Рішення № 94322289, 05.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Справа № 160/11211/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

16.09.2020р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить:

- визнати протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження №60585242 від 06.08.2020 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук Ольгою Олександрівною;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №60585242 від 06.08.2020 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук Ольгою Олександрівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження №60585242 прийнята протиправно та безпідставно, оскільки рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження, так і не було виконано, а державним виконавцем не здійснено всіх необхідних та передбачених законодавством дій для його своєчасного та повного виконання, зокрема, не направлено до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, як то передбачено приписами ст.7 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а, отже, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно та суперечить приписам чинного законодавства і, відповідно, порушує права позивача на отримання пенсійних виплат, які боржника зобов`язано виплатити ОСОБА_1 відповідно до рішення суду, на виконання якого і видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску цього строку звернення, а також оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

19 жовтня 2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою долучено до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11211/20 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, призначено цю справу до розгляду до розгляду у судовому засіданні на 04 листопада 2020 року о 13:30 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 04.11.2020р. включно.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №60585242.

04.11.2020 року від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що державним виконавцем вчинено всі можливі та передбачені чинним законодавством дії щодо примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №60585242, в тому числі винесено постанови про накладення штрафів на боржника за невиконання без поважних причин вимог виконавчого документа та в подальшому направлено на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, в порядку приписів ст.ст.63,75,76 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.214 КПК України. За таких обставин, оскаржувана постанова прийнята в порядку та у спосіб, що передбачені законом, а, отже, підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Також 04.11. 2020р. відповідачем надано витребувані ухвалою суду від 26.10.2020р. належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60585242.

Сторони про час, дату та місце розгляду справи 04.11.2020р. повідомлені належним чином.

Позивачем 29.10.2020р. подано заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання 04.11.2020р. не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2019р. (суддя Тулянцева І.В.) у справі №160/4918/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року по 01 травня 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 червня 2016 року по 01 травня 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області сплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за травень 2018 року. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вищевказаного судового рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи, зокрема, виконавчий лист від 02.10.2019р. №160/4918/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 червня 2016 року по 01 травня 2018 року.

12.11.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про прийняття вищевказаного виконавчого листа до виконання.

На підставі вищевказаної заяви стягувача ОСОБА_1 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дрижирук Ольги Олександрівни від 13.11.2019р. відкрито виконавче провадження №60585242 з примусового виконання виконавчого листа №160/4918/19, виданого 02.10.2019 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцевою І.В., про зобов`язання боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити стягувачу ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 червня 2016 року по 01 травня 2018 року.

Також у вказаній постанові зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.

09.01.2020р. до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.11.2019р. за №24089/08-01/26, в якому останнє повідомляло про виконання ним покладених на боржника судом зобов`язань щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.06.2016р. по 31.05.2017р. у розмірі 46578,35грн. та з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. у розмірі 41686,24грн., що підтверджується доданим розрахунком. Однак, у зв`язку із тим, що Кабінетом Міністрів України не визначений порядок виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позбавлене можливості провести виплату цієї нарахованої пенсії ОСОБА_1

10.01.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук Ольгою Олександрівною в зв`язку із ліквідацією ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області прийнято до виконання вищезазначене виконавче провадження.

02.06.2020р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О. у порядку приписів ст.ст.18,19,76 Закону України «Про виконавче провадження» направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вимогу державного виконавця, в якій зазначено, що лист боржника від 26.11.2019р. за №24089/08-01/26 не може вважатися підтвердженням виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №60585242, оскільки судовим рішенням, на виконання якого його видано, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано не нарахувати ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії, а саме здійснити виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.06.2016р. по 01.05.2018р. Тобто у межах даного виконавчого провадження боржник здійснив нарахування, але зобов`язаний здійснити виплату за вказаним нарахуванням у повному обсязі, оскільки це визначено судовим рішенням, тобто зобов`язання виплати суми перерахунку у повному обсязі здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не у добровільному порядку, в тому числі за приписами Постанови Кабінету Міністрів України №637, а у примусовому порядку на виконання судового рішення. При цьому, станом на 02.06.2020р. інформації щодо виплати нарахованої суми боржником за вищевказаним судовим рішенням не надано, тому вважається, що вимоги виконавчого документа суду залишаються невиконаними, у зв`язку із чим державним виконавцем вимагається від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконати вимоги резолютивної частини виконавчого листа №160/4918/19, виданого 02.10.2019р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про що не пізніше наступного дня після отримання даної вимоги повідомити державного виконавця з наданням відповідних підтверджуючих документів. Також боржника попереджено, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне відповідальність за ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» та буде розглянуто питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності згідно зі ст.188-13 КУпАП.

12.06.2020р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О. у виконавчому проваджені №60585242 винесено постанову про накладення штрафу, якою у зв`язку із тим, що станом на 12.06.2020р. боржником нарахована сума так і не була виплачена стягувачу, на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання ним рішення суду без поважних причин на підставі ст.ст.63,75 76 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00грн.

Також вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що повідомити державного виконавця в зазначений строк з наданням підтверджуючих документів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

06.08.2020р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О. у виконавчому проваджені №60585242 винесено ще одну постанову про накладення штрафу, якою у зв`язку із тим, що станом на 06.08.2020р. боржником нарахована сума так і не була виплачена стягувачу, на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання ним рішення суду без поважних причин на підставі ст.ст.63,75 76 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00грн.

Також 06.08.2020р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук О.О. направлено на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення №021-38/16498 про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, в якому зазначено, що боржником у виконавчому провадженні №60585242 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконано вимоги судового рішення зобов`язального характеру, а саме: щодо зобов`язання останнього виплатити стягувачу ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.06.2016р. по 01.05.2018р., при цьому, постановами державного виконавця від 12.06.2020р. та від 06.08.2020р. на боржника накладено штрафи за невиконання ним рішення суду без поважних причин у розмірі 5100,00грн. та 10200,00грн., відповідно, однак, не зважаючи на це, станом на 06.08.2020р. судове рішення залишається невиконаним, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, у зв`язку із чим державний виконавець, зокрема, просив внести відомості, зазначенні у цьому повідомленні, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за ст.382 КК України щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду.

Крім того, 06.08.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук Ольгою Олександрівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно з якою, зважаючи на те, що з системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом і інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено, виконавче провадження №60585242 підлягає закінченню на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищевказану постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2020р. направлено на адресу позивача простим поштовим відправленням та отримано ним 09.09.2020 року.

Не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження №60585242, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Приписами ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі – Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону №1404-VIII.

Так, згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписами ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, ч.1, ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

З аналізу наведених норм Закону №1404-VIII слідує, що дійсно, заходами примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, згідно з цим Законом є застосування державним виконавцем штрафних санкцій до боржника у разі невиконання ним такого рішення без поважних причин вперше, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин – застосування штрафних санкцій у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, вчинення державним виконавцем вищевказаних дій у розумінні приписів п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII тягне за собою закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до суду, який його видав.

Разом з тим, з 01.01.2013р. набрав чинності Закон України від 05.06.2012р. №4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI), відповідно до ч.1 ст.1 якого цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Частиною 1 статті 2 Закону №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна визначено ст.7 Закону №4901-VI.

Так, ч.1 ст.7 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Вказаній нормі кореспондують приписи ч.3 ст.33 Закону №1404-VIIІ, якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За змістом приписів ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Крім того, право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) – як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.

Так, у справі «Міллер проти Австрії» від 16 грудня 1974 року ЄСПЛ зазначив, що обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

У справі «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року ЄСПЛ дійшов висновку, що у разі якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

У справі «Пічкур проти України» від 07 листопада 2013 року ЄСПЛ вказував на те, що у разі якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Протоколу першого, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначав, що відносно соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), заяви №65731/01 та №65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).

Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, також мають право на пенсійне забезпечення нарівні з українськими громадянами.

Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Зважаючи на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2019р. (суддя Тулянцева І.В.) у справі №160/4918/19, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 червня 2016 року по 01 травня 2018 року, то це рішення суду є рішенням про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган (відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014р. №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – є його територіальним органом згідно з п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №40/26485).

Отже, виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2019р. у справі №160/4918/19 відповідно до приписів ч.1 ст.7 Закону №4901-VI має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом №4901-VI.

Тобто, при виконанні цього рішення, з урахуванням приписів ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ, у разі якщо воно не було виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) державний виконавець був зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи, в тому числі матеріалами виконавчого провадження №60585242, копія якого долучено до справи, підтверджено, що державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього суду від 02.07.2019р. у справі №160/4918/19, з заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення до суду не звертався, хоча з моменту відкриття вищевказаного виконавчого провадження (13.11.2019р.) станом на день винесення постанови про закінчення цього виконавчого провадження (06.08.2020р.) спливло більше, ніж два місяці.

Наведене свідчить про те, що державним виконавцем не вчинено всіх передбачених чинним законодавством дій для примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №60585242, а тому винесена відповідачем постанова від 06.08.2020р. про закінчення цього виконавчого провадження є передчасною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21а, м. Дніпро, 49027) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №60585242 від 06.08.2020 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрижирук Ольгою Олександрівною.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21а, м. Дніпро, 49027) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частинною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 05.11.2020 року.

Суддя О.М. Турова