Ухвала суду № 94319139, 28.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1676/15

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС”

на дії та бездіяльність Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП”

Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОРЯ - НОВА”

про стягнення 50 202,62 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Представники учасників справи:

від скаржника (позивача): не з`явився;

від відповідача1: не з`явився;

від відповідача2: не з`явився;

від Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків): не з`явився.

обставини справи:

Господарським судом Київської області 11.06.2015 року винесено рішення у справі № 911/1676/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” (до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОРЯ-НОВА” про стягнення 50 202,62 грн., яке задоволено частково, присуджено до солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОРЯ-НОВА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” 26102,00 грн. основного боргу, 2610,20 грн. штрафу, 5737,78 грн. пені, 3916,48 грн. 3% річних, 10 810,10 грн. інфляційних; з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” 2853,95 грн. судових витрат; з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОРЯ-НОВА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” 2853,95 грн. судових витрат.

26.06.2015 року на примусове виконання рішення від 11.06.2015 року Господарським судом Київської області було видано три відповідні накази № 911/1676/15.

26.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою вих. № 25-2/11 від 25.11.2020 року на дії та бездіяльність Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602. в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправними, передчасними та незаконними дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15, котрі виразились у винесені постанови від 17.11.2020 року № 48109602 про повернення виконачого документу - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати недійсною та скасувати постанову Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.11.2020 року про повернення виконачого документа - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 стягувачеві;

- визнати за період із 20.05.2020 року по 17.11.2020 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15.

Скарга обґрунтована тим, що за період з 20.05.2020 року по 17.11.2020 року наказ Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року по справі № 911/1676/15 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОРЯ-НОВА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” 26102,00 грн. основного боргу, 2610,20 грн. штрафу, 5737,78 грн. пені, 3916,48 грн. 3% річних, 10 810,10 грн. інфляційних не був виконаний, а відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 48109602 не вчинялось.

Натомість, 17.11.2020 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 48109602 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 2 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2020 року скаргу призначено до розгляду на 07.12.2020 року. Зобов`язано Лівобережний відділ Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надати до суду письмові пояснення з приводу скарги, оригінали для огляду та копію для залучення до матеріалів справи матеріалів виконавчого провадження та відзив на скаргу.

В судове засідання 07.12.2020 року боржники та представник Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не з`явились, відділ Державної виконавчої служби вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 30.11.2020 року не виконав, у зв`язку з чим розгляд скарги відкладався на 28.12.2020 року.

18.12.2020 року представник Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав копію матеріалів справи матеріалів виконавчого провадження та письмові пояснення з приводу скарги, в яких заперечував викладені скаржником у скарзі твердження та просив відмовити в її задоволенні. Стверджував, що належно та у встановлені законом строки здійснював усі необхідні дії для розшуку майна боржника, однак, такі заходи виявились безрезультатними. Окрім того, зазначив, що боржник та виявлене майно знаходиться на території, непідконтрольній українській владі у Шахтарському районі Донецької області, а Законом України “Про виконавче провадження” не врегульована процедура направлення на непідконтрольну територію виконавчих документів, процедура застосування до боржників заходів впливу, вихід за адресою місцезнаходження боржника тощо.

Розглянувши в судовому засіданні 28.12.2020 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” на дії та бездіяльність Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження та викладених скаржником обставин, постановою Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 13.07.2015 року відкрито виконавче провадження № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/1676/15 від 26.06.2015 року про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОРЯ – НОВА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” 26 102,00 грн. основного боргу, 2 610,20 грн. штрафу, 5 737,78 грн. пені, 3 916,48 грн. 3% річних, 10 810,10 грн. інфляційних.

08.05.2020 року постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наказ Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 для подальшого примусового виконання був переданий до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у зв`язку з тим, що на виконанні у Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває зведене виконавче провадження № 61691273 відносно боржника ТОВ " Зоря-Нова".

20.05.2020 року Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову у виконавчому провадженні № 48109602 про прийняття даного виконавчого провадження до виконання.

20.05.2020 року Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову у виконавчому провадженні № 48109602 про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 61691273.

17.11.2020 року Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 було винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 48109602 із зведеного виконавчого провадження № 61691273, у зв`язку із поверненням виконавчого провадження № 48109602 та постанову у виконавчому провадженні № 48109602 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги заявник зазначає про передчасність прийнятої державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що, на думку заявника скарги, річний термін перебування транспортних засобів у розшуку не закінчився.

Окрім того, скаржник наголошує на тому, що державний виконавець не здійснював періодичної перевірки майнового стану боржника, зокрема щодо виявлення рахунків у боржника, наявності у боржника нерухомого майна та рухомого майна, його майнових прав, а відтак, не здійснив усіх можливих заходів, передбачених ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”.

Лівобережний відділ Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у поданих письмових пояснення зазначає про те, що передача виконавчого провадження від одного відділу ДВС до іншого не змінює будь-які строки виконання у цьому виконавчому провадженні, у зв`язку з чим, посилання скаржника на те, що річний термін розшуку майна боржника не сплив вважає хибним.

Посилаючись на ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження, державний виконавець стверджує про те, що усі дії які вчинені у першому виконавчому провадженні № 57332528 також розповсюджуються на виконавчі провадження, які перебувають у складі зведеного виконавчого провадження.

Оскільки, за вищевказаними виконавчими провадженнями, які знаходилися у складі зведеного виконавчого провадження № 61691273 постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 57332528 було винесено 29.07.2019 року, виконавець вважає, що ним дотримано річний строк з моменту оголошення у розшук майна боржника, який передбачено п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець зазначає, за період з 20.05.2020 року по 17.11.2020 року ним проводилися дії, шляхом подання запитів до відповідних органів, установ та проводилася перевірка інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах. В підтвердження надісланих запитів Лівобережний відділ Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надає відповіді Головного управління національної поліції в Донецькій області від 22.04.2020 року та від 16.10.2020 року, відповіді Головного управління Держпраці в Донецькій області від 18.05.2020 року, від 26.06.2020 року та від 27.10.2020 року, відповіді Головного управління Держспоживслужби в Донецькій області від 01.07.2020 року, від 22.04.2020 року та від 01.12.2020 року, відповіді Головного управління статистики у Донецької області від 17.04.2020 року, від 23.04.2020 року та від 13.11.2020 року, відповідь Департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької обласної державної адміністрації від 23.04.2020 року, відповіді Головного управління державної податкової служби України у Донецькій області від 19.05.2020 року, 05.06.2020 року та від 26.06.2020 року, відповідь Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.04.2020 року, відповіді Міністерства соціальної політикиУкраїни від 29.04.2020 року, відповідь Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільськогосподарського господарства України від 15.04.2020 року, відповідь Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 23.04.2020 року, відповідь Запорізької філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України від 29.04.2020 року, відповідь Державного підприємства «Держреєстри України» від 13.04.2020 року, відповідь Державного підприємства «Агенства з ідентифікації і реєстрації тварин» від 24.04.2020 року, платіжні вимоги, надіслані банкам за період з 08.05.2020 року 03.09.2020 року.

Згідно яких, як стверджує виконавець, ним виявлено майно, що належить боржнику, а саме рухоме майно, на яке у першому виконавчому провадженні № 57332528 було накладено арешт та оголошено у розшук. Виявлене нерухоме майно знаходиться за адресою: с. Золотарівка та с. Дубівка Шахтарського району, тобто на території, що органами державної влади України не контролюються, подальші дії щодо виявленого майна унеможливлені.

Решта запитів з метою виявлення інших майнових активів боржника позитивного результату не дало. Додатково зазначив, що боржник не пройшов перереєстрацію на території, що контролюється органами державної влади України, статистичну, фінансову та податкову звітність не подає, відомості про проведення господарської діяльності на контрольованій території відсутні, про що було зазначено в спірній постанові про повернення виконавчого документу стягувану виконавче провадження № 48109602. Відтак, виконавець стверджує про правомірність винесеної постанови на підставі п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною 7 статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частинами 1-2 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частинами 1-2 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження”).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Дослідивши викладнені Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) пояснення на надані докази, судом встановлено, що виконавцем надано матеріали лише виконавчого провадження № 57332528. Усі надані ним відповіді за спірний період також вчинені в межах означеного виконавчого провадження № 57332528, відкритого на виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1415/16 від 30.06.2016 року, в тому числі і які були вчинені після приєднання спірного виконавчого провадження № 48109602 до зведеного № 61691273. Окрім того, більша частина відповідей на запити, наданих виконавцем, надійшла виконавцю ще до приєднання спірного виконавчого провадження № 48109602 до зведеного виконавчого провадження № 61691273, тобто поза межами оскаржуваного періоду і не по спріному виконавчому провадженню. В матеріалах справи відсутні матеріали як виконавчого провадження № 48109602, так і матеріали зведеного виконавчого провадження № 61691273.

Надані запити і платіжні вимоги до банків містять реквізити лише виконавчого провадження № 57332528, наказу Господарського суду Київської області № 911/1415/16 від 30.06.2016 року та сум присуджених до стягнення відповідним наказом.

Відтак, здійснені державним виконавцем запити та платіжні вимоги стосувались виконання іншого виконавчого документу.

Запитів і платіжних вимог, надісланих в межах виконавчого провадження № 48109602 на суму спірного наказу по справі № 911/1676/15 та/або в межах зведеного виконавчого провадження на суму зведеного виконавчого провадження матеріали справи також не містять.

Суд звертає увагу, що відомості про вчинення дій, та документи, які зазначені у постанові від 17.11.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачеві в АСВП відсутні. Дати вчинення дій, дати та інші реквізити документів, на які посилається державний виконавець, у постановах не зазначені.

Між тим, періодичність проведення перевірок майнового стану боржника чітко визначена Законом України “Про виконавче провадження”, і такі перевірки не мають вчинятись виконавцем одноразово (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13).

В Автоматизованій системі виконавчого провадження по виконавчому продженню № 48109602 за оскаржуваний період з 20.05.2020 по 17.11.2020 року містяться наступні документи: відповіді Державної фіскальної служби України на запити від 20.05.2020 року, 26.05.2020 року, 25.06.2020 року, 01.09.2020 року, 30.10.2020 року та відповіді від Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих боржником транспортних засобів від 20.05.2020 року, 26.05.2020 року, 25.06.2020 року, 01.09.2020 року та 30.10.2020 року.

Державним виконавцем не дотримано вимог ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” в частині періодичності вчинення дій щодо виявлення рахунків боржника, оскільки, остання має вчинятись не рідше ніж один раз на два тижні, а у спірному виконавчому провадженні № 48109602 за період його перебування на виконанні у Лівобережному відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), останнім були вчинені такі дії лише 20.05.2020 року, 26.05.2020 року, 25.06.2020 року, 01.09.2020 року, 30.10.2020 року, тобто раз у місяць або раз у два місяці.

Сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2019 року у справі № 913/438/16.

Також, твердження виконавця щодо дотримання ним річного строку розшуку майна боржника, передбаченого п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Спірна постанова про розшук майна боржника 29.07.2019 року була винесена у іншому виконавчому провадженні № 57332528, відкритому на примусове виконання іншого наказу, майже за рік до приєднання спірного виконавчого провадження до зведеного. Доказів винесення постанови про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 48109602, до приєднання даного виконавчого провадження у зведене, також не надано. Доказів винесення постанови про розшук майна у зведеному виконавчому провадженні на суму зведеного виконавчого провадження також не надано. Відтак, доказів дотримання строку вчинення виконавчих дій, передбаченого п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зведеному виконавчому провадженні після приєднання до нього спірного наказу, суду не надано.

Відповідно до п. 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за № 2432/5, автоматизовану систему виконавчого провадження забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за № 2432/5, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Таким чином, наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах “Півень проти України” від 29.06.2004 року заява № 56849/00, “Горнсбі проти Греції” від 19.03.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, “Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; “Ясіуньєне проти Латвії”, заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі “Фуклев проти України”, заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними, передчасними та незаконними дій державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15, котрі виразились у винесені постанови від 17.11.2020 року № 48109602 про повернення виконачого документу - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та визнання недійсною та скасування постанови Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.11.2020 року про повернення виконачого документа - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 стягувачеві.

За наслідками розгляду скарги судом встановлено та належним чином не спростовано Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що останнім у виконавчому провадженні № 48109602 належних, повних та об`єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 в оскаржуваний період із 20.05.2020 року по 17.11.2020 року не вчинено.

З врахуванням викладеного, суд визнає за період із 20.05.2020 року по 17.11.2020 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Статтею 345 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 234, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” вих. № 25-2/11 від 25.11.2020 року на дії та бездіяльність Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 у справі № 911/1676/15 задовольнити.

2. Визнати протиправними, передчасними та незаконними дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15, котрі виразились у винесені постанови від 17.11.2020 року № 48109602 про повернення виконачого документу - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Визнати недійсною та скасувати постанову Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.11.2020 року про повернення виконачого документа - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15 стягувачеві.

4. Визнати за період із 20.05.2020 року по 17.11.2020 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 року у справі № 911/1676/15.

5. Копію ухвали надіслати стягувачу, боржнику та Лівобережному відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін