Рішення № 94322192, 22.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15799/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької міської ради про визнання протиправними дій щодо невидачі містобудівних умов та обмежень на нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на земельній ділянці кадастровий номер 0710100000:11:156:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження.

В обґрунтування позову позивач вказав, що як власник зазначеної земельної ділянки загальною площею 0,0635 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) неодноразово звертався через Центр надання адміністративних послуг Луцької міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на цій земельній ділянці (09 вересня 2020 року та повторно 06 жовтня 2020 року). Однак 10 вересня 2020 року Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради своїм листом роз`яснило, що отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва можливе після затвердження розробленого детального плану території та зміни цільового призначення земельної ділянки, чим по суті відмовило у задоволенні заяви. З аналогічних за змістом підстав листом від 09 жовтня 2020 року Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради не видало містобудівних умов та обмежень і на повторне звернення.

Позивач вважає, що в порушення вимог статті 29 Закону України 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) відповідач протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви не видав містобудівних умов та обмежень при тому, що до заяви додано вичерпний перелік документів, визначений частиною третьою названої статті. У той же час він і не прийняв рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав, передбачених частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI. У листі від 09 жовтня 2020 року №2133-П/2020 не зазначено передбачених законодавством підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Як вказав позивач, тривале не прийняття відповідачем рішення за заявою про видачу містобудівних умов та обмежень свідчить про протиправність дій відповідача, зокрема, перешкоджає йому як власнику земельної ділянки реалізувати встановлене статтею 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди на належній йому земельній ділянці. На його думку, оскільки земельна ділянка, на якій заплановано будівництво, має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (секція В02, підрозділ 02.01 Класифікації видів використання земельних ділянок), тобто, належить до земель житлової забудови, як і землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (секція В02, підрозділ 02.03), то вимога щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії цільового використання земельної ділянки є безпідставною. Також позивач вважає, що посилання відповідачем в листах на обов`язковість розроблення детального плану забудови території також не відповідає вимогам законодавства, оскільки він звертався за отриманням містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, яка не підпадає під визначення, наведені в статті 19 Закону №3038-VI; комплексної забудови вулиці, території позивач не планує. Більше того, рішенням Луцької міської ради від 25 лютого 2015 року №17/13 було затверджено план зонування території міста Луцька та вулиця Учительська знаходиться в зоні перспективної змішаної багатоквартирної забудови (3-15 поверхів), а тому наміри забудовника щодо спорудження п`ятиповерхового житлового будинку з підземним паркінгом відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (зонінгу).

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов від 30 листопада 2020 року №5421/2020 відповідач позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.27-30). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що порядок видачі відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень визначено статтею 29 Закону №3038-VІ. Позивач неодноразово звертався через Центр надання адміністративних послуг до Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради із заявою на видачу містобудівних умов за адресою: місто Луцьк, вулиця Учительська, 4. Зокрема, до заяви від 16 березня 2020 року не був доданий містобудівний розрахунок, який вимагається відповідно до частини третьої статті 29 Закону №3038-VІ. У зв`язку із цим листом Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради №486-П/2020 від 18 березня 2020 року позивачу повідомлено про необхідність подання повного пакету документів. На повторне звернення від 09 вересня 2020 року позивачу роз`яснено, що земельна ділянка, на якій він хоче будувати багатоквартирний п`ятиповерховий будинок, має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а тому для будівництва багатоквартирного п`ятиповерхового будинку необхідна зміна цільового призначення земельної ділянки. На чергове звернення позивача із аналогічною заявою від 06 жовтня 2020 року йому було повторно роз`яснено про необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 0710100000:11:156:0010), оскільки відповідно до статті 24 Закону №3038-VІ забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідач вважає, що посилання позивача на частину п`яту статті 20 ЗК України в спірних правовідносинах помилкове, оскільки здійснено в аспекті використання земельної ділянки, а не можливості будівництва на земельній ділянці. Згідно зі статтею 1 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Для будівництва п`ятиповерхового будинку на ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:156:0010 необхідне цільове призначення, визначене в пункті 02.03 секції В наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, а саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; в іншому випадку таке будівництво буде порушувати положення статті 24 Закону №3038-VІ щодо обов`язку забудови земельної ділянки в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Крім того, видача містобудівних умов та обмежень за заявами позивача від 09 вересня 2020 року та від 06 жовтня 2020 року неможлива з огляду на те, що заявником не було додано містобудівний розрахунок, який визначає інвестиційні наміри замовника та який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва; також до заяв не долучено жодних документів, які б посвідчували право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці за адресою: місто Луцьк, вулиця Учительська, 4.

Оскільки відповідно до частини четвертої статті 29 Закону №3038-VІ підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, то відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Також відповідач зауважив, що відповідно до частини третьої статті 29 Закону №3038-VІ містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури, а таким органом є Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради. Відтак, позовні вимоги звернені до Луцької міської ради безпідставно.

У відповіді на відзив від 04 грудня 2020 року позивач підтримав викладену у позовній заяві позицію, заперечуючи проти доводів та аргументів відповідача (а.с.46-47). Вважає, що не зобов`язаний долучати до заяви про отримання містобудівних умов та обмежень документи на право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, стосовно якої позивач має намір отримати містобудівні умови та обмеження, оскільки відповідно до пункту 2 частини третьої статті 29 Закону №3038-VІ копія такого документа подається у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Більше того, така підстава для відмови не була зазначена у листі від 09 жовтня 2020 року №2133-П/2020. Також позивач наполягав, що за позовними вимогами має відповідати саме Луцька міська рада.

У запереченні на відповідь на відзив від 10 грудня 2020 року №6.1-7/4166/2020 (а.с.50-52) відповідач наголосив, що позивач не навів аргументів щодо однієї з підстав, з яких йому не видано містобудівні умови та обмеження - неподання містобудівного розрахунку, що визначає інвестиційні наміри забудовника. Відповідач наголосив на необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у розглядуваному випадку та повторно заперечив щодо можливості відповідати за позовними вимогами з огляду на положення статті 29 Закону №3038-VІ.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року залучено відповідача у справі - Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради (а.с.57 ).

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 - Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради - позовні вимоги також не визнав та вважає, що заява позивача про видачу містобудівних умов та обмежень не підлягає задоволенню, оскільки останній не подав усіх документів, визначених статтею 29 Закону №3038-VІ, а саме містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника. Крім того, без зміни цільового призначення земельної ділянки, належної позивачу, видача містобудівних умов та обмежень не можлива.

Також відповідач 2 вважає, що відмова у наданні містобудівних умов та обмежень шляхом надіслання заявнику листа у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання, відповідає приписам чинного законодавства та у задоволенні позову просив відмовити повністю (а.с.66-69).

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву вважає доводи відповідача 2 хибними та просив задовольнити позов з урахуванням наведених ним доводів (а.с.85-87).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач 2 підтримав доводи відзиву на позовну заяву та наголосив на невідповідності цільового призначення земельної ділянки, на якій позивач планує будувати п`ятиповерховий будинок (а.с.101-102).

Також 15 січня 2021 року до суду надійшла заява про зміну позовних вимог (а.с.90), у якій позивач просив задовольнити позовні вимоги, заявлені у позовній заяві, адресувавши їх Управлінню містобудування та архітектури Луцької міської ради, тобто, відповідачу 2.

На думку суду, за своїм змістом вказана заява не є заявою про зміну позовних вимог, оскільки зміст матеріально-правових вимог відповідає тому, що заявлені у позовній заяві. Після залучення судом до участі у справі відповідача 2, позивач по суті погодився, що за позовом має відповідати Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради, при цьому відсутня заява про відмову від позову до відповідача 1. Водночас, оскільки у справі мало місце залучення відповідача, а не заміна відповідача, то відповідач 1 зі справи не вибув.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0635 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710100000:11:156:0010) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), про що свідчать копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 липня 2020 року №215789571, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0710121452020 від 03 липня 2020 року (а.с.10-11).

16 березня 2020 року позивач через Центр надання адміністративних послуг Луцької міської ради звернувся із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_2 (а.с.31). Листом Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 18 березня 2020 року №486-П/2020 позивачу повідомлено, що для надання містобудівних умов та обмежень необхідно надати документи за таких переліком: копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру; містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва (а.с.40).

09 вересня 2020 року позивач у тому ж порядку повторно звернувся із заявою про видачу йому містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом по вулиці Учительській, 4» (а.с.41). На цю заяву Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради листом від 10 вересня 2020 року №1824-П/2020 повідомило, що згідно з Генеральним планом, затвердженим рішенням міської ради від 24 червня 2009 року №42/1, вказана земельна ділянка знаходиться на території проектної багатоквартирної житлової забудови, а згідно з Планом зонування території міста, затвердженим рішенням міської ради від 25 лютого 2015 року №71/13, - в зоні перспективної змішаної багатоквартирної забудови (3-16 поверхів) ПЖ-5. Для будівництва п`ятиповерхового житлового будівництва позивачу рекомендовано змінити цільове призначення земельної ділянки та розробити детальний план даної території (а.с.8).

Як видно з матеріалів справи, 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою аналогічного змісту (а.с.42). Листом від 09 жовтня 2020 року Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради так само вказало про необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , та розроблення детального плану забудови цієї території відповідно до рішення Луцької міської ради від 22 липня 2020 року №88/2 «Про розроблення проєктів детальних планів територій на території Луцької територіальної громади» (а.с.9).

Не погоджуючись із діями суб`єкта владних повноважень щодо розгляду його заяви та вважаючи, що йому протиправно відмовлено у наданні (не видано) містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом по вулиці Учительській, 4», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спору суд враховує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон №3038-VІ, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VІ містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Приписами частини першої статті 29 Закону №3038-VІ містобудівні умови та обмеження віднесено до основних складових вихідних даних.

Як визначено частинами другою, третьою названої статті, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

З наведеного слідує, що стаття 29 Закону №3038-VІ містить вичерпний перелік документів, які замовник повинен подати разом із заявою. На підставі цих документів уповноважений орган встановлює відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. Містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки та вони визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Відповідачем 2 не заперечується, що звертаючись із заявами про надання містобудівних умов та обмежень, зокрема, від 06 жовтня 2020 року, позивач одночасно надав копію документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0710100000:11:156:0010), викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, витяг з Державного земельного кадастру. Відповідач стверджує, що до заяви не було додано копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена у встановленому порядку. Водночас, у заяві від 06 жовтня 2020 року, яка подана за встановленою формою Ф-01/ІК-99/20/05, відсутня відмітка про ненадання такого документа, як це зроблено стосовно містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва (а.с.42).

При визначенні органу, який надає містобудівні умови та обмеження, суд виходить з того, що частина друга статті 6 Закону №3038-VІ у питанні визначення уповноважених органів містобудування та архітектури кореспондує до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 13 Закону України 20 травня 1999 року №687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон №687-XIV) до уповноважених органів містобудування та архітектури належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Також відповідно до підпункту 9 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Згідно з пунктом 1 розділу І, пунктом 4.21 розділу IV Положення про Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 24 квітня 2013 року №40/126 (далі - Положення), Управління є виконавчим органом Луцької міської ради. У межах своєї компетенції Управління надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (а.с.97-100).

Аналізуючи наведені положення слід дійти висновку, що Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради є уповноваженим органом видавати містобудівні умови та обмеження за заявою замовника (фізичної чи юридичної особи), який має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи.

Частиною шостою статті 29 Закону №3038-VІ встановлено порядок розгляду документів уповноваженим органом. Так надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Отже, відповідний уповноважений орган протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду, повернення замовнику документів, надання відмови з підстав, не визначених законом тощо не передбачено. Частина шоста статті 26 Закону №3038-VІ також обумовлює, що рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а так само і рішення про відмову в їх наданні уповноваженим органом містобудування та архітектури затверджується наказом такого органу. Тобто, законом встановлений строк (протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви) та спосіб прийняття рішення (наказ такого органу).

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. У контексті вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

У даному випадку за жодною із заяв позивача про надання містобудівних умов та обмежень Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради рішення про надання містобудівних умов та обмежень або мотивованого рішення про відмову в їх наданні прийнято не було. Отже, відповідач 2 як повноважений орган діяв не у спосіб, визначений законом, тому така його поведінка не може вважатися правомірною. Відсутність належним чином оформленого наказу Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради про надання або про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень після спливу встановленого законом строку розгляду заяви особи, незважаючи на надсилання заявнику листів про їх розгляд, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача 2.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача 2 полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 29 Закону №3038-VІ, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.

Суд також зауважує, що будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася для надання містобудівних умов та обмежень, документів, в тому числі їх уточнення, доповнення прямо суперечать закону та є протиправними. В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні містобудівних умов та обмежень» у розумінні частини четвертої статті 29 Закону №3038-VІ. Надання або відмова у наданні містобудівних умов та обмежень є змістом відповідного індивідуального правового акту, форма якого визначена у частині шостій статті 29 цього Закону.

Оскільки відповідач 2 не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяв позивача, а лише надсилав листи, тому суд не надає їм оцінку, адже лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Як визначено частиною четвертою цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, без прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, відсутні підстави для висновків щодо належної перевірки виконання усіх умов, визначених законом. До того ж у листах відповідач 2 вказував, то на некомплектність документів, поданих заявником, зокрема, неподання містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, то на необхідність зміни цільового призначення належної земельної ділянки та обов`язковість розроблення детального плану забудови, що вказує на неоднозначність висновків уповноваженого органу.

Таким чином, виходячи з обставин цієї справи, встановлених судом, та враховуючи приписи наведених вище положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, повноважень суду, визначених статтею 245 КАС України, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради щодо неприйняття у встановленому законом порядку рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу містобудівних умов та обмежень та зобов`язання такого відповідача розглянути заяву позивача від 06 жовтня 2020 року (бо саме після отримання відповіді за цією заявою позивач звернувся до суду) про надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:156:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення у встановленому Законом №3038-VІ порядку. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

На такий спосіб захисту порушених прав позивача у разі неприйняття спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури будь-якого встановленого законом рішення за результатами розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вказано у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №361/3476/17.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач просив стягнути з відповідача 2 понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Усі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Матеріали справи містять такі документи: копію договору про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2020 року (а.с.20), копію додатку №1 від 15 січня 2021 року до договору від 21 жовтня 2020 року (а.с.88), ордер про надання адвокатом Кумановським Л.М. правничої допомоги серії АС №1011211 (а.с.22), детальний опис наданих послуг та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 15 січня 2021 року (а.с.89).

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2020 року (далі - договір), укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «АФК», останнє бере на себе зобов`язання з виконання функцій представника, зокрема, в адміністративному процесі у справах з участю клієнта, а клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню «АФК» винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги. Для надання правничої допомоги клієнту Адвокатське об`єднання призначає адвокатів зі свого складу.

Як обумовлено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору за надання правничої (правової) допомоги, клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за домовленістю згідно з обсягом наданих послуг відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданої правової допомоги незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі. Розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається сторонами у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту отримання клієнтом рахунку від Адвокатського об`єднання шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання, зазначений у виставленому рахунку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зауважує, що додатком №1 від 15 січня 2021 року до договору визначено зміст послуг та їх ціна за годину, а також орієнтовна вартість за узгодженим переліком послуг (а.с.88). В детальному описі наданих послуг від 15 січня 2021 року вказано про надання таких послуг: ознайомлення з документами, визначення правової позиції для клієнта, усні консультації для клієнта, роз`яснення клієнту його прав та обов`язків 1000,00 грн (500 грн/год); підготовка позовної заяви (5000,00 грн (1000,00 грн/год), підготовка відповіді на відзив відповідачів 2000,00 год (1000,00 грн/год). Детальний опис наданих послуг підписаний односторонньо адвокатом ОСОБА_2 . Суду не надано акт приймання-передачі виконаних робіт, як це вимагається пунктом 4.1 договору, водночас, позовна заява, інші заяви по суті справи від імені позивача підписані зазначеним адвокатом, отже, слід дійти висновку, що послуги з підготовки позовної заяви та відповіді на відзив відповідачів фактично виконано та ці послуги підлягають оплаті позивачем в порядку, визначеному 4.3 договору. При цьому у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено з огляду на умови договору. У розглядуваному випадку вартість послуг узгоджена сторонами договору у додатку №1 від 15 січня 2021 року, а надання послуг адвокатом підтверджено матеріалами справи (складеними процесуальними документами за підписом адвоката). Отже, витрати у сумі 8000,00 грн є очікуваними та вони підлягають розподілу.

Відповідач 2 у запереченні на відповідь на відзив вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, зокрема, послуг з підготовки відповідей на відзиви, які дублюють аргументи позовної заяви.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що розглядувана справа є спором немайнового характеру незначної складності, спірні правовідносини регулюється нормами одного Закону №3038-VІ та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають. Також суд враховує, що у справі мало місце залучення судом відповідача у справі, який є уповноваженим органом на видачу містобудівних умов та обмежень відповідно до Закону №3038-VІ, що зумовило розгляд справи судом спочатку. Такі процесуальні дії пов`язані з неправильним визначенням відповідача адвокатом у позовній заяві. Відповіді на відзиви тезисно відповідають доводам, наведеним у позовній заяві, та не потребували значних зусиль та затрат часу, а тому суд вважає, що вартість послуги з підготовки відповіді на відзиви (2000,00 грн) є завищеною, як і надання консультації клієнту (1000,00 грн). Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, реальність витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу у зв`язку із частковим задоволенням позову необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

При зверненні до суду із даним позовом позивач також сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 09 листопада 2020 року №33, витягом про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.7, 24).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то позивачу належить відшкодувати судові витрати у сумі 2920,40 грн, з них 2500,00 грн - витрати зі сплати правничої допомоги адвоката, та 420,40 грн - витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути з Луцької міської ради, позаяк Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради не є юридичною особою та відповідно до пунктів 1.1, 1.4 розділу І Положення Управління є виконавчим органом Луцької міської ради та утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34745204), Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, 35) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради щодо не прийняття у встановленому законом порядку рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:156:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 жовтня 2020 року про надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:156:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення у встановленому статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судові витрати у сумі 2920,40 грн (дві тисячі дев`ятсот двадцять грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк