Рішення № 94322374, 21.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Справа № 160/15350/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 період роботи з 20.10.1980 по 01.01.1982 на посаді землероба ливарного цеха УКВ в заводі Дніпропетровського заводу прокатних валків по Списку № 2, з 01.01.1982 по 01.06.1982, та з 21.08.1992 по 30.08.1993 на посаді машиніста крана № 5 вальцеливарного цеху УКВ в ПАТ «Дніпропетровському заводі прокатних валків» по Списку № 1, з 24.02.2004 по 18.04.2006 на посаді машиніста крана 4 розряду обробки метала в ВАТ ДМЗ ім. Комінтерна по Списку № 2 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 26.03.2008;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 20.10.1980 по 01.01.1982 на посаді землероба ливарного цеха УКВ Дніпропетровського заводу прокатних валків за Списку № 2, з 01.01.1982 по 01.06.1982 та з 21.08.1992 по 30.08.1993 на посаді машиніста крана № 5 вальцеливарного цеху УКВ в ПАТ «Дніпропетровському завод прокатних валків» за Списком № 1, з 24.02.2004 по 18.04.2006 на посаді машиніста крана розряду обробки метала в ВАТ ДМЗ ім. Комінтерна за Списком № 2 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме: з 26.03.2008.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.03.2008 з правильним визначенням віку та застосуванням відповідного закону і його забезпеченні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії від дати заяви 26.03.2008 з правильним віком та виплатити заборгованість з пенсійних виплат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона звернулась до відповідача з заявою про зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1 та №2. За результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що пільговий стаж зараховано з 01.06.1982 по 21.08.1992 та наведено розрахунок її пенсії. Після отримання відповіді органу пенсійного фонду, позивачу стало відомо, що до її пільгового стажу не зараховано спірні періоди роботи, у зв`язку з чим, вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача до суду 18.01.2020 надійшли копія пенсійної справи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки підставою для зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи є наявність професій (посади) та виробництва у відповідному Списку, зайнятість на цих роботах повний робочий день та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.02.2008 позивачу призначено пенсію відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За документами пенсійної справи позивачу обчислено страховий стаж по 30.11.2008 та складає 30 років 2 місці, в тому числі, за Списком №1 – 10 років, який зараховано з 01.06.1982 по 21.08.1992 на підставі довідки №17 від 26.03.2008, виданої ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків».

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що документи, які б підтверджували інші періоди пільгової роботи за Списком №1, позивачем не надавались.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивач працювала, зокрема:

- з 20.10.1980 по 31.12.1981 землеробом 3 розряду вальцеливарного цеху ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків»;

- з 01.01.1982 по 31.05.1982 переведена на посаду машиніста крану №5 по 3 розряду в вальцеливарному цеху ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків»;

- з 01.06.1982 по 30.08.1993 переведена на посаду машиніста крану №5 по 4 розряду в вальцеливарному цеху ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків»;

- з 24.02.2004 по 18.04.2006 машиністом крану 4 розряду обробки металу ВАТ ДМЗ ім.Комінтерна.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та підтверджується Довідкою від 18.05.1994 №3-25, що позивач працювала на Дніпропетровському заводі прокатних валків машиністом крану №5 з 01.06.1982 по 30.08.1993, що передбачено Списком №1.

Також в матеріалах справи містяться копії наказів від 23.11.1998 №248, від 07.06.200 №120 та від 28.02.2005 про затвердження атестації робочих місць.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування періодів роботи з 20.10.1980 по 01.01.1982 та з 24.02.2004 по 18.04.2006 до пільгового стажу за Списком №2, а з 01.01.1982 по 01.06.1982 та з 21.08.1992 по 30.08.1993 – до пільгового стажу за Списком №1.

Відповідач, листом від 15.01.2020 №3/Р-09 «Про розгляд звернення», повідомив позивача, що пенсія призначена з 01.02.2008 відповідно до Прикінцевих Положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. За документами пенсійної справи страховий стаж, обчислений по 30.11.2008, складає 30 років 2 місяці, у тому числі, повних років пільгової роботи за Списком №1 - 10 років. Коефіцієнт стажу з урахуванням величини оцінки одного року стажу 1,0% - 0,30167. Пільговий стаж за Списком № 1 зараховано з 01.06.1982 по 21.08.1992 на підставі довідки №17 від 26.03.2008, виданої ВАТ “Дніпропетровський завод прокатних валків”. Документи, які б підтверджували інші періоди пільгової роботи за Списком № 1, у пенсійній справі відсутні. Також, відповідач в листі зазначив, що пільговий стаж роботи за Списком № 2 не впливає на розрахунок коефіцієнту стажу. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 5892,05грн. розраховано за періоди: з 01.03.1981 по 28.02.1986; з 01.07.2000 по 29.02.2008 з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку після оптимізації 1,33778 та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2014, 2015, 2016 роки, збільшеної на 17% (3764,40 грн. х 1,17 х 1,33778). Для розрахунку середньомісячного заробітку позивачем надавались довідки про заробітну плату загальним періодом з серпня 1980 року по грудень 1994 року. Довідки №142/05.3, №144/05.3, №146/05.3 від 21.11.2017 видані ПАТ “Дніпропетровський завод прокатних валків”. За результатом перерахунку оптимальні 60 місяців заробітку припали на період з 01.03.1981 по 28.02.1986. Загальний розмір пенсійної виплати з 01.01.2020 складає 2000,00грн., з яких: 1777,45 грн. - розмір пенсії за віком (5892,05 грн. х 0,30167); 163,80 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу (1638,00грн. х 10%).

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Суд зазначає, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

При цьому основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, є трудова книжка.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідний запис із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідці та у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Матеріали справи містять докази підтвердження наявності пільгового стажу за спірні періоди роботи. Позивачем доведено факт роботи на посадах, що дють право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що пільговий стаж підтверджується лише за наслідками атестації робочих місць, суд вважає безпідставним та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, суд критично ставиться до висновків відповідача про те, що документи, які б підтверджували інші періоди роботи за Списком №1 позивачем не надавались, оскільки робота у спірні періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка була надана відповідачеві ще в 2008 році при зверені за призначенням пенсії, а тому вказані періоди роботи повинні були бути зараховані органом пенсійного фонду до пільгового стажу роботи під час призначення пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.03.2008 з правильним визначенням віку та застосуванням відповідного закону і його забезпеченні та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії від дати заяви 26.03.2008 з правильним віком та виплатити заборгованість з пенсійних виплат, то суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що в матеріалах пенсійної справи відповідачем вірно зазначено дату народження позивача, а саме: 31.01.1963, що відповідає даті, зазначеній у паспорті позивача.

Таким чином, суд вважає, що помилка в році народження, яка невірно зазначена в заяві про призначення пенсії, не вплинула на правильність розрахунку пенсії. Доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що невірно зазначений рік народження позивача якимось чином вплинув на порядок розрахунку пенсії чи визначення її розміру.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо незарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246, 257 - 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахуванні ОСОБА_1 період роботи з 20.10.1980 по 31.12.1981 на посаді землероба ливарного цеха УКВ в заводі Дніпропетровського заводу прокатних валків по Списку № 2, з 01.01.1982 по 31.05.1982, та з 21.08.1992 по 29.08.1993 на посаді машиніста крана № 5 вальцеливарного цеху УКВ в ПАТ «Дніпропетровському заводі прокатних валків» по Списку № 1, з 24.02.2004 по 18.04.2006 на посаді машиніста крана 4 розряду обробки метала в ВАТ ДМЗ ім. Комінтерна по Списку №2 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме: з 26.03.2008.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 20.10.1980 по 31.12.1981 на посаді землероба ливарного цеха УКВ в заводі Дніпропетровського заводу прокатних валків по Списку № 2, з 01.01.1982 по 31.05.1982, та з 21.08.1992 по 29.08.1993 на посаді машиніста крана № 5 вальцеливарного цеху УКВ в ПАТ «Дніпропетровському заводі прокатних валків» по Списку № 1, з 24.02.2004 по 18.04.2006 на посаді машиніста крана 4 розряду обробки метала в ВАТ ДМЗ ім. Комінтерна по Списку №2 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме: з 26.03.2008.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська