Рішення № 94318508, 21.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2021Справа № 910/12997/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Україна, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598)

про стягнення 7 084,91 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 7 084,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

23.10.2020 (надісланий засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, зазначає, що 07.11.2019 до нього із заявою про страхове відшкодування звернувся ОСОБА_1 (потерпіла особа), відповідачем було проведено огляд транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено аварійний сертифікат №55-D/61/2 від 22.11.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, становить 4 757,12 грн та виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2 757,12 грн (за виключенням передбаченої Полісом №АМ/8557743 франшизи в сумі 2 000,00 грн), відтак відповідач вказує на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ним було виконано деліктне зобов`язання безпосередньо перед потерпілою особою до дати його повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

02.11.2019 о 09 год. 45 хв. по вул. Володимира Великого в м. Кривому Розі біля електроопори № 9 ГК "Саксаганець" відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13.11.2019 у справі № 214/8460/19 (провадження № 3/214/2535/19) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №191808а9дк від 09.07.2019.

06.11.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Згідно з наявними у матеріалах справи ремонтною калькуляцією № 1.003.19.0 від 11.11.2019, рахунком-фактурою ремонтної організації (ТОВ "Алмаз Сістем") № КС-01355 від 19.12.2019 та Актом КС-01355 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з технічного обслуговування від 27.12.2019 вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 12 857,57 грн.

На підставі Страхового акту № ARX2514393 від 13.11.2019 та розрахунку страхового відшкодування (Додаток № 1 до Страхового акту), відповідно до яких розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 9 084,91 грн, позивачем було виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 9 084,91 грн, яке було перераховано на рахунок ТОВ "Алмаз Сістем", що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 614 132 від 14.11.2019.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу заяву (претензію) вих. № 0020321/ІНС від 03.02.2020 про виплату страхового відшкодування в розмірі 9 084,91 грн, у відповідь на яку відповідач у листі вих. № 12/708 від 19.02.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки 27.12.2019 відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ).

З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 7 084,91 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 191808а9дк від 09.07.2019 та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № ARX2514393 від 13.11.2019 та розрахунку страхового відшкодування (Додаток № 1 до Страхового акту), своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 9 084,91 грн, яке було перераховано на рахунок ТОВ "Алмаз Сістем", що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №614 132 від 14.11.2019.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи Полісу № АМ/8557743 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, була застрахована у відповідача, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395 (далі - Методика у редакції станом на дату ДТП).

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2019, відтак в силу вказаних вище положень чинного законодавства України значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

За висновком суду, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і вказаний рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ним було виконано покладений на нього Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок страховика та здійснено виплату потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 2 757,12 грн (за виключенням передбаченої Полісом № АМ/8557743 франшизи в сумі 2 000,00 грн), відтак підстави для виплати позивачу страхового відшкодування у відповідача відсутні.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач вказує, що ним було проведено огляд транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено аварійний сертифікат № 55-D/61/2 від 22.11.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, становить 4 757,12 грн.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження проведення відповідачем огляду пошкодженого автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача, а також докази на підтвердження визначення відповідачем матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, в результаті ДТП, відтак посилання відповідача на виконання ним належним чином та у повному обсязі обов`язку з виплати страхового відшкодування по вказаному страховому випадку є безпідставними.

Суд встановив, що на підставі заяви про страхове відшкодування від 07.11.2019, Страхового акту № ЦВ/19/6517 від 27.12.2019 та розрахунку страхового відшкодування відповідачем було виплачено ОСОБА_1 (потерпілій особі) страхове відшкодування в розмірі 2 757,12 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 5550 від 27.12.2019.

Про вказані обставини відповідач повідомив позивача у листі вих. № 12/708 від 19.02.2020 у відповідь на заяву (претензію) позивача вих. № 0020321/ІНС від 03.02.2020.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 757,12 грн безпосередньо потерпілій особі ( ОСОБА_1 ) до моменту його повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання відповідачем деліктного зобов`язання перед первісним кредитором (до його заміни), відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, є належним виконанням.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування має бути зменшено на вищевказану суму.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8557743 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн, отже до стягнення з відповідача підлягає страхове відшкодування в розмірі 4 327,79 грн (9 084,91 - 2 757,12 - 2 000,00).

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 4 327,79 грн.

Судовий збір у розмірі 1 283,99 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Україна, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування в розмірі 4 327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 818,01 грн покласти на позивача.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.2021

Суддя О.В. Нечай