10.1992 р.(запис 7); кухаря Верхньобистрянського дитсадка з 25.10.1992 року по 21.12.1998 року (запис, 8,9,10)(а.с. 9-11).

Зважаючи на наявні в матеріалах справи копії трудової книжки, записи у трудовій книжці позивача скріплені печатками підприємств та дефектів не мають і із них можливо встановити стаж роботи позивача якій підтверджений відповідними записами у ній.

Тобто, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача e Верхньобистрянському дитсадку у спірні періоди, а надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.

Також суд не погоджується з висновками відповідача про не можливість зарахування позивачу в трудовий стаж спірних періодів роботи, оскільки позивачем надано в управління відповідні накази про призначення на відповідні посади(а.с.71-77).

В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.

Отже у зв`язку із не врахуванням не зарахованих відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком відповідачем порушено право позивача на отримання належного пенсійного забезпечення, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Більш того, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що в наданій позивачкою довідці про підтвердження стажу роботи №01 від 15.01.2020 року відсутні відомості про перейменування дитячі ясла-сад с. В.Бистрий в Верхньобистрянський дошкільний заклад, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.

В даному випадку судом встановлено безпідставне не включення відповідачем до страхового стажу вищевказаних періодів роботи позивача у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для визнання дій відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу в загальний трудовий стаж періодів її роботи протиправними тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу періоди її роботи, які були предметом оскарження в даній адміністративній справі, а саме періоди роботи на посаді опалювача Верхньобистрянського дитсадка з 14.10.1984 року по 02.01.1985 року;р.( запис 4); нянею ОСОБА_2 дитсадка з 02.01. 1985 року по 20.01. 1986 року (запис 5); помічником повара Верхньобистрянського дитсадка з20.01.1986 року по 16.09. 1987 р. (запис 6); помічником вихователя Верхньобистрянського дитсадка з 16.09.1987 р. по 25.10.1992 р.(запис 7); кухаря Верхньобистрянського дитсадка з 25.10.1992 року по 21.12.1998 року (запис, 8,9,10)

Отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, то суду зазначає, що така до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 10.11.2020 року;

- додаток до договору про надання правничої допомоги

- копію акту виконаних послуг від 10.11.2020 року;

- квитанцію про оплату від 10.11.2020 року;

- коригінал ордеру від 10.11.2020 року.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвкатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги від 10.11.2020 року.

З акту виконаних послуг від 10.11.2020 року відомо, що адвокатом надані наступні послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази – 1 год.;

- формування правової позиції- 0,5 год;

- ознайомлення з матеріалами справи, підготовка процесуальних документів– 3год.;

- виготовлення копій - 0,5 год.;

- участь адвоката у процесуальних діях за межами робочого місця адвоката(підготовче засідання – 2 год.; судове засідання 2,5 год).

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 800грн*9,5 год.=7600 грн. + 50 грн за інші послуги адвоката.

Однак, згідно розділу 3, зокрема підпунктів « 3.1. Сума гонорару адвоката включає в себе вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги, що складає ______грн. за 1 год. роботи та оплату за інші надані послуги (понесені матеріальні витрати) Адвокатом, не пов`язані з часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); За надання правової допомоги Замовник сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі в сумі____ грн.»

Тобто, згідно умов договору адвокатом не зазначено гонорар його роботи за 1 год.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Судом встановлено, що в акті від 10.11.2020 року адвокатом виділено окремі види наданих послуг: - участь адвоката у процесуальних діях за межами робочого місця адвоката(підготовче засідання – 2 год.; судове засідання 2,5 год), однак, суд зазначає, що вказані послуги адвокатом не надавались, оскільки розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, тобто в порядку письмового провадження.

Більш того, суд зазначає, що надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів з приводу спірних відносин, в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подача позову до суду.

Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як складання позовної заяви віднесено надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального забезпечення , суд не вбачає підстав для виділення їх в окремий вид послуг останніх.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №260/3761/20 в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, суд зазначає, що спори даної категорії справ до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є типовими, підготовка таких позовних заяв не потребує значних зусиль та часу.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №260/3761/20 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а також не підтверджений належними та допустимими доказами.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті наданих послуг від 10.11.2020 року, є недоведеними, не підтверджені належними та допустимими доказами (сума гонорару не зазначена в договорі про надання правової допомоги) та відповідно є такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) в загальний трудовий стаж спірних періодів її роботи - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до загального трудового стажу згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 період її роботи у Верхньобистрянському дитячому садку, а саме:

- на посаді опалювача Верхньобистрянського дитсадка з 14.10.1984 року по 02.01.1985 року;р.( запис 4);

- нянею ОСОБА_2 дитсадка з 02.01. 1985 року по 20.01. 1986 року (запис 5);

- помічником повара Верхньобистрянського дитсадка з20.01.1986 року по 16.09. 1987 р. (запис 6);

- помічником вихователя Верхньобистрянського дитсадка з 16.09.1987 р. по 25.10.1992 р.(запис 7);

- кухаря Верхньобистрянського дитсадка з 25.10.1992 року по 21.12.1998 року (запис, 8,9,10) з врахуванням позиції суду, яка зазначена судом в мотивувальній частині рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору