Рішення № 94319606, 15.01.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3214/20Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Заверюха В.О. (на підставі довіреності);

від відповідача: Залевська І.В. (на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

а позовом Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіфорвардсервіс” (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 42-А);

про стягнення 66 340, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 09.11.2020 року позивач – Державне підприємство “Морський торговельний порт “Южний” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3322/20) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіфорвардсервіс”, в якій просить суд стягнути з відповідача 66 340, 22 грн., з яких: 15 499, 71 грн. – пені, 44 393, 72 грн. – штрафу, 2 201, 04 грн. – 3% річних, 4 245, 75 грн – інфляційні втрати, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №ПФ-71/18п від 22.06.2018 року в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року відкрито провадження у справі №916/3214/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання для розгляду по суті на 14.12.2020 року о 11:30 год.

14.12.2020 року до суду від Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ГСОО 33303/20) у зв`язку із захворюванням більшості працівників відділу претензійно-позовної роботи на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.

У судовому засіданні від 14.12.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи на 11 січня 2021 року о 10:30.

11.01.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіфорвардсервіс” надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 354/21), відповідно до якого відповідач зазначив, що визнає факт порушення ним строків оплати за наданні позивачем послуги, однак при цьому зауважує про помилковість здійснених позивачем розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, мотивуючи тим, що основні зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг по Договору виконані у повному обсязі, позивач не зазнав збитків через таке прострочення відповідача, при цьому відповідач не ухилявся від виконання свого обов`язку по оплаті наданих послуг і виконав їх при наявній можливості. Крім того відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій є великим у співвідношенні до вартості наданих та оплачених послуг.

У судовому засіданні від 11.01.2021 року судом було оголошено перерву для розгляду справи по суті на 15.01.2021 року о 11:30 год.

У судовому засіданні від 15.01.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні від 15.01.2021 року просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

В судовому засіданні 15.01.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.01.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 22.06.2018 року між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Южний” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіфорвардсервіс” (замовник) був укладений Договір про надання послуг №ПФ-71/18п (далі договір) відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується за заявками замовника та за умови наявності можливості, протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги несамохідного плавкрану “ПлК-1/16” вантажопідйомністю 16 тон в акваторії морського порту “Южний”, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Пунктами 2.1 Договору встановлено, що вартість послуг плавкрана складає: при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт з урахуванням палива - 1,61 доларів США, без врахування ПДВ за 1 (одну) перевантажену метричну тону вантажу; при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт без урахуванням палива (підключення до берегового живлення) - 1,13 доларів США, без врахування ПДВ за 1 (одну) перевантажену метричну тону вантажу. Тарифи вказані без врахування ПДВ. ПДВ нараховується у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Згідно п. 3.4 Договору, замовник здійснює оплату послуг за фактично надані послуги плавкрана шляхом прямого банківського переведення коштів на рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання виставленого Виконавцем рахунку та на підставі підписаного Сторонами відповідного Акта здавання-приймання наданих послуг.

Підписання Акту здавання-приймання наданих послуг плавкрана представниками сторін є підтвердженням факту надання Послуг та відсутності претензій з боку кожної із сторін. (п. 4.7 Договору).

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що за порушення Замовником строку внесення плати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15% вартості наданих послуг.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

08.10.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти реквізити виконавця у новій редакції.

Як вказує позивач, на виконання умов договору він надав відповідачу послуги зазначені у п.1.1. договору про що між сторонами були складені акти виконаних робіт, а саме: на підставі акту №1 від 10.01.2020р., виставлено рахунок №27 від 10.01.2020р. на суму 307 533,60 грн. (отриманий відповідачем 20.01.2020р.); на підставі акту №2 від 17.01.2020р., виставлено рахунок №37 від 17.01.2020р. на суму 153438, 36 грн. (отриманий відповідачем 27.01.2020р.); на підставі акту №3 від 23.01.2020р., виставлено рахунок №45 від 23.01.2020р. на суму 65805, 60 грн. (отриманий відповідачем 31.01.2020р.); на підставі акту №4 від 09.02.2020 року виставлено рахунок №88 від 09.02.2020 року на суму 169 180, 60 грн. (отриманий відповідачем 20.02.2020р.); на підставі акту №5 від 15.02.2020 року виставлено рахунок №100 від 15.02.2020 року на суму 2364, 60 грн (отриманий відповідачем 28.02.2020р.); на підставі акту №6 від 19.02.2020 року виставлено рахунок №106 від 19.02.2020 року на суму 165270 грн (отриманий відповідачем 28.02.2020р.).

Факт отримання відповідачем рахунків на оплату та актів підтверджується наявними в матеріалах справи супроводжувальними відомостями.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином судом встановлено, що відповідно до п. 3.4 Договору, на підставі виставленого позивачем рахунку №27 від 10.01.2020 року останнім днем сплати за надані послуги має бути 03.02.2020 року, на підставі рахунку №37 від 17.01.2020 року - 10.02.2020 року, на підставі рахунку №45 від 23.01.2020 року - 14.02.2020 року, на підставі рахунку №88 від 09.02.2020 року – 05.03.2020 року, на підставі рахунку №100 від 15.02.2020 року та №106 від 15.02.2020 року - 16.03.2020 року.

Проте, в порушення умов п.3.4 договору, оплату вартості наданих послуг згідно вищевказаних рахунків було здійснено відповідачем з простроченням строків, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року та платіжними дорученнями, зокрема за платіжним дорученням №320 від 19.02.2020 року було сплачено 100000 грн., №332 від 27.02.2020 року на суму 150 000 грн, №368 від 27.03.2020 року на суму від 276 777, 56 грн., №379 від 03.04.2020 року на суму 150 000 грн, №384 від 08.04.2020 року на суму 405214, 24 грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.4 Договору, замовник здійснює оплату послуг за фактично надані послуги плавкрана шляхом прямого банківського переведення коштів на рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання виставленого Виконавцем рахунку та на підставі підписаного Сторонами відповідного Акта здавання-приймання наданих послуг.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що за надані позивачем послуги за договором про надання послуг №ПФ-71/18п відповідач розраховувався несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 7.1. Договору сторони передбачили, що за порушення Замовником строку внесення плати за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15% вартості наданих послуг.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, розрахованої ним відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та за кожним рахунком окремо, встановив, що за рахунком №27 від 10.01.2020 року та №88 від 09.02.2020 року, які були оплачені відповідачем в декілька платежів, позивачем було нараховано пеню двічі за один день, за рахунком №100 від 15.02.2020 року та №106 від 15.02.2020 року позивачем не враховано положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, та невірно визначено дату кінцевого строку оплати. Отже, правомірний період нарахування пені за вказаними рахунками, з врахуванням вихідних та святкових днів, починається з 17.03.2020 року по 07.04.2020 року, у зв`язку з чим, суд за допомогою системи „Ліга-Закон” зробив власний розрахунок пені та встановив, що її розмір становить 15 055, 52 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення307553.6004.02.2020 - 18.02.20201511.0000 %0.060 %*2773.02 207553.619.02.2020 - 26.02.2020811.0000 %0.060 %*998.0757553.627.02.2020 - 12.03.20201511.0000 %0.060 %*518.9357553.613.03.2020 - 26.03.20201410.0000 %0.055 %*440.30153438.3611.02.2020 - 12.03.20203111.0000 %0.060 %*2859.15153438.3613.03.2020 - 26.03.20201410.0000 %0.055 %*1173.8565805.6015.02.2020 - 12.03.20202711.0000 %0.060 %*1067.9965805.6013.03.2020 - 26.03.20201410.0000 %0.055 %*503.43169180.6006.03.2020 - 12.03.2020711.0000 %0.060 %*711.85169180.6013.03.2020 - 02.04.20202110.0000 %0.055 %*1941.4219180.603.04.2020 - 07.04.2020510.0000 %0.055 %*52.412364.6017.03.2020 - 07.04.20202210.0000 %0.055 %*28.4316527017.03.2020 - 07.04.20202210.0000 %0.055 %*1986.85

При цьому, судом встановлено, що за рахунком №27 від 10.01.2020 року, а саме за період з 04.02.2020 - 18.02.2020 року розмір пені за розрахунком суду перевищує розмір пені заявлений позивачем. За таких обставин, та те, що, згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 15055, 52 грн.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлена його часткова помилковість, а саме за рахунком №27 від 10.01.2020 року прострочення строку оплати становить 29 днів, що відповідно до положень п. 7.1 Договору не є підставою для нарахування штрафу у розмірі 15% вартості наданих послуг.

Таким чином загальний розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 35 763, 68 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по кожному рахунку окремо, встановив його помилковість, а саме позивач допустився аналогічних помилок, які були ним допущені при нарахуванні пені, у зв`язку з чим, суд за допомогою системи „Ліга-Закон” зробив власний розрахунок 3% та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів307553.6004.02.2020 - 18.02.2020153 %378.14207553.619.02.2020 - 26.02.202083 %136.1057553.627.02.2020 - 26.03.2020293 %136.81153438.3611.02.2020 - 26.03.2020453 %565.9665805.6015.02.2020 - 26.03.2020413 %221.15169180.6006.03.2020 - 02.04.2020283 %388.2819180.6003.04.2020 - 07.04.202053 %7.862364.6017.03.2020 - 07.04.2020223 %4.2616527017.03.2020 - 07.04.2020223 %298.03

При цьому, судом встановлено, що за рахунком №27 від 10.01.2020 року, а саме за період з 04.02.2020 - 18.02.2020 року розмір 3% річних за розрахунком суду перевищує розмір 3% річних заявлений позивачем. За таких обставин, та те, що, згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 04.02.2020 року - 18.02.2020 року становить 2136, 57 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі04.02.2020 - 18.02.2020307553.600.997-922.66306630.9419.02.2020 - 26.02.2020207553.61.0000.00207553.6027.02.2020 - 26.03.202057553.61.008460.4358014.0311.02.2020 - 26.03.2020153438.361.005763.51154201.8715.02.2020 - 26.03.202065805.601.005327.4566133.0506.03.2020 - 02.04.2020169180.601.0081353.44170534.0403.04.2020 - 07.04.202019180.61.0000.0019180.6017.03.2020 - 07.04.20202364.601.0000.002364.6017.03.2020 - 07.04.20201652701.0000.00165270.00 Отже загальний розмір інфляційних витрат, що підлягає до стягнення з відповідача 2904, 67 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням відповідної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіфорвардсервіс», суд вказує таке.

Згідно з ч.1ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Віповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Водночас суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи інтереси сторін, поведінку винної сторони та ступень виконання зобов`язання, а саме фактичне виконання відповідачем основного зобов`язання за Договором №ПФ-71/18п від 22.06.2018 року, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, при цьому беручи до уваги, що, окрім пені та штрафу, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити суму штрафних санкцій на 50%., а саме пені до 7527, 76 грн. та штрафу до 17881, 84 грн.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7527, 76 грн. – пені, 17881, 84 грн. – штрафу, 2136, 57 грн. – 3 % річних та 2904, 67 грн. – інфляційних втрат.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача без врахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіфорвардсервіс” (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 42-А, код ЄДРПОУ 41075114) на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) 7527 /сім тисяч п`ятсот двадцять сім/ грн. 76 коп. пені, 17881 /сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна/ грн. 84 коп. штрафу, 2136 /дві тисячі сто тридцять шість/ грн. 57 коп. 3% річних, 2904 /дві тисячі дев`ятсот чотири/ грн. 67 коп. інфляційних втрат та 1769 /одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять/ грн. 88 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20 січня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська