Рішення № 94319729, 14.01.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021 Справа № 917/1672/20

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (36014, м.Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄРДПОУ 00110792)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (36015, м.Полтава, вул. Старокотелевська. буд. 2 Код ЄДРПОУ 727764)

про стягнення 454794,06 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Новицька О.О., док. в справі

представник відповідача: не з"явився

Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» про стягнення 454794,06 грн. заборгованості за договором оренди обладнання № 11 від 15.02.2018 р., у тому числі: основний борг 336 666,22 грн., пеня 92 308,18 грн., три відсотки річних 12 703,75 грн., інфляційні збитки 13 115,91 грн.

Ухвалою від 26.10.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 12.11.20, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 12.11.2020р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 03.12.2020, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Ухвалою від 03.12.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1672/20, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.12.2020.

Ухвалою від 17.12.20 р. відкладено розгляд справи на 14.01.21 р.

14.01.21 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.12.20 суд розглянув клопотання відповідача та вирішив відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, у ст. 195 ГПК України, визначено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Судом враховано, що при поданні клопотання про відкладення розгляду справи відповідач про наявність доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суд не повідомляв.

При цьому, у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем не наведено достатнього обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною).

Суд зазначає, що розгляд справи як на стадії підготовчого провадження, так і по суті раніше відкладався за клопотанням відповідача (зайнятість представника).

Згідно з частинами першою та третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін та учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Тривалість розгляду справи та факт подання клопотання про відкладення розгляду справи вказують на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб`єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

При цьому, суд зауважує, що відповідач під час підготовчого провадження відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися. Крім того, будь-яких інших заяв по суті, пояснень чи клопотань (окрім клопотань про відкладення розгляду справи на стадії розгляду справи по суті) відповідачем під час розгляду справи не подавалося.

Заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не обгрунтовує необхідність такого відкладення.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В той же час суд звертає увагу на те, що згідно положень статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Суд відхиляє наведені відповідачем в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість участі його представника, оскільки не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджають розгляду справи у судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

З огляду на вказаний висновок суду, заява відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15 лютого 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод», (далі по тексту - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (далі по тексту - «Відповідач») був укладений договір оренди обладнання № 11 (далі по тексту -- «Договір оренди»).

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв у відповідності до умов Договору у тимчасове платне користування виробниче обладнання, а саме кран мостовий КМВ60.2.0.-28,5-14.19-АЗг/п 60 т (зав. № 325) інвентарний номер 10007263 та підкранову колію, які знаходяться в приміщенні інженерно-виробничого корпусу літ. «Ц-1», що розташоване за адресою м. Полтава, вул.. Старокотелевська, 2.

Строк оренди згідно з п. 3.1. Договору встановлений з 15 лютого 2018 року до 31 грудня 2018 року включно.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 29.12.2018 р. сторони дійшли взаємної згоди продовжити термін дії Договору оренди № 11 від 15.02.2018 р. з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору Орендар зобов`язаний вносити Орендну плату за користування Предметом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним Договором. Додатково Орендар здійснює компенсацію вартості спожитих комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.3. Договору розмір орендної плати за одну годину експлуатації обладнання складає 810,26 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.2. Договору розмір орендної плати підлягає індексації; щомісячна орендна плата коригується на індекс інфляції на підставі даних органів статистики, окрім останнього місяця оренди, але не може бути меншою ніж орендна плата.

Згідно п. 6.1.2. Договору Відповідач зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно п. 4.7. Договору орендна плата сплачується Відповідачем щомісячно, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю на підставі виставленого Позивачем в період з 10 по 15 число місяця рахунку.

Згідно п. 4.8 Договору у разі відсутності у Відповідача рахунку на оплату орендної плати та/або рахунку на компенсацію комунальних послуг, за будь-якими причинами. Відповідач зобов`язаний сплатити зазначені платежі у термін, визначений в пункті 4.7 Договору, за реквізитами п. 15 даного Договору.

У відповідності до п. 4.6. договору оренди сторони після закінчення кожного календарного місяця, в якому надавалися послуги з оренди, складають Акт про надані послуги з оренди.

Відповідно до п. 10.5. Договору за прострочення оплати платежів з орендної плати, компенсації комунальних послуг, сум коригування орендної плати на індекс інфляції Позивач має право вимагати, а Відповідач зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від Позивача, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення.

Згідно п. 10.5.1. Договору Сторони у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України узгодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору він передав, а Орендар прийняв у відповідності до умов Договору оренди обладнання №11 від 15 лютого 2018 року, у тимчасове платне користування виробниче обладнання , а саме Кран мостовий КМЕ 60.20.-28,5-14.19-АЗ г/п 60 т (зав.№ 325) інвентарний номер №10007263, та підкранову колію, які знаходяться в приміщенні Інженерно-виробничого корпусу літ. «Ц-1», що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2 (Предмет оренди).

Фактичне передання об`єкта оренди в користування Відповідачу підтверджує акт приймання-передачі від 15.02.2018 р., який підписано сторонами договору.

За твердженнями позивача, на протязі періоду дії договору оренди Відповідач не дотримувався свого обов`язку та несвоєчасно перераховував орендну плату Позивачу. Внаслідок несистематичного внесення орендних платежів за договором оренди утворилася заборгованість, яка станом на 11.03.2020 р. становила 343957,08 грн., а станом на дату звернення до суду - 336666,22 грн.

При цьому, позивач зазначає, що фактичне передання об`єкта оренди з користування Позивачу і відповідно припинення нарахування орендної плати відбулося 20.05.2020 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 454794,06 грн. заборгованості за договором оренди обладнання № 11 від 15.02.2018 р., у тому числі: основний борг 336 666,22 грн., пеня 92 308,18 грн., три відсотки річних 12 703,75 грн., інфляційні збитки 13 115,91 грн.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 15 лютого 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» був укладений договір оренди обладнання № 11, який за своєю правовою природою відноситься до договору найму, різновидом якого є оренда.

У відповідності зі статтею 759 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, і це не спростовано відповідачем, фактичне передання об`єкта оренди в користування Відповідачу підтверджує акт приймання-передачі від 15.02.2018 р., який підписано сторонами договору. Фактичне передання об`єкта оренди з користування Позивачу і відповідно припинення нарахування орендної плати відбулося 20.05.2020 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору розмір орендної плати за одну годину експлуатації обладнання складає 810,26 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.2. Договору розмір орендної плати підлягає індексації; щомісячна орендна плата коригується на індекс інфляції на підставі даних органів статистики, окрім останнього місяця оренди, але не може бути меншою ніж орендна плата.

У відповідності до п. 4.6. договору оренди сторони після закінчення кожного календарного місяця, в якому надавалися послуги з оренди, складають Акт про надані послуги з оренди.

Позивачем до матеріалів справи надані Акти про надані послуги з оренди за березень 2018 року - квітень 2020 року, в яких визначено вартість наданих послуг за кожен період окремо. Акти підписано сторонами договору.

Згідно п. 6.1.2. Договору Відповідач зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно п. 4.7. Договору орендна плата сплачується Відповідачем щомісячно, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю на підставі виставленого Позивачем в період з 10 по 15 число місяця рахунку.

Згідно п. 4.8 Договору у разі відсутності у Відповідача рахунку на оплату орендної плати та/або рахунку на компенсацію комунальних послуг, за будь-якими причинами. Відповідач зобов`язаний сплатити зазначені платежі у термін, визначений в пункті 4.7 Договору, за реквізитами п. 15 даного Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.8 Договору, оплата за поставлені партії продукції здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що:

заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт з квітня 2018 року по серпень 2018 року становить 161825,93 грн.

– оплачена 27.09.2018 року в сумі 100 000,00 грн.

– оплачена 16.11.2018 року в сумі 61825,09 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за вересень 2018 року становить 35765,05 грн.

– оплачена 28.12.2018 року в сумі 729,00 грн.

– оплачена 30.11.2018 року в сумі 35036,05 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за жовтень 2018 року становить 36818,40 грн.

– оплачена 28.12.2018 року в сумі 28671,00 грн.

– оплачена 01.02.2019 року в сумі 8147,40 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за листопад 2018 року становить 35700,23 грн.

– оплачена 07.02.2019 року в сумі 12320.92 грн.

– оплачена 14.02.2019 року в сумі 23379,31 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за грудень 2018 року становить 22744,12 грн.

– оплачена 14.02.2019 року в сумі 19269,95 грн.

– оплачена 26.02.2019 року в сумі 3474,17 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за грудень 2018 року становить 15808,25 грн.

– оплачена 26.02.2019 року в сумі 15808,25 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за лютий 2019 року становить 19551,67 грн.

– оплачена 26.02.2019 року в сумі 19551,67 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за лютий 2019 року становить 4983,12 грн.

– оплачена 18.04.2019 року в сумі 4983,12 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за березень 2019 року становить 16 359,23 грн.

– оплачена 18.04.2019 року в сумі 16 359,23 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за квітень 2019 року становить 11505,74 грн.

– оплачена 05.08.2019 року в сумі 115050,74 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за травень 2019 року становить 19721,82 грн.

– оплачена 28.08.2019 року в сумі 19721,82 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за липень 2019 року становить 36494,29 грн.

– оплачена 13.09.2019 року в сумі 36494,29 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за липень 2019 року становить 21147,89 грн.

– оплачена 15.10.2019 року в сумі 21147,89 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за січень 2020 року становить 24372,74 грн.

– оплачена 30.09.2020 року в сумі 24372,74 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за лютий 2020 року становить 35295,10 грн.

– оплачена 30.09.2020 року в сумі 35295,10 грн.

Заборгованість відповідно до Актів виконаних робіт за березень 2020 року становить 34654,50 грн.

– оплачена 23.04.2020 року в сумі 17327,25 грн.

– оплачена 31.08.2020 року в сумі 17327,25 грн.

Тобто, Відповідачем відповідно до Актів здачі-приймання робіт була не сплачена заборгованості, яка і склала суму основного боргу в розмірі 336666,22 грн. за

- Серпень 2019 року – 33642,16 грн.

- Вересень 2019 року – 51865,00 грн.

- Жовтень 2019 року – 57139,81 грн.

- Листопад 2019 року – 61823,15 грн.

- Грудень 2019 року -79819,10 грн.

- Квітень 2020 року – 52377,60 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Твердження позивача про те, що на момент звернення з даною позовною заявою, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по Договору утворилась заборгованість у сумі 336666,22 грн., відповідач при розгляді справи не спростовував.

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати в загальному розмірі 336666,22 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з орендної плати підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача:

3% річних за загальний період з 01.05.2018 по 12.10.2020 у розмірі 12 703,76 грн.

інфляційні за загальний період з травня 2018 по вересень 2020 у розмірі 13115,91 грн.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3 % річних та інфляційних, суд встановив, що розраховані позивачем 3 % річних та інфляційних не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання та інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.05.2018 по 12.10.2020 у розмірі 92 308,18 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати.

Відповідно до п. 10.5. Договору за прострочення оплати платежів з орендної плати, компенсації комунальних послуг, сум коригування орендної плати на індекс інфляції Позивач має право вимагати, а Відповідач зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від Позивача, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення.

Згідно п. 10.5.1. Договору Сторони у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України узгодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову повністю, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають основний борг 336 666,22 грн., пеня 92 308,18 грн., три відсотки річних 12 703,75 грн., інфляційні збитки 13 115,91 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у розмірі 6 821,91 грн., оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (36015, м.Полтава, вул. Старокотелевська. буд. 2 Код ЄДРПОУ 727764) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (36014, м.Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄРДПОУ 00110792) основний борг у розмірі 336 666,22 грн., пеню у розмірі 92 308,18 грн., три відсотки річних у розмірі 12 703,75 грн., інфляційні збитки у розмірі 13 115,91 грн., судовий збір у розмірі 6 821,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.01.21

Суддя Киричук О.А.