Рішення № 94321410, 22.01.2021, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1237/20 р.

2/622/74/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Квітка О.О.,

за участю секретаря Поповій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),

встановив:

01.12.2020 до Золочівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд визнати за ним, як за колишнім членом АТ «Промінь», право на земельну частку (пай) розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах із земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 07.07.1992 його було прийнято в члени колгоспу ім. Кірова, де він працював електриком та був звільнений 12.09.1996 за власним бажанням. При цьому з невідомих причин його не було включено до списку громадян-членів АТ «Промінь» та відповідно йому не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) та не було виділено земельну ділянку. Лише з листа Відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.05.2020 він дізнався, що має право на земельну частку (пай). Тому в цей час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 04.12.2020 справу було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначене підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.12.2020 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, завчасно подав до канцелярії суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі. У відповіді на відзив зазначив, що ним не було пропущено строк позовної давності так як про те, що він має право на земельну частку (пай) він дізнався лише з листа Відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.05.2020. Щодо свого членства в колгоспі ім. Кірова позивач зазначив, що в його трудовій книжці міститься відповідний запис. При цьому, не зважаючи на невнесення позивача у список громадян-членів АТ «Промінь» та неотримання ним відповідного сертифікату, він має право на земельну частку (пай) вказаного товариства.

Представник відповідача Золочівський селищний голова Канівець Л.В. в судове засідання також не з`явився, завчасно подав через канцелярію суду письмовий відзив, в якому просив розглянути справу за відсутності їх представника, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач не надав жодних доказів того, що він був членом колгоспу ім. Кірова та залишався членом САТ «Промінь» на момент видачі Державного акту. Тому вважає, що ОСОБА_1 на момент розпаювання земель не являвся членом АТ «Промінь». При цьому в архівній довідці зазначено, що ОСОБА_1 працював у товаристві електриком, а у трудовій книжці ОСОБА_1 вказано, що останній працював електромонтером. Крім того, позов не підлягає задоволенню через сплив строку позовної давності, оскільки позивач не звертався за захистом свого права протягом 25 років.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-49-000262 від 11.05.1995, виданого Золочівською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, відповідно до рішення Золочівської районної ради народних депутатів IV сесії ХХІІ скликання від 29.03.1995 сільськогосподарському акціонерному товариству «Промінь» Золочівського району Харківської області передано у колективну власність 4978,9 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_1 до списку громадян – членів САТ не включений.

З трудової книжки ОСОБА_1 від 15.10.1975 вбачається, що останній з 07.07.1992 прийнятий на роботу та членом колгоспу ім. Кірова; 12.09.1996 звільнений з роботи в АТ «Промінь» за власним бажанням на підставі протоколу № 6 від 12.09.1996.

Відповідно до архівної довідки № Ш-22/01-56 від 18.11.2020 в архівному фонді колгоспу ім. Кірова у протоколах засідань правління колгоспу ім. Кірова, ВАТ «Промінь» ОСОБА_1 значиться електриком з (дата прийняття в протоколі не значиться) (протокол № 9 від 17.07.1992) по (дата звільнення в протоколі не значиться) (протокол № 6 від 20.09.1996).

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.05.2020 681/142-20 ОСОБА_1 не був включений до списку громадян, який додається до державного акту на право колективної власності на землю ВАТ «Промінь», протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) ВАТ «Промінь» та список осіб, які взяли участь у їх розподілі у відділі відсутні; сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності ВАТ «Промінь» на імя ОСОБА_1 не виготовлявся, розмір земельної частки (паю) на одну особу ВАТ «Промінь» згідно з розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 10.08.2000 № 218 становить 5,06 в умовних кадастрових гектарах, а вартість земельної частки (паю) загальною площею 5,06 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2020 становить 164423,82 грн.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так, право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд виходить із наступних міркувань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Виходячи із суті правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід зазначити, що позовну давність до позову про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) застосувати не можливо, оскільки б це суперечило не тільки природі позову, а й праву, що захищається. У позивача, як члена сільськогосподарського товариства, виникло право на земельну частку (пай). Реалізація цього права не порушує майнові права відповідача та не призводить до правової невизначеності. Позивач сам вправі обирати час і спосіб, коли він реалізує своє право. Тому суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 до розпаювання земель колективної власності 07.07.1992 був прийнятий до членів колгоспу ім. Кірова, який згодом було реорганізовано в АТ «Промінь», де пропрацював до 12.09.1996, при цьому він добровільно не виходив та не був виключений з членів підприємства на момент передачі землі у колективну власність у 1995 році та видачі 11.05.1995 державного акту на право колективної власності САТ «Промінь», зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, відповідно до рішення Золочівської районної ради народних депутатів IV сесії ХХІІ скликання від 29.03.1995 (рішення про виключення ОСОБА_1 з членів підприємства суду не надано, інші відомості у суду відсутні), в зв`язку з чим набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 5,06 в умовних кадастрових гектарах з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Враховуючи, що в цей час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Керуючись наведеними положеннями та ст., ст. 12, 13, 76, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як за колишнім членом АТ «Промінь», право на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 );

відповідач - Золочівська селищна рада Харківської області (адреса: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Центральна, буд. 13А, ЄДРПОУ 25175462).

Суддя О. О.Квітка