Рішення № 94322529, 12.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 160/10607/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСидоренко Д.В. за участі секретаря судового засіданняКручини Ю.Д. за участі: представника позивача представника відповідачаГордієнка А.І. Колодки Б.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСМЕТ” до Головного управління Держаної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Обставини справи: 04.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСМЕТ” до Головного управління Держаної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення рішення №0011611420 від 16.04.2019 р., яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 186851,00 грн. за основним платежем та 93425,50 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення рішення №000090520 від 19.09.2019 р., яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку з податку на прибуток приватних підприємств на суму 192897,00 грн. за основним платежем та 48224,25 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення рішення №000091520 від 19.09.2019 р., яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 121740,00 грн. за основним платежем та 60870,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0011611420 від 16.04.2019р., №000090520 від 19.09.2019р., №000091520 від 19.09.2019р. є протиправними, оскільки прийняті на підставі хибних висновків акта перевірки №11635/04-36-14-20/31933294 від 11.03.2019р. та акта перевірки №47617/04-36-14-21/31933294 від 23.08.2019р. Вказує, що висновки актів перевірки №11635/04-36-14-20/31933294 від 11.03.2019р. та №47617/04-36-14-21/31933294 від 23.08.2019 р. щодо недійсності правовідносин з контрагентами ТОВ «Майквест» та ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин вказані контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій. Окрім того, взаємовідносини позивача з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» вже були предметом судового розгляду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 0440/6941/18 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018 року №0012311421 та №2212301421. Отже ТОВ “КАСМЕТ” вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, тому звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позов не відповідав вимогам встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 09.09.2020 року був залишений без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 09.09.2020 року, від представника ТОВ “КАСМЕТ” засобами поштового зв`язку надійшло письмове клопотання, разом із додатком, отже, позивач виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

18.11.2020 року відповідачем було подано відзив на позов, в якому Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області позов не визнало, зазначило, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. встановлено порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що призвело до завищення показників у рядках 10.1 та 17 декларації всього у сумі 2144330 грн., в тому числі за грудень 2016 року у сумі 121740 грн. в частині відображення податкового кредиту з ПДВ по задекларованому отриманню товару від ТОВ «Ліагро Сервіс Груп». Також в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Майквест» за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. встановлено порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 186851,07 грн.. Вказує, що проведеними перевірками та зібраними даними не підтверджено реальність взаємовідносин між ТОВ “КАСМЕТ” та контрагентами ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» та ТОВ «Майквест». Вказує, що постачальники позивача не є виробниками продукції та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому ТОВ “КАСМЕТ”, у своїх постачальників, в свою чергу останніми така продукція самостійно не виготовлялася та не придбавалась по всьому ланцюгу постачання. Аналіз зареєстрованих податкових накладних свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, фактично відбувся “розрив” ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок “підміни” товару. Надані до перевірки документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у складі витрат. Також посилається на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18, згідно якої визнано посадову особу ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» - ОСОБА_1 винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентом позивача ТОВ «Ліагро Сервіс Груп».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021 року.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свою правову позицію в повному обсязі; представник позивача просив позовну заяву задовольнити; представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КАСМЕТ” (код ЄДРПОУ 31933294; 50106, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул.Коломойцівська, буд. 3Д) зареєстроване 10.07.2002 року, та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

У період з 25.02.2019 року по 01.03.2019 року на підставі наказу від 18.02.2019 року №928-п Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “КАСМЕТ” з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МАЙКВЕСТ» за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки № 11635/04-36-14-20/31933294 від 11.03.2019 року.

Відповідно до розділу 4 акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ “КАСМЕТ”: - п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6. ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті того ТОВ “КАСМЕТ” занижено податок на додану вартість всього на суму 186851 грн., у т.ч. на суму 161326,00 грн. за серпень 2018 року, на суму 25525 грн. за жовтень 2018 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі акта № 11635/04-36-14-20/31933294 від 11.03.2019 року було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 року №0011611420, яким ТОВ “КАСМЕТ” збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 280276,50 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 186851,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 93425,50 грн.

Також у період з 12.08.2019 року по 16.08.2019 року на підставі наказу від 18.07.2019 року №4284-п Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “КАСМЕТ” з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки №47617/04-36-14-21/31933294 від 23.08.2019 року.

Відповідно до розділу 4 акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ “КАСМЕТ”:

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у загальній сумі 192897 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті того ТОВ “КАСМЕТ” занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 121740.

Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області на підставі акта № 47617/04-36-14-21/31933294 від 23.08.2019 року було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 року №000090520, яким ТОВ “КАСМЕТ” збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 241121,25 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 192897,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 48224,25 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 року №000091520, яким ТОВ “КАСМЕТ” збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 182610,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 121740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 60870,00 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням чинного законодавства, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Майквест» і ТОВ «Ліагро Сервіс Груп».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Майквест» укладено договір № 27-08 від 27.08.2018 р., предметом якого є постачання труб в асортименті, згідно рахунку-фактури.

Додатковою угодою № 1 від 27.08.2018 р. сторонами погоджено найменування та кількість товару, що має поставитись, а саме: труба в асортименті загальною вартістю 198685,64 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 2 від 28.08.2018 р. сторонами погоджено найменування та кількість товару, що має поставитись, а саме: труба в асортименті загальною вартістю 193786,80 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 3 від 29.08.2018 р. сторонами погоджено найменування та кількість товару, що має поставитись, а саме: труба в асортименті загальною вартістю 196560,00 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 4 від 29.08.2018 р. сторонами погоджено найменування та кількість товару, що має поставитись, а саме: труба в асортименті загальною вартістю 153150,00 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 5 від 30.08.2018 р. сторонами погоджено найменування та кількість товару, що має поставитись, а саме: труба в асортименті загальною вартістю 191724,00 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 6 від 30.08.2018 р. сторонами погоджено найменування та кількість товару, що має поставитись, а саме: труба в асортименті загальною вартістю 187200,00 грн. (з ПДВ).

В рамках вказаного договору ТОВ «Майквест» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковими накладними від 27.08.2018 р., від 28.08.2018 р., від 29.08.2018 р., від 30.08.2018 р. та рахунками від 27.08.2018 р., від 28.08.2018 р., від 29.08.2018 р., від 30.08.2018 р.

Транспортування товару здійснено ФОП ОСОБА_2 , що підтверджено товарно-транспортними накладними № 1 від 27.08.2018 р., № 1 від 28.08.2018 р., № 1 від 29.08.2018 р., № 2 від 30.08.2018 р., № 1 від 30.08.2018 р. за замовленням ТОВ “КАСМЕТ”.

За наслідком постачання товару ТОВ «Майквест» складено податкові накладні № 80 від 27.08.2018 року, № 81 від 28.08.2018 року, № 82 від 29.08.2018 року, № 83 від 29.08.2018 року, № 85 від 30.08.2018 року, № 84 від 30.08.2018 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлену порядку.

Розрахунок за товар здійснено шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджено випискою з рахунку ТОВ “КАСМЕТ” за період вересень 2018 року.

Щодо взаємовідносин ТОВ “КАСМЕТ” з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» суд вказує, що в рамках справи № 0440/6941/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Касмет” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень досліджувались фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ “КАСМЕТ” з контрагентами-постачальниками робіт (послуг), зокрема ТОВ “ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП” за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 20.03.2018 р.№ 13415/04-36-14-21/31933294.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 0440/6941/18 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.05.2018 року № 0012311421 та № 0012301421.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 року відмовлено Головному управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року - повернуто скаржнику.

Згідно вказаного рішення, обґрунтовуючи безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) робіт (послуг), ТМЦ між ТОВ “КАСМЕТ” та ТОВ “ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП” податковий орган також посилається на аналіз даних ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій та недоліки у заповненні деяких документів бухгалтерського обліку. Проте вказані обставини не можуть бути підставою щодо нереальності господарських операцій та з приводу вказаних фактів судом вже було надано правову позицію. Стосовно того, що ТОВ “ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП” є фігурантом кримінальних проваджень, судом також зазначалось, що наявність кримінальної справи щодо контрагента платника податків, в якій не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними (постанова Верховного суду від 07.08.2018 року справа №803/1482/15, постанова Верховного суду від 26.06.2018 року справа №826/24815/15). Більш того, відповідачем не надано жодного кримінального вироку, яким би була надана правова оцінка вищевказаним господарським операціям або доказів того, що такі правочини визнані судом недійсними.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 0440/6941/18 встановлено реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ “КАСМЕТ” з ТОВ “ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП” за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентом ТОВ «Ліагро Сервіс Груп».

Отже, досліджені судом первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та встановлено реальне здійснення господарських операцій, зокрема від контрагентів отримано товар.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Майквест» і ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «Майквест» і ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Щодо посилання на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18, суд вказує, що вказаною ухвалою звільнено ОСОБА_1 (директор ТОВ «Ліагро Сервіс Груп») від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст. 205 КК України; кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст. 205 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Щодо обставин постачання ТОВ “КАСМЕТ” придбаного у ТОВ «Майквест» товару раніше аніж придбання такого товару, що свідчить про штучний характер оформлення документів, суд зазначає, що предметом перевірки були лише обставини придбання ТОВ “КАСМЕТ” товару ТОВ «Майквест» та формування податкового кредиту за такими операціями.

Також представником позивача в ході судового розгляду справи пояснювалось, що в первинних документах на постачання придбаної у ТОВ «Майквест» продукції були допущені описки. Представником відповідача в ході судового розгляду справи документальне підтвердження пояснень щодо виявлених фактів реалізації зазначених ТМЦ раніше ніж здійснено операції з придбання у ТОВ «Майквест» не було надано.

Окрім того, суд вказує, що встановлені відповідачем факти реалізації ТМЦ, придбаних у ТОВ «Майквест», або такі доводи спростовують доводи про відсутність факту постачання ТМЦ ТОВ «Майквест» на адресу позивача.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ «Майквест» і ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес АД” проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес СепортСентре проти Болгарії”, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України” висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі “Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства” (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення “встановлений законом”, є передбачуваність. Норму не можна вважати “законом”, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 10560,12 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1368 від 02.07.2020 року та № 1424 від 16.10.2020 року.

Отже, судовий збір у сумі 10560,12 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011611420 від 16.04.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000090520 від 19.09.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00091520 від 19.09.2019р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСМЕТ” (вул.Коломойцівська, буд.3Д, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106; код ЄДРПОУ 31933294) судові витрати зі сплати судового збру в розмірі 10560,12 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22.01.2021 року.

Суддя Д.В. Сидоренко