Ухвала суду № 94317396, 17.08.2020, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9178/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 місто Київ

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., при секретарі судового засідання Волошиній А.М., за участю: прокурора Рябого Р.Е., захисника Лєгостаєва І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполь Донецької області, громадянина України, зі середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей 2005 р.н. та 2010 р.н. (зі слів), місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого (зі слів), перебуває під вартою в Київському СІЗО,

про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 12020100000000045 від 28.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.2 ст.361 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 Рябий Р.Е., як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадження, звернувся до районного суду з клопотанням, в якому просить продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строків досудового розслідування, тобто до 22.09.2020, з визначенням застави у розмірі 149 (сто сорок дев`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 302 023 грн.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12020100000000045 від 28.01.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що організована група осіб, за попередньою змовою, здійснила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, а саме: в роботу інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», що призвело до витоку інформації. В подальшому, використовуючи зазначену інформацію, вказана організована група осіб, за попередньою змовою, заволоділа чужим майном, шляхом обману. Зокрема, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів та з метою протиправного заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, не пізніше травня 2020 року вирішив утворити та очолити стійке об`єднання - організовану групу, а також розробив єдиний план злочинної діяльності її учасників з розподілом функцій між ними. Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування організованої групи було налагодження систематичного протиправного заволодіння грошовими коштами мешканців Києва та Київської області шляхом обману під приводом повернення викраденого майна, не маючи наміру виконувати свої зобов`язання, з метою незаконного збагачення учасників групи, що у подальшому стало основним джерелом доходів ОСОБА_1 та окремих учасників організованого ним угруповання. Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника групи, ОСОБА_1 особисто підібрав її учасників з числа своїх знайомих та членів сім`ї. 22.06.2020, о 13 год. 40 хв., ОСОБА_1 , був затриманий співробітниками прокуратури на місці вчинення злочину, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, 23.06.2020 повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Маріуполь, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. Разом з тим, 23.06.2020, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , також повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможуть запобігти спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Строк застосування запобіжного заходу закінчується 20.08.2020, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим внаслідок складності кримінального провадження, оскільки з об`єктивних причин необхідний додатковий строк для проведення та завершення слідчих (розшукових) дій.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами, вказавши, що з часу обрання підозрюваному запобіжного заходу вищенаведені ризики не зменшилися та наявні до цього часу в повному обсязі, оскільки в ході досудового розслідування з моменту обрання запобіжного заходу під час проведення слідчих дій не здобуто підстав для можливої зміни раніше повідомленої підозри з кваліфікацією статті, санкція якої передбачає менш тяжке покарання, ніж те, яке передбачено на цей час, у разі визнання підозрюваним вини у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється, а тому у органу досудового розслідування виникає необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави. Враховуючи викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного виникла необхідність у продовженні такого заходу. Також зауважив, що ОСОБА_1 є організатором злочинної групи.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення внесеного клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, зазначив про відсутність доказів причетності його підзахисного до інкримінованих йому злочинів, ризики не доведені, просив застосувати відносно підозрюваного домашній арешт.

Підозрюваний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, в задоволенні внесеного клопотання прокурора просив відмовити.

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим відділом СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000045 від 28.01.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України.

В ході проведення досудового розслідування, встановлено, що організована група осіб, за попередньою змовою, здійснила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, а саме: в роботу інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», що призвело до витоку інформації. В подальшому, використовуючи зазначену інформацію, вказана організована група осіб, за попередньою змовою, заволоділа чужим майном, шляхом обману.

Так, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів та з метою протиправного заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, не пізніше травня 2020 року вирішив утворити та очолити стійке об`єднання - організовану групу, а також розробив єдиний план злочинної діяльності її учасників з розподілом функцій між ними.

Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування організованої групи було налагодження систематичного протиправного заволодіння грошовими коштами мешканців Києва та Київської області шляхом обману під приводом повернення викраденого майна, не маючи наміру виконувати свої зобов`язання, з метою незаконного збагачення учасників групи, що у подальшому стало основним джерелом доходів ОСОБА_1 та окремих учасників організованого ним угруповання.

Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника групи, ОСОБА_1 особисто підібрав її учасників з числа своїх знайомих та членів сім`ї.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи організатором та керівником стійкого об`єднання - організованої групи, у відповідності до відведеної загальним планом ролі:

-розробляв плани вчинення злочинів з розподілом ролей між учасниками організованої групи;

-визначав необхідну кількість учасників вчинення злочинів та безпосередніх виконавців з числа учасників організованої групи;

-здійснював безпосереднє керівництво діями учасників організованої групи і уточнював обов`язки кожного під час вчинення злочинів для досягнення загальної злочинної мети;

-встановлював загально-визначені правила поведінки та конспірації в групі та забезпечував дотримання їх учасниками;

-встановлював час та місце вчинення злочинів;

-особисто підшукував осіб, майном яких планувалось заволодіти шляхом обману (шахрайство);

-безпосередньо приймав участь у вчинені злочинів спільно з іншими учасниками організованої групи;

-визначав порядок та розмір сум грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, які підлягали розподілу, між учасниками групи.

22.06.2020, о 13 год. 40 хв., ОСОБА_1 , був затриманий співробітниками прокуратури на місці вчинення злочину, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, 23.06.2020 повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Маріуполь, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Разом з тим, 23.06.2020, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , також повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Підозра ОСОБА_1 обґрунтовується зібраними органом досудового розслідування доказами.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів.

Двомісячний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 22 серпня 2020 року.

Відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено: протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Продовження строків досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру здійснюється: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Київська місцева прокуратура №7.

17.08.2020 р. постановою керівника Київської місцевої прокуратури №7, строк досудового розслідування в даному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 22.09.2020, у зв`язку зі складністю кримінального провадження та неможливістю закінчення вищевказаних слідчих та процесуальних дій у двомісячний строк.

Так, завершити досудове розслідування до вказаного строку не вбачається можливим, оскільки необхідно встановити всіх потерпілих, допитати всіх свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, провести розсекречування протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії та ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду на підставі яких проводились НСРД, допитати підозрюваних після проведення процедури розсекречування протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії, вирішити питання щодо кінцевої кваліфікації дій підозрюваних, виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваними та їх захисниками.

Крім того, наразі проводяться слідчі (розшукові) дії з метою встановлення осіб, які входять у склад організованої групи та які причетні до протиправної діяльності, а безпосередньо до несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи, а саме: в роботу інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», що призвело до витоку інформації, яка в подальшому використовувалась, зокрема, ОСОБА_1 , для заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене організованою групою.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Слідчим суддею встановлено, що кримінальне провадження триває, досудове розслідування не завершено та існує необхідність у проведенні ряду слідчих дій, зокрема, встановити всіх потерпілих, допитати всіх свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, вирішити питання щодо кінцевої кваліфікації дій підозрюваних, виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваними та їх захисниками, тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

24.06.2020 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва № 758/7067/20 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 58 діб, тобто до 20.08.2020.

Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування проведеними слідчими діями здобуто достатньо даних підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України КК України, що підтверджується зібраними доказами по справі.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України є особливо тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 361 КК України є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому у провину кримінальних правопорушень.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість підозри.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що досліджені в судовому засіданні додані до клопотання документи, на даний час, свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні інкримінованих йому у провину кримінальних правопорушень, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування.

Слідчий суддя, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, долучені до клопотання, вважає встановленою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованих злочинів, в межах розслідування яких ставиться питання про подальше тримання підозрюваного під вартою, що спростовує доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої підозри.

При цьому, як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України").

А відтак, вимоги ст. ст. 177, 178 КПК України передбачають, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, та в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.

Між цим, Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" вказав, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).

Таким чином, зі спливом такого часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного від органів досудового розслідування залишається актуальним, оскільки вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що він не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - зі слів підозрюваного, є організатором злочинної групи, має неодноразові судимості, а тому є достатня вирогідність того, що під важкістю відповідальності за ряд тяжких (особливо тяжких) злочинів, які інкримінуються стороною обвинувачення, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки усвідомлюючи невідворотність реального покарання за злочини, підозрюваний може намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду. Отже, даний ризик не зменшився.

Актуальність ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні залишається, оскільки досудове розслідування ще не закінчено. Крім цього, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є організатором організованної групи, користується авторитетом серед співучасників. При цьому, він може чинити тиск на інших підозрюваних, свідків та потерпілих, з метою зміни ними показань з метою уникнення кримінальної відповідальності. Такі показання осіб мають вирішальне значення для повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Ризик того, що підозрюваний вчинятиме інші кримінальні правопорушення характеризується неодноразовим притягненням до кримінальної відповідальності та кількість епізодів злочинної діяльності з корисливих мотивів. Відсутність законного джерела доходу, при наявності корисливого мотиву згідно фактичних обставин кримінального провадження дає підстави вважати, що вказана особа може продовжувати свою злочинну діяльність, так як збагачуються за рахунок вчинення злочинів. Суд також приймає до уваги те, що дії підозрюваного є триваючими, чітко спланованими, вчинялися протягом декількох місяців.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином також не відпав, на що вказує те, що, на даний час перевіряються відомості щодо залучення інших осіб до вчинення злочину, які могли сприяти його вчиненню або подальшому переховуванню підозрюваних, та встановленню інших співучасників.

В зв`язку з чим, прокурором доведена наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тим самим, ризики, що були враховані при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.

В судовому засіданні достеменно встановлена відсутність обставин, які б свідчили про те, що зазначені стороною обвинуваченням ризики зменшились, а також встановлена неможливість завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді щодо строку тримання підозрюваного під вартою (до 20.08.2020 р.).

Слідчий суддя вважає, що з урахуванням встановлених обставин, даних про особистість підозрюваного та тяжкості кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення та наслідків, характеру дій, суспільної небезпеки, враховуючи сексуальний характер вчиненого кримінального правопорушення відносно малолітньої особи, застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , його роль у вчиненні кримінальних правопорушень, докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також достатні підтвердження необхідності зібрати додаткові докази в кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статі 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Окрім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що існує презумпція на користь звільнення з під варти, доводи за та проти такого звільнення не повинні бути загальними та абстрактними (Рішення «Смірнова проти Росії» заява №№46133/99 та 48183/99, рішення від 24/07/2003).

ЄСПЛ вказує, що національні органи мають досліджувати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Однак, у той же час має бути вмотивований відступ від поваги до особистості.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення «Jecius проти Литви» заява №34578/97 рішення від 31/07/2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу. Безперервне тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка має переважне значення порівняного із вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У практиці ЄСПЛ сформульовано чотири базових причини для відмови у звільнені особи з під варти: 1. ризик того, що обвинувачений не з`явиться у судове засідання; 2. ризик того, що обвинувачений вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; 3. скоїть інші правопорушення; 4. стане причиною порушення громадського порядку.

Судом враховується наявність пред`явленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину.

На даний час заявлені раніше ризики та обставини, які приймались до уваги при обранні та продовженні відносно підозрюваного даного виду запобіжного заходу не змінилися, не зменшилися та продовжують мати місце.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Приймаючи таке рішення, суд враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

На думку слідчого судді конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист права власності, що згідно з Конституцією України захищається Законом.

Отже тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо підозрюваного, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Строк досудового розслідування цього кримінального провадження постановою Київської місцевої прокуратури № 7 від 17.08.2020 р. продовжений до 3-х місяців, тобто до 22.09.2020 р., отже, саме в цих часових межах можливе продовження строку тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено, що слідчий суддя під час вирішення питання про тримання особи під вартою визначає розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» сума застави визначається з огляду на ступінь вірогідності того, що можлива втрата застави є достатньо стримуючим фактором, щоб утриматись підозрюваним від дій, спрямованих на переховування від суду.

А відтак, з урахуванням перелічених доведених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_1 , слідчий чсуддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою із залишенням визначеного Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва № 758/7067/20 від 24.06.2020 р., розміру застави, а саме 149 (сто сорок дев`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 302 023 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Київському слідчому ізоляторі до 3-х місяців, тобто по 22 вересня 2020 р. включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 149 (сто сорок дев`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 302 023 (триста дві тисячі двадцять три) гривні у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA 128201720355259002001012089, отримувач коштів - ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: застава за (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали суду (назва суду) від (дата ухвали) по справі № , кримінальне провадження №, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка вносить заставу, згідно квитанції від (дата на № квитанції), при внесенні якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - звільнити. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі звільнення, при внесенні застави, на підставі ч 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов`язки:

-з`являтися до слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва(в залежності від стадії кримінального провадження) за першим викликом на визначений посадовою особою час;

-не відлучатися з Київської області без дозволу слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва (в залежності від стадії кримінального провадження);

-повідомляти слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільський районний суд м.Києва про зміну свого місця проживання (в залежності від стадії кримінального провадження);

-здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд із України;

-утримуватися від спілкування із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілими та свідками, анкетні даних яких зазначено у матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Подільського районного суду м.Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали - по 22 вересня 2020 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Н. М. Ларіонова