Ухвала суду № 94322672, 22.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 січня 2021 р. Справа №200/674/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048

до відповідача: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

про: стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції коштів у рахунок відшкодування завданої шкоди в сумі 4027,03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Департамент патрульної поліції, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції коштів у рахунок відшкодування завданої шкоди в сумі 4027,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 5 та 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, що повинно сприяти ефективному захисту порушених прав та інтересів, у тому числі з огляду на виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У позові не зазначено на підставі якої норми і якого закону позивачу надано право звернення до суду з даним позовом.

Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що належить розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, і ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, судом встановлено підстави для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених Кодексу адміністративного судочинства України: вимога сформульована “про стягнення коштів” та до фізичної особи, яка не проходить публічну службу (звільнена зі служби).

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Ознайомившись з матеріалами адміністративного позову суд зазначає, що позивачем у порушення вищезазначених вимог не надано доказів сплати судового збору.

Натомість позивачем надано до суду заяву про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якої позивач посилається на те, що представник департаменту патрульної поліції є посадовою особою структурного підрозділу, управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, який в свою чергу є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має власного фінансового відділу. Представником позивача було підготовлено службову записку щодо сплати судового збору по зазначеній позовній заяві, яка направлена до Департаменту патрульної поліції, через що представник управління патрульної поліції об`єктивно позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановлений законом строк, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є поважною причиною для відстрочення сплати судових витрат.

Засади сплати судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір” №3674-VI.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (стаття 2 Закону).

Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України “Про судовий збір”, де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” передбачено, що з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У пункті 55 рішення у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії (Shishkov v. Russia) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Разом з тим національне законодавство встановлює механізм відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Так відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 8 Закону України “Про судовий збір” визначено вичерпний перелік підстав для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Системний аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що ця норма може бути застосована виключно до фізичної особи.

Таким чином, положеннями вищезазначеного Закону не передбачено можливості звільнення або розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб.

Поряд з цим, суд зазначає, що особа, яка утримується коштами державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, блокуванням рахунків останнього тощо, не є поважними підставами для звільнення від сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача про відтрочення сплати судового збору.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив суд стягнути стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції кошти у рахунок відшкодування завданої шкоди в сумі 4027,03 грн.

Суд зазначає, що прийняття рішення за результатами розгляду даної позовної заяви може призвести до зменшення або збільшення майна особи, що звернулась до суду.

Таким чином, вимога позивача про стягнення стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції кошти у рахунок відшкодування завданої шкоди в сумі 4027,03 грн. є майновою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 420/970/19.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» позивача не звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову з вимогою майнового характеру позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на суму 2270 грн. за реквізитами вказаними на офіційному сайті Донецького окружного адміністративного суду.

Приписами ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд зазначає, що у порушення вищезазначених вимог позивачем не надано суду доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Тобто, позивач може звернутися до суду з даним позовом протягом трьох місяців з дня виникнення підстав такого звернення.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 23.10.2020 року № 777 о/с «По особовому складу» відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліції» звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні Департаменту патрульної поліції з 23.10.2020 року. Крім того, вказаним наказом Департаментом патрульної поліції визначена сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився та склала 4027,03 грн.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився в сумі 4027,03 грн.

При цьому, суд зазначає, що з програмного забезпечення суду «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 200/11036/20-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, у якому Галалу Степан Георгійович зокрема просить визнати протиправним та скасувати наказ №777 о/с від 23 жовтня 2020 року Департаменту патрульної поліції України в частині звільнення ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні Департаменту патрульної поліції з 23 жовтня 2020 року.

З огляду на викладене, позивачу необхідно надати до суду письмові пояснення стосовно строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, а саме вказати чи виникло у позивача право на звернення до суду.

В зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції коштів у рахунок відшкодування завданої шкоди в сумі 4027,03 грн. - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованих письмових пояснень стосовно наявності публічно-правового спору, підстав для звернення до суду; доказів про сплату судового збору належного зразка та у належному розмірі; письмових пояснень стосовно строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, а саме вказати чи виникло у позивача право на звернення до суду, докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду цього Кодексу.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Олішевська