Рішення № 94319968, 14.01.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2021 Справа № 920/1060/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/1060/19

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030),

про стягнення 9 623 093 грн. 01 коп.,

представники учасників справи:

Від позивача – Поліщук В.О.;

Від відповідача – Дубовик В.В.;

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 12 207 146 грн. 54 коп. відповідно договору № 5053/1617-ТЕ-29 постачання природного газу, укладеного між сторонами 12.09.2016, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу, в тому числі 4 933 135 грн. 39 коп. пені, 1 502 279 грн. 83 коп. 3% річних, 5 771 731 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.10.2019 відкрите провадження у справі № 920/1060/19, призначене підготовче засідання на 20.11.2019, 11:00; наданий відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; наданий позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України.

07.11.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 9115 від 07.11.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, в тому числі у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Відповідач вважає, що договір № 5053/1617-ТЕ-29 постачання природного газу від 12.09.2016 укладено не в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору постачання природного газу від 12.09.2016 № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016, а в редакції без даного протоколу узгодження розбіжностей. З пункту 8.2. договору № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2019 (в дійсній редакції без протоколу узгодження розбіжностей) вбачається, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних (16,4% річних з 01.04.2017 згідно додатковою угодою № 4), але не більше облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Тому позивачем неправильно здійснено розрахунок пені за весь період, застосовуючи пеню у розмірі 21% та з 01.04.2017 у розмірі 16,4%, оскільки облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, була менше 16,4%. Договір № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016 (в дійсній редакції без протоколу узгодження розбіжностей) не містить пункт 10.3. про збільшення позовної давності до п`яти років. Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення нарахованої пені за всі періоди (за кожний місяць прострочки), зазначені позивачем в розрахунку, відповідач вважає, що стягнення нарахованої пені позивачем є безпідставним та таким, що заявлене з пропуском позовної давності. У відповідності до механізму взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Для застосування санкцій, передбачених договором та наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільними протокольними рішеннями. Підписавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений за договором № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016 природний газ, а отже відсутні підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами договору № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. В постанові Верховного суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18 зазначено, що аналогічні положення (як в і постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20) закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Частина розрахунків за березень 2017 року в сумі 3 375 352,25 грн., а також остаточний розрахунок за договором № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016 постачання природного газу за квітень 2017 року в сумі 17 109 091,32 грн., травень 2017 року в сумі 4 349 983,98 грн, червень 2017 року в сумі 4 359 276, 92 грн., липень 2017 року в сумі 3 220 159,75 грн., серпень 2017 року в сумі 5 484 161,12 грн., вересень 2017 року в сумі 4 397 871,96 грн. був проведений між сторонами не в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, яку сторони визначили в договорі та яка втратила чинність, а в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, якою запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та субсидій населенню, тобто в іншому порядку, ніж той, що був передбачений сторонами у договорі. При цьому положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов. Розрахунок за природний газ в частині оплати його вартості за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню був здійснений між сторонами в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 та з дотримання встановлених цим нормативно-правовим актом строків.

07.11.2019 відповідач подав клопотання про продовження строку надання відзиву на позовну заяву (вх. № 3447к від 07.11.2019), в якому просить суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 920/1060/19 не менше ніж на 20 днів з дня закінчення строку, визначеного п. 3 ухвали Господарського суду Сумської області від 21.10.2019 у справі № 920/1060/19. Відповідач зазначає, що у відзиві на позовну заяву посилається на помилки зроблені позивачем в розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань. При цьому, зважаючи на великий об`єм інформації та специфіку оплат різними способами за договором, відповідачу потрібен додатковий час для надання контррозрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.11.2019 відкладено підготовче засідання на 16.12.2019 на 11 год. 00 хв.; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” про продовження строку надання відзиву на позовну заяву (вх. № 3447к від 07.11.2019); продовжено відповідачу процесуальний строк для подання контррозрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань до 28.11.2019. Контррозрахунок направити позивачу одночасно з наданням (надсиланням) його до суду; докази направлення подати суду; встановлений позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву та контррозрахунку суми позову для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; встановлений відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

27.11.2019 відповідач подав доповнення до відзиву (9798 від 27.11.2019) згідно з яким надає суду контррозрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, без урахування суми боргу, що була сплачена згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2015 та № 256 від 04.03.2002.

27.11.2019 відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 3648зп від 27.11.2019), в якій просить суд визнати недійсним пункт 10.3. договору № 5053/1617-ТЕ-29 постачання природного газу, укладеного між сторонами 12.09.2016.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.11.2019 повернуто зустрічну позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”.

09.12.2019 до суду надійшла апеляційна скарга ТОВ “Сумитеплоенерго” на ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2019 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.12.2019 зупинено провадження у справі № 920/1060/19 до перегляду ухвали господарського суду Сумської області від 29.11.2019 у справі № 920/1060/19 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2019 у справі № 920/1060/19 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ “Сумитеплоенерго” на ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 920/1060/19.

24.04.2020 матеріали справи № 920/1102/19 повернуті на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.08.2020 поновлено провадження у справі № 920/1060/19, призначено підготовче засідання на 17.09.2020, 12:00.

14.09.2020 позивач подав заяву (вх. №2761к від 14.09.2020), в якій зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 9 623 093 грн. 01 коп. відповідно договору № 5053/1617-ТЕ-29 постачання природного газу, укладеного між сторонами 12.09.2016, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу, в тому числі 4 933 135 грн. 39 коп. пені, 1 044346 грн. 74 коп. 3% річних, 3645610 грн. 88 коп. інфляційних втрат. Позивач просить суд повернути судовий збір в сумі 38760 грн. 80 коп. у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

17.09.2020 відповідач подав клопотання (вх. №2823к від 17.09.2020), в якому просить суд зменшити на 50% розмір пені, яка підлягає стягненню в разі задоволення позову.

17.09.2020 відповідач подав клопотання (вх. №8312 від 17.09.2020), в якому просить суд відмовити позивачу у позові на підставі ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, як особі, яка зловживає правом стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

17.09.2020 відповідач подав клопотання (вх. №2826к від 17.09.2020), в якому просить суд залишити без розгляду позовну заяву. Відповідач зазначає, що позовна заява підписана адвокатом Петруком Я. Ю. на підставі довіреності № 14-167 від 26.04.2019, згідно з якою адвоката уповноважено представляти інтереси Компанії з усіма правами наданими чинним законодавством позивачу. Однак, при підписанні позовної заяви у Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” ще не було статусу позивача.

17.09.2020 відповідач подав клопотання (вх. № 2824к від 17.09.2020) про призначення колегіального розгляду справи.

У судовому засіданні 17.09.2020 судом постановлено протокольну увалу про оголошення перерви до 19.10.2020, 14:00 відповідно до ст. 183 ГПК України.

19.10.2020 відповідач подав клопотання (вх. №3169к від 19.10.2020), в якому просить суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 903/918/19 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду відповідно до пункту 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Судове засідання 19.10.2020 не відбулось, у зв`язку з лікарняним судді Жерьобкіної Є.А.,. яка перебувала на лікарняному у період з 13.10.2020 по 04.11.2020.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.11.2020 призначено підготовче засідання з повідомленням сторін на 25.11.2020, 11:00.

18.11.2020 представник позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 3506к від 18.11.2020).

24.11.2020 позивач подав заперечення (вх. №3567к від 24.11.2020), в якому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотань про зменшення пені, про призначення колегіального розгляду справи, про залишення позовної заяви без розгляду, про застосування положень ч. 3 ст. 16 ЦК України, про зупинення провадження у справі, а також, за систематичне зловживання процесуальним правами стягнути в дохід державного бюджету з відповідача штраф у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

25.11.2020 відповідач подав клопотання (вх. №10430 від 25.11.2020), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що представник відповідача контактував з особою, яка зараз проходить перевірку на випадок захворювання на COVID-19, з метою забезпечення безпеки учасників судового засідання і недопущення зараження.

У судовому засіданні 25.11.2020 судом постановлено наступні протокольні ухвали: 1) з урахуванням приписів ст. 46 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2761к від 14.09.2020); 2) з урахуванням приписів ст. 120, 183, 202 ГПК України суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №10430 від 25.11.2020), враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, про необхідність часу для подання додаткових доказів відповідач не зазначив; 3) відповідно до ст. 33 ГПК України, з урахуванням категорії і складності справи, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. №2824к від 17.09.2020) про призначення колегіального розгляду справи; 4) з урахуванням приписів ст. ст. 56, 226 ГПК України суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №2826к від 17.09.2020), оскільки позовна заява підписана уповноваженим представником; 5) з урахування приписів ст. 228 ГПК України, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. №3169к від 19.10.2020), оскільки у справі № 903/918/19 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду прийнято постанову від 16.10.2020, яка оприлюднена 06.11.2020. Суд у судовому засіданні зазначив, що клопотання відповідача про застосування положень ч. 3 ст. 16 ЦК України, про зменшення пені та клопотання позивача про застосування судом штрафу до відповідача за зловживання процесуальними правами, яке викладене у запереченні (вх. № 3567к від 24.11.2020) будуть розглянуті за результатами розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.11.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 16.12.2020, 14:00.

16.12.2020 відповідач подав пояснення щодо клопотань позивача, висловлених у запереченні від 23.11.2020 № 39/5-3410-20.

16.12.2020 відповідач подав додаткові пояснення (вх. № 11105 від 16.12.2020), в яких підтримує свою позицію по справі, а також звертає увагу суду на здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат за наступний місяць з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

У судовому засіданні 16.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 14.01.2021, 10:00.

18.12.2020 відповідач подав письмові пояснення (вх. № 11273 від 18.12.2020) щодо правових висновків Верховного Суду в частині підстав нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у разі здійснення оплати природного газу в порядку, визначеному постановою КМУ № 256.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016 з протоколом узгодження розбіжностей від 12.09.2016, позивач зобов`язується передати у власність відповідача у 2016-2017 роках природний газ, а останній, в свою чергу, оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору у редакції додаткової угоди № 4 від 31.03.2017 до договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до п. 8.2. договору, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (абз. 3 пункту 6.1. у редакції протоколу узгодження розбіжностей).

Відповідно до п. 6.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом поширювалася дія статті 19і Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.3. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГПК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів вказаних норм, суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позовних вимог на те, що договір № 5053/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016 укладений в редакції без протоколу узгодження розбіжностей, з порушенням процедури узгодження розбіжностей, визначеної ст. 181 ГК України, оскільки протокол узгодження розбіжностей від 12.09.2016 за пунктом 6.1. (абзац 3), розділом 8 (п.п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4., 8.5., 8.6.) пунктом 10.3., пунктом 11.3. договору, підписаний сторонами, відповідно договір є укладеним між сторонами з протоколом узгодження розбіжностей.

Суд враховує положення статті 204 Цивільного кодексу України, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). В матеріалах справи відсутні докази визнання укладеного між сторонами договору з протоколом узгодження розбіжностей недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року – вересень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 335 683 531 грн 31 коп. Договір виконаний сторонами в частині поставки природного газу та його оплати. Поставлений позивачем природний газ оплачений відповідачем повністю, однак частково з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно з додатковою угодою № 4 від 31.03.2017 до договору, в пункті 8.2. договору слова « 21% річних» замінено на « 16,4 % річних». Додаткова угода діє з 01.04.2017.

У пункті 8.3. договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

У п. 10.3. договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 4 933 135 грн. 39 коп. відповідно до п. 8.2. договору, виходячи з суми заборгованості помісячно за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 1044346 грн. 74 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року, з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат, а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3645610 грн 88 коп. за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у лютому-вересні 2017 року.

Позивачем не нараховувалась пеня, 3% річних та інфляційні втрати на вартість природного газу оплаченого відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 за підписаними сторонами спільними протокольними рішеннями.

Разом з цим, з поданого позивачем розрахунку та наявних в матеріалах справи доказів, а саме банківських виписок за 31.01.2018 та 28.02.2018, вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 з позивачем 31.01.2018 проведені розрахунки на суму 21 062 516 грн. 48 коп. та на суму 7980317 грн 71 коп., 28.02.2018 - на суму 13253063 грн 11 коп.; всього сплачено 42295897 грн. 30 коп. (а.с. 77-85, том 2). Сплачені кошти зараховані позивачем в рахунок оплати природного газу, поставленого у березні 2017 року в сумі 3375352 грн 25 коп., у квітні - в сумі 17109091 грн. 32 коп., у травні 2017 року - в сумі 4349983 грн. 98 коп., у червні 2017 року - в сумі 4359276 грн. 92 коп., у липні 2017 року - в сумі 3220159 грн 75 коп., у серпні 2017 року - в сумі 5484161 грн 12 коп., у вересні 2017 року - в сумі 4397871 грн 96 коп.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі по тексту - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі “Призначення платежу” платіжних доручень додатково зазначають “постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256” та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Тобто, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Виходячи з викладеного, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічні висновки викладені в постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 26.06.2020 у справі 904/1210/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.08.2020 у справі № 902/517/18.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення норм постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту.

Судом встановлено, що розрахунок за договором частково був проведений між сторонами в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Таким чином, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму коштів, що були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 з дотримання встановлених строків та зараховані позивачем в оплату природного газу, поставленого у березні 2017 року в сумі 3375352 грн 25 коп., у квітні в сумі 17109091 грн. 32 коп., у травні 2017 року в сумі 4349983 грн. 98 коп., у червні 2017 року в сумі 4359276 грн. 92 коп., у липні 2017 року в сумі 3220159 грн 75 коп., у серпні 2017 року в сумі 5484161 грн 12 коп., у вересні 2017 року в сумі 4397871 грн 96 коп.

З урахуванням викладеного, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у лютому – березні 2017 року та відсутність підстав для нарахування відповідачу пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму коштів, що були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 627 881 грн. 84 коп. пені, 304824 грн. 20 коп. 3% річних, 1003871 грн. 45 коп. інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості за лютий 2017 року та за березень 2017 року (без урахування заборгованості в сумі 3 375 352 грн 25 коп., що оплачена згідно з постановою № 256).

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2021; результати долучені до матеріалів справи. При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом враховано правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, згідно з якою нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Також судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, щодо механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

В іншій частині, щодо стягнення з відповідача 3 305 253 грн. 55 коп. пені, 739522 грн. 54 коп. 3% річних та 2 641 739 грн. 43 коп. інфляційних втрат, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, тому задоволенню не підлягають, оскільки пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму коштів, що були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

Посилання відповідача на здійснення платежів відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу № 217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, якою позбавлено відповідача можливості самостійно проводити розрахунки з постачальником природного газу суд вважає необґрунтованими, враховуючи позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.

Зокрема, у п. 20 постанови зазначено, що аналіз приписів статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» у сукупності з положеннями Порядку № 217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 79, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як приватним акціонерним товариством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 50 %.

Відповідач зазначає, що відповідно до умов пункту 1.2. договору природний газ придбано відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Сам відповідач не є фактичним (кінцевим) споживачем газу. Обсяг розрахунків підприємства за спожитий природний газ залежить виключно від обсягу оплати споживачами вартості спожитих послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії. Станом на 01.01.2017 заборгованість споживачів перед ТОВ «Сумитеплоенерго» становила 192649,3 тис. грн, з них 81888,4 тис.грн. заборгованість населення; станом на 01.10.2017 заборгованість споживачів перед ТОВ «Сумитеплоенерго» становила 141326,0 тис. грн, з них 63403,5 тис.грн. заборгованість населення. Згідно зі звітом ТОВ “Сумитеплоенерго” про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, відповідач не отримав прибутку від здійснення своєї діяльності, а лише мав збитки у розмірі 57 528 тис грн. Те, що відповідач є збитком підприємством, підтверджується також звітом про фінансові результати за перше півріччя 2020 року. Відповідач в цілому виконав взяті не себе зобов`язання за договором, діяв добросовісно і не мав наміру ухилитися від оплати отриманого товару. Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % до 813940 грн. 92 коп. Суд бере до уваги те, що газ, який проданий за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг станом на 28.02.2018; позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору; стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, в певній мірі компенсують знецінення несплачених своєчасно відповідачем коштів.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 813940 грн. 92 коп. пені, 304824 грн. 20 коп. 3% річних, 1003871 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

З урахуванням п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.

Згідно з ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про повернення судового збору.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, у зв`язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, сплачений згідно з платіжним дорученням № 7009432 від 09.10.2019 судовий збір в сумі 38760 грн. 80 коп., за клопотанням, підлягає поверненню позивачу.

З урахуванням приписів ст.ст. 42, 43, 135 ГПК України, суд не вважає зловживанням процесуальними правами подання відповідачем клопотань про призначення колегіального розгляду справи, про залишення позовної заяви без розгляду, про зупинення провадження у справі; вказані клопотання розглянуті судом і відповідачу відмовлено у їх задоволенні, тому підстави для застосування до відповідача штрафу за клопотанням позивача відсутні.

Суд також не вбачає підстав для застосування положень ч. 3 ст. 16 ЦК України за клопотань відповідача, оскільки таке клопотання є необґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Право позивача на стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого природного газу передбачене умовами укладеного між сторонами договору та приписами ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України. Разом з цим, суд зауважує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 826/9665/16, на які вказує відповідач, скасовано постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, справу направлено на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 813940 грн. 92 коп. пені, 304824 грн. 20 коп. 3% річних, 1003871 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 44048 грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Повернути Акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) з державного бюджету України (рахунок UA818999980000034311206083032, отримувач – УДКС у м. Суми/22030101, ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача – Казначейство України) судовий збір в сумі 38760 грн. 80 коп., сплачений платіжним дорученням № 7009432 від 09.10.2019, оригінал якого міститься в матеріалах судової справи № 920/1060/19.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 22.01.2021.

Суддя Є.А. Жерьобкіна