Рішення № 94322049, 20.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2021 р. Справа № 120/6425/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришена Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" (далі - позивач) до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправні дії відповідача, що полягають у наданні неповної інформації на запит товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про отримання публічної інформації №128 від 06.04.2020, а тому просить зобов`язати відповідача надати повну інформацію на вказаний запит.

Ухвалою суду від 11.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені). Крім того, відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня отримання ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку передбаченому статтею 162 КАС України. Також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Копія ухвали направлялась на електронну адресу відповідача osvita.mogpod@ukr.net.

Оскільки відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надано, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами на підставі положень частини 6 статті 162 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.04.2020 ТОВ "Вінпродтрейд" звернулося до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради, як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" із запитом № 128 про надання інформації, у якому просило:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про дату отримання (надходження) та реєстрації даного запиту.

3. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:

3.1. Яку кількість м`яса було закуплено Управлінням освіти Могилів - Подільської міської ради на підставі договору №04мя від 24.04.2017, який було укладено в результаті проведення процедури закупівлі по предмету закупівлі: ДК 021:2015:15110000-2 - М`ясо (свинина у відрубах без кісток, окорок курячий охолоджений, печінка куряча, філе куряче) (ідентифікатор закупівлі UA -2017-04-05-000282-b)?

3.2. Надати копії всіх прибуткових накладних на вищевказаний товар, що постачався протягом терміну виконання даного договору.

3.3. Яке саме м`ясо було закуплено та за якою ціною (вказати найменування кожного виду та ціну 1 кг)

3.4 Чи мінялась протягом терміну виконання договору ціна закупівлі м`яса (вказати найменування кожного виду та змінену ціну 1 кг)?

3.5 У разі зміни ціни вказати, на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_1 було змінено ціну, надати копії цих документів.

3.6. Вказати змінену ціну та вказати яку кількість м`яса (вказати найменування кожного виду) було закуплено по змінених цінах (якщо ціну було змінено).

3.7 Яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю м`яса (вказати найменування кожного виду) по вищевказаному договору?

4. Надати інформацію, у якій вказати, яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси).

5. Надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалась ФОП ОСОБА_1 протягом всього терміну виконання договору.

6. Повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на даний запит та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону.

7. Надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

8. Надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію вказану в запиті у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на е-mail ТОВ "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.№et.

Листом від 06.05.2020 № 01-11/524 у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації відповідач повідомив інформацію, яку розділив на 7 пунктів.

Зокрема на п. 1-3.7 та п. 6, 7 запиту повідомив, про дату надходження запиту і номер його реєстрації; інформацію про використання бюджетних коштів; надав копії прибуткових накладних; повідомив про зміну ціни закупівлі м`яса та про укладення додаткових угод про зміну ціни закупівлі м`яса; кількість закупленого м`яса за зміненими цінами; повідомив про використані бюджетні кошти на закупівлі; ПІП відповідальної особи, що опрацювала запит та зазначив електронну адресу.

На питання п. 4 та 5 відповідач повідомив, що документи, вказані в пункті 4 та 5 запиту в закладах освіти за 2017 не зберігаються. Також зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит направлено належному розпоряднику з повідомленням позивача листом від 14.04.2020 № 01-11/429.

Також відповідач повідомив про відшкодування витрат на копіювання та друк запитуваної інформації, оскільки запитувана інформація потребує копіювання 480 сторінок.

Позивач вважає, що відповідач надав недостовірну, неточну та неповну інформацію у відповідь на запит від 06.05.2020 № 01-11/524, а також не надано відповіді на запит в електронному вигляді, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.96 № 2657-XII (далі - Закон від 02.10.96 № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон від 13.01.2011 № 2939-VI).

Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон від 02.10.96 № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону від 02.10.96 № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом від 13.01.2011 № 2939-VI.

Запит позивача від 06.04.2020 був ним поданий та розглянутий відповідачем саме в порядку, визначеному Законом від 13.01.2011 № 2939-VI, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв`язку з поданням та розглядом такого запиту саме з урахуванням вимог Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Щодо статусу відповідача як розпорядника публічної інформації, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 4 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень беззаперечно, відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні положень п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Крім того, відповідач не оспорює свій статус розпорядника публічної інформації, як і того, що запитувана позивачем інформація за своїм правовим режимом відноситься до категорії публічної інформації володільцем якої є Управління освіти.

В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача, як до розпорядника публічної інформації із запитом від 06.04.2020 № 128 з приводу постачання м`яса по предмету публічної закупівлі: ДК 021:2015:15110000-2.

Листом від 06.05.2020 № 01-11/524 у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації відповідач повідомив інформацію, яку розділив на 7 пунктів.

Зокрема на п. 1-3.7 та п. 6, 7 запиту повідомив, про дату надходження запиту і номер його реєстрації; інформацію про використання бюджетних коштів; надав копії прибуткових накладних; повідомив про зміну ціни закупівлі м`яса та про укладення додаткових угод про зміну ціни закупівлі м`яса; кількість закупленого м`яса за зміненими цінами; повідомив про використані бюджетні кошти на закупівлі; ПІП відповідальної особи, що опрацювала запит та зазначив електронну адресу.

На питання п. 4 та 5 відповідач повідомив, що документи, вказані в пункті 4 та 5 запиту в закладах освіти за 2017 не зберігаються. Також зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит направлено належному розпоряднику з повідомленням позивача листом від 14.04.2020 № 01-11/429.

Також відповідач повідомив про відшкодування витрат на копіювання та друк запитуваної інформації, оскільки запитувана інформація потребує копіювання 480 сторінок.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI).

Позивач зазначає, що відповідачем не направлено на його електронну адресу інформації на п. 3.2 та 3.5 запиту від 06.04.2020 № 128, оскільки відповідач зобов`язаний надіслати відповідь в електронному вигляді. Однак, вказане твердження суд оцінює критично з огляду на наступне.

У запиті про надання публічної інформації позивач просив відповідача надати запитувану інформацію та копії запитуваних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на е-mail ТОВ "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.№et.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI запит на інформацію має містити, зокрема ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Розділовий сурядний сполучник "або", який вживається у нормі п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI при мовному її тлумаченні, дає підстави вважати, що поєднані у тексті правової норми елементи запиту, зокрема "поштова адреса" та "адреса електронної пошти" (за її наявності) є "рівноправними" складовими запиту. Тому, закон надає запитувачу інформації право зазначити у запиті альтернативно або його поштову адресу, або адресу електронної пошти. При цьому, зазначення у запиті обох адрес не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку направити відповідь на запит і на поштову і на електронну адресу запитувача, оскільки за умови "рівноправності" обох способів отримання інформації таке буде свідчити про подвійне виконання обов`язку про надання інформації за одним запитом.

При цьому суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у п. 11.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" де зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 роз`яснено: "частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, змістовний аналіз положень ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VI дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника. Однак, у тому випадку коли у запиті позивача було вказано обидва способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них. Як наслідок, у разі обрання способу надання запитуваних документів у паперовій формі, розпорядник повинен повідомити про обов`язок відшкодувати витрати на копіювання та друк документів за наявності для цього підстав.

Суд звертає увагу, що у запиті від 06.04.2020 № 128 позивач визначив одразу два способи отримання відповіді на запит, а саме шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд" та шляхом надсилання електронного листа (у pdf. форматі) на електронну пошту товариства.

Отже, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення в запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.

Щодо ненадання відповідачем перших десяти сторінок затребуваних документів безкоштовно, суд зазначає наступне.

Листом відповідача від 06.05.2020 № 01-11/524 позивача повідомлено про рахунок на відшкодування витрат на копіювання та друк 480 сторінок запитуваних документів. Відповідач зіслався на ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, в силу якої у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання або друк документів що надаються за запитом на інформацію.

Відповідно до ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Отже, буквальне тлумачення положень ч. 2 ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI вказує на те, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто копії перших десяти сторінок документів надаються розпорядником інформації безкоштовно.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 по справі № 815/2873/18.

В той же час, надсилання позивачу лише листа від 06.05.2020 № 01-11/254 із рахунком на відшкодування витрат на копіювання та друк документів без надання перших 10 сторінок безкоштовно із одночасним повідомленням запитувача інформації про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій документів, свідчить про протиправність бездіяльності відповідача та порушення норм ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI при наданні позивачу відповіді на запит.

Наведене узгоджується із висновками, які містяться в ухвалі Конституційного Суду України від 25.06.2013 № 29-у/2013 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Так, приймаючи це рішення, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону № 2939-VI викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що перших десять сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформації надаються розпорядником інформації безкоштовно, тоді як відшкодування запитувачем інформації фактичних витрат на копіювання та друк документів має здійснюватись з наступної, тобто одинадцятої сторінки.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 818/40/17 та від 27.01.2020 у справі № 815/2873/18.

Крім того, у постанові від 27.01.2020 по справі № 815/2873/18 Верховний Суд звернув увагу на пункт 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", де зазначено, що:

"Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 2939-VI у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов`язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших десяти сторінок.

При цьому питання щодо надання розпорядником інформації перших десяти сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом № 2939-VI та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.

Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, ВАСУ роз`яснено, що належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів.

Із вищенаведеного слідує, що надісланий відповідачем рахунок на відшкодування витрат на копіювання та друк документів за 480 сторінок є необґрунтованим, адже складений без урахування того, що перші 10 сторінок запитуваної інформації, згідно положень ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, повинні надаватися безкоштовно.

Враховуючи наведене суд доходить до переконання, що відповідачем протиправно не надано безкоштовно перших десяти сторінок витребуваних документів.

При цьому суд звертає увагу, що визначення послідовності десяти сторінок запитуваної інформації які повинні надаватися безкоштовно є компетенцією відповідача, яка реалізовується виходячи із порядковості та послідовності поставлених у запиті питань.

Щодо надання відповіді на питання № 4 та № 5 запиту від 06.04.2020 № 128, суд зазначає наступне.

Надаючи відповідь на питання № 4 та № 5 відповідач зазначив, що документи вказані в п. 4 та п. 5 запиту на інформацію, в закладах освіти за 2017 рік не збереглися. Також повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит направлено належному розпоряднику з повідомленням позивача листом від 14.04.2020 № 01-11/429.

У цьому контексті судом встановлено, що між відповідачем і продавцем продукції фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 04мя від 24.04.2017 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти (проект).

Відповідно до змісту п. 2.1 та 2.2 договору, продавець повинен передати (поставити) товар, якість якого відповідає ТУ У 46.38.031-95, ДСТУ 3143:2013, ТУ У 15.1-16304966-004-2004, ДСТУ 3143:2013 в порядку та на умовах, передбачених законодавством. Продавець надає гарантію щодо якості товару протягом строків, зазначених виробником.

Відповідно до п. 6.3 продавець зобов`язаний, зокрема надати покупцеві усі документи щодо товару (накладну на товар, рахунок - фактуру, сертифікат відповідності (якості) тощо).

Механізм організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності визначає Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за № 661/10941; далі - Порядок № 242/329).

Пунктом 4 Порядку № 242/329 визначено, що відповідальними за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, за матеріально-технічний стан харчоблоку (їдальні, буфету), додержання вимог санітарного законодавства є засновники (власники), керівники цих закладів та організації (підприємства), що забезпечують харчування дітей.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 242/329 відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини".

Продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно - епідеміологічної експертизи тощо).

Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 по справі № 120/3930/19-а зазначив, що Порядок № 242/329 покладає відповідальність за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, зокрема, на засновників (власників), керівники цих закладів.

Враховуючи, що саме Управління освіти здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету, тому цей орган повинен володіти інформацією щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють виготовлення продукції, яка закуповується.

Як вже зазначалося вище Порядком № 242/329 передбачено, що продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).

Згідно зі статтею 22 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Оскільки відповідач не надав повну інформацію на запит позивача, останній фактично визнав себе розпорядником цієї інформації. У протилежному випадку відповідач повинен був здійснити перенаправлення цього запиту в частині інформації, якою не володіє, іншому розпоряднику. При цьому, суд зауважує, що як розпорядник зазначеної інформації Управління освіти не може обмежувати її для публічного доступу, оскільки за своєю правовою природою ця інформація є публічною та дійсно вважається суспільно необхідною, на чому правомірно наголошує позивач.

Більше того, предметом розгляду цієї справи є надання не відповідного документа, а надання публічної інформації, яка згідно Законом № 2939-УІ може бути відображена та задокументована будь-яким засобом та на будь-яких носіях, та яка була отримана/створена в процесі виконання, зокрема, суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством.

З огляду на зазначене, дії відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді запиту позивача про надання інформації від 06.04.2020 № 128 є протиправними.

Посилання на те, що листом від 14.04.2020 № 01-11/429 позивача повідомлено про направлення запиту на інформацію належному розпоряднику, суд відхиляє з огляду на те, що належних доказів на підтвердження вказаних обставин не надано, що унеможливлює підтвердження чи спростування таких обставин.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо процесуального питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що 01.09.2020 між позивачем ТОВ "Вінпродтрейд" в особі Продана П.М. та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі президента Якименка О.О. укладено Договір № 128 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1) адвокатське об`єднання приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у зв`язку із не наданням інформації на запит № 128 від 06.04.2020 Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000 грн.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн. Клієнт зобов`язується здійснити відшкодування адвокатському об`єднанню понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 128 від 01.09.2020, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:

- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит про надання публічної інформації № 128 від 06.04.2020 Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області;

- складність справи - звичайна;

- затрачено 2 годин часу;

- вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 2000 грн;

- загальна вартість наданих послуг становить 2000,00 грн. х 2 год = 4000,00 грн. Враховуючи п. 2.1 Договору вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000 грн.

Згідно платіжного доручення № 3616 від 04.11.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором № 128 від 01.09.2020.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно було пов`язані саме із розглядом цієї справи, а виконана адвокатом робота (надані послуги) знайшла своє відображення у матеріалах справи.

Отже, витрати позивача в розмірі 3000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2102,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління освіти Могилів-Подільської міської ради щодо надання неповної інформації при розгляді запиту товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" про надання інформації від 06.04.2020 № 128.

Зобов`язати Управління освіти Могилів-Подільської міської ради повторно розглянути запит товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" про надання інформації від 06.04.2020 № 128 та надати відповідь з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань Управління освіти Могилів-Подільської міської ради понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) в загальній сумі 5102,00 грн (п`ять тисяч сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" (код ЄДРПОУ - 34886897, місцезнаходження: вул. Волошкова, буд. 51А, м. Вінниця, 21034); Управління освіти Могилів-Подільської міської ради (код ЄДРПОУ - 02141578, вул. Полтавська, буд. 25, м. Могилів-Подільский, Вінницька область, 24000).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна