Рішення № 94318657, 21.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021Справа № 910/12194/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Набойченка Руслана Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілева"

про стягнення 74 869,99 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Фізична особа-підприємець Набойченко Руслан Миколайович (далі - ФОП Набойченко Р. М., позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілева" (далі - ТОВ "Мілева", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 74 869,99 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 10/11 від 10.11.2019 р. в частині сплати вартості наданих йому послуг перевезення, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ФОП Набойченко Р. М. просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 69 040,00 грн., пеню у сумі 3 977,27 грн., інфляційні втрати у сумі 1 035,60 грн., 3 % річних у сумі 817,12 грн., що разом становить 74 869,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, відзиву не надав. Позиція відповідача щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача..

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 10.11.2019 р. між ФОП Набойченко Р. М. (експедитор) та ТОВ "Мілева" (замовник) був укладений договір № 10/11 (далі - договір), предметом якого є взаємовідносини сторін, що виникають при організації та виконанні перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України та за її межами (п. 1.1). Невід`ємною частиною договору є заявка, яка надається в кожному конкретному випадку (п. 1.2 договору).

Перевезення здійснюються у відповідності до умов Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, Статутом автомобільного транспорту, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Конвенції МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та іншими нормативно-правовими документами, що регламентують виконання автотранспортних перевезень, а також згідно з умовами даного договору (п. 2.1 договору).

Вартість перевезення обумовлюється заявкою, що є додатком до даного договору (п. 4.1 договору). Платежі за надані послуги здійснюються шляхом перерахунку коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок експедитора (п. 4.2 договору). Термін оплати за надані послуги складає 15 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів (ТТН, CMR, акт виконаних робіт), оформлені належним чином (п. 4.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом року, з подальшою його пролонгацією (п. 8.1).

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 10/11 від 10.11.2019 р. ФОП Набойченко Р. М. у період з 21.11.2019 р. по 26.02.2020 р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажу (експедиторські послуги) на суму 183 645,00 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 21.11.2019 р., від 17.12.2019 р., від 04.02.2020 р., від 20.02.2020 р., від 26.02.2020 р., рахунками-фактури № 1 від 29.11.2019 р., № 2 від 23.12.2019 р., № 3 від 10.02.2020 р., № 4 від 26.02.2020 р., № 5 від 26.02.2020 р. та актами наданих послуг № 1 від 29.11.2019 р., № 2 від 23.12.2019 р., № 3 від 10.02.2020 р., № 4 від 06.03.2020 р., № 5 від 06.03.2020 р., підписаними обома сторонами без зауважень.

Проте, зі свого боку, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, вартість наданих транспортних (експедиторських) послуг сплатив частково - на суму 114 605,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Таким чином, у ТОВ "Мілева" виникла заборгованість у сумі 69 040,00 грн. (183 645,00 грн. - 114 605,00 грн.).

Також судом встановлено, що 19.06.2020 р. ФОП Набойченко Р. М. звернувся до відповідача із вимогою сплатити борг, проте, вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення, хоча листом № 17 від 08.05.2020 р. ТОВ "Мілева" гарантувало позивачу сплату наявної заборгованості на вказану суму - до 30.09.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 69 040,00 грн. з ТОВ "Мілева" підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню, нараховану за прострочення зобов`язання на підставі п. 5.1 договору у сумі 3 977,27 грн.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що у випадку затримки з оплатою транспортних послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 3 969,20 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки нарахування пені необхідно здійснювати з 22.03.2020 р. (на 16 календарний день після отримання оригіналів документів, що посвідчують факт перевезення, як це передбачено умовами договору).

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 035,60 грн. та 3 % річних у сумі 817,12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 481,06 грн. та 3 % річних у сумі 814,90 грн., тобто у менших сумах, ніж зазначено позивачем, з тих же підстав, що вказувались при перерахунку пені, а також у зв`язку із невірним застосуванням позивачем індексу інфляції у заявлений період.

Отже, позовні вимоги ФОП Набойченка Р. М. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Набойченка Руслана Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілева" про стягнення заборгованості у сумі 74 869,99 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілева" (03184, м. Київ, вул. Петра Курінного, 2-А, ідентифікаційний код 41428407) на користь Фізичної особи-підприємця Набойченка Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 69 040 (шістдесят девять тисяч сорок) грн. 00 коп., пеню у сумі 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят девять) грн. 20 коп., інфляційні втрати у сумі 481 (чотириста вісімдесят одна) грн. 06 коп., 3 % річних у сумі 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 14 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повний текст рішення складений 21 січня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.