Рішення № 94319440, 12.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 справа № 914/2038/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Марінченко Р.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовної заяви: Приватного підприємства "Телерадіокомпанія" НІК ТВ", м. Броди, Львівська область

до відповідача: Районна комунальна телерадіокомпанія "БРОДИ", м. Броди, Львівська область

про визнання недостовірною інформацію та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача : Нікішин О. О., Кравець В. Ю.;

від відповідача : Секретар О. Л.

Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Телерадіокомпанія" НІК ТВ" до Районної комунальної телерадіокомпанії "БРОДИ" про визнання недостовірною інформацію та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання забезпечили.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, господарським судом Львівської області 12.01.2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Приватне підприємство ТРК "НІК ТВ" яке здійснює свою діяльність у відповідності до законодавства України, Закону України "Про телебачення і радіомовлення" звернулось до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про видачу ліцензії на мовлення.

20.02.2020 року під чає розгляду питання про видачу ліцензії па засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення був оприлюднений та зачитаний лист від РК ТРК "Броди" за підписом ОСОБА_1 з вимогою не розглядати питання та не видавати ТРК "НІК ТВ" ліцензію на мовлення.

В своєму листі вона заявила та стверджувала, що проти ТРК "НІК ТВ" його засновника та працівників порушена кримінальна справа, ведеться слідство займається прокуратура і матеріали незабаром нададуть в суд.

Також стверджувалось, що зі сторони ТРК "НІК ТВ" було несанкціоноване втручання в систему електронних систем РК ТРК "Броди", викрадення матеріалів і таке інше.

Дану заяву від РК ТРК "Броди" було також оприлюднено і розповсюджено в телевізійному ефірі та мережі інтернет через офіційний сайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Наведена РК ТРК "Броди" інформація не відповідає дійсності, є брехливою і наклепницькою.

Проти ТРК «НІК ТВ» та його працівників жодного кримінального провадження не встановлено.

У відповіді на відзив позивач позицію викладену в позовній заяві та зазначив, що відповідач у своєму відзиві не надав аргументованих доказів втручання позивача в електронну систему РК ТРК «Броди». В додатках до відзиву жодної інформації щодо порушення кримінальної справи щодо ТРК «НІК-ТВ» немає.

Аргументи відповідача

Направивши заяву до відповідного органу державної влади з метою перевірки відомостей викладених у листі №18/02 від 19.02.2020 року, уповноваженими на це особами, т.в.о. голови РК ТРК "Броди" Сніжана Демчук скористалася своїм конституційним правом на звернення до органів державної влади. Тому, таке звернення не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

В ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, однак вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У заяві вих. №18/а від 19.02.2020 РК ТРК «Броди» звертається до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення з проханням врахувати при розгляді питання про видачу ліцензії ТРК «НІК ТВ», що щодо телеканалу «Броди оnline» (його працівників), який належить ТРК «НІК ТВ», відкрито кримінальне провадження за ст. 361 КК України та що дане питання вивчено кіберполіцією, матеріали готуються до передачі в суд.

Тобто, за своїм змістом заява вих.№18/а від 19.02.2020 є реалізацією відповідачем свого права, передбаченого ст. 40 Конституції України, на звернення до компетентних органів з метою перевірки наведених у заяві обставин, а тому надсилання вищезазначеної заяви не вважається розповсюдженням недостовірної інформації.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача надіслати лист до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення із спростуванням інформації - є безпідставною.

Крім того, 08 липня 2019 року до Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області було надіслано колективний лист РК ТРК "Броди" з приводу рейдерського привласнення інтелектуальної власності РК ТРК "Броди" працівниками ТК "Броди онлайн". В ході проведеної перевірки дане колективне звернення скеровано у слідче відділення Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області для внесення до ЄРДР.

20.07.2019 року відкрито кримінальне провадження за №12019140160000419 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.

23.07.2019 року відкрито кримінальне провадження за №12019140160000425 за заявою гр. ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.

09 червня 2020 року прокурором Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури Сабадою О.М. було винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12019140160000419 та за № 12019140160000425.

Згідно рапорту інспектора ВПК у Львівській області Карпатського управління кіберполіції Департаменту кіберполіції НП України Василя Боголюбського, в ході досудового розслідування встановлено, що невідома особа заволоділа паролем та здійснила незаконний вхід у електронну скриньку потерпілого РК ТРК "Броди", tvbrody@ukr.net, та маючи доступ до неї, змінила пароль входу у дану електронну скриньку, чим заблокувала інформацію, що знаходиться в ній. В результаті цього було заблоковано роботу нового офіційного сайту під назвою "Телерадіокомпанія "Броди", який було створено у січні 2019 року та у зв`язку із несанкціонованим втручанням була призупинена робота нових сторінок "Facebook", "Youtube", та "Instagram".

05 вересня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області отримано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ТзОВ "Укрнет" та при аналізі даної інформації встановлено, що зміни із настройок веб-інтерфейса ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася 19.07.2019 року о 20:03:51 годині із ІР-адреси НОМЕР_1 , що належить провайдеру ООО "Євротранстелеком".

23 квітня 2020 року слідчим суддею Бродівського районного суду Львівської області винесено ухвалу про проведення обшуку за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.

14 травня 2020 року слідчим Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області було проведено обшук вищезазначених житлових квартир та подано клопотання арешт тимчасово вилученого майна. Ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 22 травня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року по справі № 439/1225/19 ухвалу суду першої інстанції від 22 травня 2020 року по даній справі скасовано, та задоволено клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна.

Протоколами роз`яснення ухвали про арешт майна від 18 серпня 2020 року гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , які є власниками квартир, де проводився обшук, було роз`яснено ухвалу Львівського апеляційного суду від 11.06.2020 року та зобов`язано в найкоротший термін здати зазначене в ухвалі майно.

Ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 липня 2020 року по справі № 439/867/20 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019140160000419 від 20.07.2019 року на 6 місяців, тобто до 20 січня 2021 року.

З позовної заяви неможливо встановити сукупності чотирьох обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави визнати вказані у заяві, на яку посилається позивач, відомості такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію відсутні.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Районна комунальна телерадіокомпанія «Броди» листом вих. №18/02 від 19.02.2020 року звернулась до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення проханням при розгляді на засіданні Національної ради 20.02.2020 року питання про видачу ліцензії ПП «ТРК «НІК ТВ» врахувати те, що проти працівника ТКР «НІК ТВ» та співзасновника телеканалу «Броди online», що діє при ТРК «НІК ТВ» відкрито Кримінальне провадження за статтею 361 КК України (Несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерів, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж).

Питання докладно вивчено кібер поліцією, знайдено чимало ознак злочину, зараз справа у прокуратурі, готується до передачі в суд.

З листа №27/3-1169вих-20 від 13.03.2020 року, вбачається, що в ході опрацювання масиву даних ЄРДР, не встановлено кримінальних проваджень, в яких містяться дані про притягнення працівників ТРК «НІК ТВ» до кримінальної відповідальності в якості підозрюваних, обвинувачених та відомості про застосування до ТРК «НІК ТВ`заходів кримінально-правового характеру.

До матеріалів справи долучено компакт-диск з записом оприлюднення інформації зазначеної в листі №18/02 від 19.02.2020 року на засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Компакт-диск оглянуто в судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що інформація викладена в листі №18/02 від 19.02.2020 року не знайшла свого підтвердження, таку ж позицію висловила представник відповідача в ході розгляду справи.

Лист №18/02 від 19.02.2020 року викладений на фірмовому бланку та підписаний т.в.о. голови РК ТРК «Броди» С. Демчук.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02. 2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

У відповідності до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно із ч.2 ст.7 Закону України "Про інформацію", суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно із статтею 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана терміново їх спростувати.

Статтею 59 названого Закону передбачено, що телерадіоорганізація зобов`язана, зокрема: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст.277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

За змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З огляду на наведене, позивач має право на недоторканість ділової репутації, а також право на відповідь та на спростування недостовірної інформації.

В аспекті визначеного, суд засвідчує, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Частиною другою ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У відповідності до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як встановлено судом, відповідачем в листі вих. № 18/02 від 19.02.2020 року поширено неправдиву інформацію, яка принижує ділову репутацію позивача.

Дослідивши зміст відео-сюжету, судом встановлено, що поширена інформація стосується саме позивача в даній справі, тобто ПП «ТРК «НІК ТВ».

Таким чином, є встановленим факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та той факт, що поширена інформація стосується саме позивача в даній справі.

В ході судового розгляду наведені обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях та доводах сторін, а, відтак, не потребують додаткового доказування в силу приписів ст. 75 ГПК України, як обставини, які визнаються сторонами з огляду на те, що суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що інформація з листа та відео-сюжету, є негативною та недостовірною.

Аналізуючи наведені твердження у комплексі з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидним є те, що відсутні жодні правові підстави стверджувати, про те що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, має відношення до вчинення правопорушення (злочину), який розслідується. Очевидно, що права та законні інтереси такої особи не можуть піддаватися будь-яким обмеженням у зв`язку з кримінальним провадженням, до якого вона не має відношення. В даному контексті необхідно зазначити, що процесуальні документи долучені відповідачем до відзиву не підтверджують факт вчинення праівниками та співзасновником ТРК "НІК ТВ" кримінально караного діяння або дій висвітлених в листі №18/02 від 19.02.2020 року.

Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості до суб`єктів, які його порушують, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа "Аллене Де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995року, п. 33, п.38, п.41).

Проте, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування у кримінальній справі, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа "Аллене Де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont, v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).

Тому при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа "Дактарас проти Литви" (Dactaras v. Lithuania) від 24 листопада 2000 року, п. п. 41, 43).

В даному випадку, у позивача немає будь-якого процесуального статусу, передбаченого чинним законодавством України, яке б дозволяло розглядати його як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження.

Водночас, суд засвідчує, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 30 Закону України "Про інформацію" передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Однак, в даному випадку, інформація, поширена відповідачем про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням.

З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням (означене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-3 8478св 18).

Верховним Судом при застосуванні правових норм при розгляді справ у подібних правовідносинах сформовано правову позицію про те, що за відсутності вироку суду стосовно позивача поширення інформації, яка містить фактичні твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19).

Оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню.

З огляду на це, вищезазначена інформація про позивача, поширена відповідачем, порушує принцип презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини і є фактично твердженням про причетність позивача до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про нього і заподіюється шкода його правам та інтересам.

При цьому, суд засвідчує, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України "Про рекламу" щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; законодавства про вибори.

Відповідач у своєму відзиві посилається на ч. 1 ст. 70 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», як на підтвердження повноважень Національної ради надати мотивовану відповідь на лист 18/02 від 19.02.2020 року, який подано відповідачем, як він стверджує, на реалізацію свого права, передбаченого ст. 40 Конституції України. Однак до повноважень Національної ради не належить підтвердження чи спростування відомостей про кримінальні провадження та розслідування. Крім того з листа вих. №18/02 від 19.02.2020 року вбачається стверджувальний характер, оскільки в даному листі резюмується: « просимо врахувати цей важливий момент і перенести розгляд питання про видачу ліцензій ПП «ТРК «НІК ТВ» до часу вирішення даного питання».

Враховучи викладене, Відповідач звертаючись з листом до Національної ради переслідував інший інтерес, аніж спростування чи підтвердження інформації висвітленої в листі №18/02 від 19.02.2020 року, оскільки просив врахувати дані моменти при розгляді питання про видачу ліцензії ПП «ТРК «НІК ТВ»

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Таким чином позовні вимоги про спростування інформації підлягають до задоволення, оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази в підтвердження достовірності поширеної в публікації інформації.

Належним відповідачем в даному випадку є РК ТРК «Броди».

Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо поширення саме достовірної інформації.

У своєму відзиві, відповідач не заперечує факт поширення щодо позивача зазначеної у позові інформації та той факт, що така інформація є недостовірною.

Оскільки відповідачем не зазначено і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поширеної щодо позивача інформації: "проти працівника ТКР «НІК ТВ» та співзасновника телеканалу «Броди online», що діє при ТРК «НІК ТВ» відкрито Кримінальне провадження за статтею 361 КК України (Несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерів, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж). Питання докладно вивчено кібер поліцією, знайдено чимало ознак злочину, зараз справа у прокуратурі, готується до передачі в суд.", однак доказів відкриття кримінальних проваджень чи вироки судів стосовно позивача суду не надано, тому така інформація є недостовірною, що об`єктивно, принижує ділову репутацію позивача, а відтак підлягає спростуванню відповідачем.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Позивач в прохальній частині просить визнати недостовірною інформацію, яка поширена РК ТРК "Броди" у заяві на ім`я Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, однак конкретизуючи зміст листа, зазначає факти, яких заява не містить. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав частково, в розрізі тверджень, які висвітлені в заяві вих. №18/02 від 19.02.2020 року.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6 306,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Виходячи із вищевикладеного керуючись ст.ст. 13,74,76,77,78,86,129,236-241,327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Визнати недостовірною інформацію, яка поширена РК ТРК "Броди" у заяві на ім`я Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а саме:

- що проти працівників ТРК «НІК ТВ» та співзасновника телеканалу «Броди online», що діє при ТРК «НІК ТВ» відкрито кримінальне провадження за статтею 361 ККУ (Несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерів, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж).

- питання докладно вивчене кібер поліцією, знайдено чимало ознак злочину, зараз справа у прокуратурі, готується до передачі в суд.

3. Зобов`язати РК ТРК "Броди" надіслати лист до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з спростуванням своєї інформації котра була оприлюднена нею 20.02.2020 р. - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили. Завірену копію цього листа надіслати на адресу позивача.

4. Зобов`язати РК ТРК "Броди" опублікувати та оприлюднити заяву про спростування поширеної недостовірної інформації після набрання рішенням суду законної сили, в мережі своєї трансляції в м. Броди, Львівської області та на каналі УоuTube мережі інтернет на своєму каналі код https://www.youtube.com/channel/UCMjuG2-5wxHHuq3NDw.

5. Стягнути з Районної комунальної телерадіокомпанії «Броди» (80600, площа Ринок, буд. 1, м. Броди, Львівська область, ЄДРПОУ 22338509) на користь Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «НІК ТВ» (80600, Львівська область, Бродівський район, місто Броди, вулиця Гончарська, будинок 20, квартира 67, ЄДРПОУ 34573128) судовий збір в розмірі 6 306 грн.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8. Судове засідання для вирішення питання понесення витрат на професійну правову допомогу призначити на 20.01.2021 року о 15:00 год.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 22.01.2021 року.

Суддя З.В. Горецька