Рішення № 94322681, 22.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 р. Справа№200/11963/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Військової частини Національної гвардії України 3035 (код ЄДРПОУ 23313902, 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини Національної гвардії України 3035 про визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період військової служби за контрактом у військовій частині 3035 Національної Гвардії України, зобов`язання відповідача виплатити йому в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з травня 2016 року по грудень 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з травня 2016 року по грудень 2018 року включно в сумі 118 262 грн. 70 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року та зобов`язання відповідача сплатити середній заробіток за весь період прострочення виплати індексації заробітної плати, а саме з травня 2016 року по дату винесення судового рішення по даній справі.

Ухвалою від 22 грудня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що йому у період проходження ним військової служби за контрактом у військовій частині 3035 Національної Гвардії України з травня 2016 року по листопад 2018 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Рахує, що не виплата відповідачем індексації грошового забезпечення суперечить Закону України «Про індексацію грошових доходів» та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення». За підрахунками позивача сума невиплаченої йому індексації грошового забезпечення складає 118 262 грн. 70 грн. Поряд з цим позивач також зазначає, що у зв`язку із невиплатою йому індексації грошового забезпечення відповідач повинен також сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку по дату винесення судового рішення.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі зазначивши, що право на отримання індексації грошового забезпечення, одна з причин її невиплати відповідачем у 2016-2018 роках пов`язана із роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01,2016 №248/3/9/1/2, згідно з якими індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Крім того, відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з, № 78/0/66-17, передбачалось, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. В зв`язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у 2016 році вона (індексація) не нараховувалась. Відтак, зазначає відповідач, з урахуванням специфіки фінансування військових частин, порядку підпорядкування та виконання управлінських директив, отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовці реалізовували виключно через судові рішення, наведені обставини свідчать про відсутність вини відповідача, як роботодавця, в розумінні статті 116 КЗпП України. Оскільки, рахує відповідач, на час звільнення позивача з військової служби спірна сума йому ще не належала, то вина відповідача у її не виплаті була відсутня, що виключає відповідальність останнього, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Також відповідач відзначає, у зв`язку із відсутністю у Національній гвардії України власного затвердженого порядку індексації грошового забезпечення та відповідних роз`яснень щодо визначення базового місяця, зважаючи, що індексація нараховується у межах бюджетних асигнувань, з метою дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації: пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення з урахуванням пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всієї Військової частини. Крім того вказує на те, що військові посади, що в свою чергу тягне і посадові оклади батальйону спеціального призначення «Донбас» де проходив службу позивач введені (тобто створені) лише у вересні 2016 року на підставі наказу командуючого Національної гвардії України від 07.09.2016 №600 «Про організаційно - штатні заходи в НГУ».

Поряд з цим, відповідач, посилаючись на Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №460/3324/20 рахує, що базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Відповідач також рахує, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17 січня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 15 квітня 2020 року позивач є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни.

10 травня 2016 року між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.

27 листопада 2018 року, згідно наказу № 265 від 27 листопада 2018 року, позивач був звільнений з військової служби у запас та направлений для взяття на військовий облік до Слов`янського ОМВК Донецької області.

Із довідки від 14 квітня 2020 року № 136 та від 13 січня 2020 року № 6 вбачається, зокрема, що позивачу і період з травня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

На думку позивача за період своєї служби з травня 2016 року по листопад 2018 року (включно) ним недоотримані наступні суми індексації його грошового забезпечення, а саме: у травні 2016 року – 1005 грн.27 коп., у червні 2016 року – 2710 грн. 05 коп., у липні 2016 року – 2710 грн. 05 коп., у серпні 2016 року – 2710 грн. 05 коп., у вересні 2016 року – 2710 грн. 05 коп., у жовтні 2016 року – 2710 грн. 05 коп., у листопаді 2016 року – 2710 грн. 05 коп., у грудні 2016 року – 3177 грн. 60 коп., у січні 2017 року – 3177 грн. 60 коп., у лютому 2017 року – 3177 грн. 60 коп., у березні 2017 року – 3360 грн. 00 коп., у квітні 2017 року – 3360 грн. 00 коп., у травні 2017 року – 3536 грн. 40 коп., у червні 2017 року – 3730 грн. 06 коп., у липні 2017 року – 3730 грн. 06 коп., у серпні 2017 року – 3730 грн. 06 коп., у вересні 2017 року – 3896 грн. 78 коп., у жовтні 2017 року – 3869 грн. 78 коп., у листопаді 2017 року – 3896 грн. 78 коп., у грудні 2017 року – 4258 грн. 75 коп., у січні 2018 року – 4258 грн. 75 коп., у лютому 2018 року – 4258 грн. 75 коп., у березні 2018 року – 4463 грн. 15 коп., у квітні 2018 року – 4463 грн. 15 коп., у травні 2018 року – 4463 грн. 15 коп., у червні 2018 року – 4463 грн. 15 коп., у липні 2018 року – 4463 грн. 15 коп., у серпні 2018 року – 4663 грн. 25 коп., у вересні 2018 року – 4663 грн. 25 коп., у жовтні 2018 року – 4663 грн. 25 коп., у листопаді 2018 року – 4922 грн. 83 коп., у грудні 2018 року – 4922 грн. 83 коп.

Отже спірним питанням даної адміністративної справи є не нарахування та невиплата позивачу індексації його грошового забезпечення в період проходження ним військової служби з травня 2016 року по грудень 2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень 1 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною першою статті другої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III).

Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно із статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

У відповідності до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

З аналізу наведених норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, судом не береться до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Суд також не погоджується з доводами відповідача, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів, як на підтвердження правомірності своєї бездіяльності щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням його права на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи «Сук проти України» від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період його служби з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2018 року свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17.

Отже суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку, нарахування та виплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення в період його служби з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2018 року.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) в травні 2016 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося. Крім того, судом також не встановлено, а відповідачем не доведено, що підвищення грошового доходу позивача у травні 2016 року перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця - січень 2008 року.

Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідачем не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на жовтень 2016 року, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Тому, нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинно проводитися в період з 10 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Щодо періоду з 1 березня 2018 року по 27 листопада 2018 року суд зазначає наступне.

1 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З 1 березня 2018 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення, на підставі чого суд вважає, що позивач дійшов помилкового висновку щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення січня 2008 року за період його служби з 1 березня 2018 року по 27 листопада 2018 року (включно).

При вирішенні вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення включно в сумі 118262 грн. 70 коп. за період проходження ним служби з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2018 року, суд виходить із наступного.

Сума індексації доходів визначається як результат множення та ділення грошового доходу на певні показники, визначені порядком проведення індексації та залежить від місяця підвищення тарифних ставок. Відповідач, заперечуючи обов`язок проведення нарахування та виплати індексації, будь-якого розрахунку індексації не надав.

Суд погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що проведення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача входить до дискреційних повноважень відповідача, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Так, враховуючи висновок суду про допущення відповідачем протиправної бездіяльності через нездійснення розрахунку та виплати індексації у період з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2020 року, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2020 року (включно), відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та виплатити суму нарахованої індексації.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача сплатити середній заробіток за весь період прострочення виплати індексації заробітної плати позивача, а саме з травня 2016 року по дату винесення судового рішення по цій справі суд зазначає наступне.

Зазначену позовну вимогу позивач пов`язує з індексацією грошового забезпечення, яка йому не нараховувалася, та, відповідно не виплачувалася.

Оскільки спеціальними нормами права, які регулюють питання проходження служби та виплати грошового забезпечення таким особам, як позивач, питання порядку проведення остаточного розрахунку при звільненні та відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільнені не врегульовані, тому підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом з п. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені строки є підставою для відповідальності, що передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України, у виді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки при проведенні розрахунку при звільненні сума індексації позивачу не виплачена з вини відповідача, тому він має нести відповідальність, що передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд в постанові від 18 липня 2018 року в справі № 825/325/16 дійшов висновку, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості (заробітну плату з урахуванням індексації), істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаній постанові Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, то з огляду на обставини справи суд вважає їх передчасними, оскільки індексація грошового забезпечення відповідачем ще не нарахована, і, відповідно, для проведення належного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд позбавлений можливості визначити істотність частки суми індексації як суми заборгованості перед позивачем порівняно із середнім заробітком позивача.

З огляду що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з такими позовними вимогами після нарахування та виплати йому відповідачем індексації грошового забезпечення, якщо при цьому відповідач самостійно не виплатить позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Позивач, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини Національної гвардії України 3035 (код ЄДРПОУ 23313902, 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Національної гвардії України 3035 (код ЄДРПОУ 23313902, 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2020 року (включно).

Зобов`язати Військову частину Національної гвардії України 3035 (код ЄДРПОУ 23313902, 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період його служби з 10 травня 2016 року по 27 листопада 2020 року (включно), відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та виплатити суму нарахованої індексації.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 22 січня 2021 року. Повне судове рішення складено 22 січня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар