Рішення № 94316986, 19.01.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6017/20

Номер провадження2/711/803/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 січня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого – судді: Демчика Р.В.

при секретарі: Бузун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

ВСТАНОВИВ :

Позивач АТ КБ «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, вказуючи, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 09.09.2017 року, згідно якої отримав кредит.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невідємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки : у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору; у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5. Договору).

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

Позивач вказує, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суму кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 15.06.2020 року має заборгованість 12908.66 грн., з яких: 8584.10 грн. –заборгованість за тілом кредита; 8584.10 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 629.92 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 3694.64 грн. –заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

А тому просять суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12908.66 грн. за кредитним договором № б/н від 09.09.2017 року, судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з”явився, разом з позовною заявою надали клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, та вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Причину неявки суду не повідомив. Про день, час та місце слухання справи був вчасно та належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 23 вересня 2020 року, відсутня інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 09 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій, зокрема, зазначено, що він погодився, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку (а.с.11).

На підставі вказаної заяви відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт.

Згідно з довідкою відповідачу надано кредитну картку № НОМЕР_2

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.18), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" (а.с.12), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), згідно з якою в період з 09.09.2017 по 14.08.2018 кредитний ліміт зріс з до 2500,00 грн, довідка з інформацією про надану ОСОБА_1 кредитну картку, зокрема, її номер, дату відкриття та термін дії (а.с.10).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09.09.2017 встановлено, що відповідач користувався отриманим кредитом, однак не своєчасно та не в повному обсязі погашав його, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Станом на 15.06.2020 відповідачу нараховано заборгованість – 12908.66 грн, з яких: 8584.10 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8584.10 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 629.92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3694.64 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625; 0.00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, визначені в Умовах та правилах наданнях банківських послуг в ПриватБанку, а також у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна".

При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У долученій заяві-анкеті позичальника процентна ставка не зазначена.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості за договором №б/н від 09.09.2017 встановлено, що відповідач отримував кошти з кредитної картки, однак не надавав своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 15.06.2020 за ним рахується заборгованість, сума та складові якої вже вказані вище.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, встановивши їх у розмірі 86,4% річних, а також пеню і штраф (фіксовану та процентну складову).

АТ КБ "ПриватБанк", обґрунтовуючи право вимоги в частині нарахування процентів згідно зі ст. 625 ЦК України, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на його сайті.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо підстав нарахування, розміру та порядку сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім того, витяг з Тарифів містить умови щодо карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", тому не можливо встановити, який саме тариф собі обрала і на який погодилася відповідачка, та якою карткою користувалася.

Позивач хоча і долучає довідку з інформацією про надану кредитну картку відповідачу, однак в ній відсутні дані про те, яка саме була ця картка, а також відповідно до якого тарифу останній користувався.

Також позивачем не долучено жодного доказу, що, змінивши умови кредитування, в тому числі щодо нарахування процентів на підставі ст.625 ЦК України у розмірі, встановленому Банком, він повідомив про це боржника, а останній погодився з таким розміром.

Роздруківка із сайту позивача певних витягів з Умов та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, в тому числі в порядку ст. 625 ЦК України, а також відсутність будь-яких інших погоджених у встановленому порядку домовленостей про їх нарахування та розмір чи ознайомлення з ними ОСОБА_1 , надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у формі сплати процентів на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4%.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування процентів має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При їх обчисленні за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом у розмірі 3694,64 грн за процентною ставкою, згідно з наданого розрахунку 86,4% річних, посилаючись на впровадження змін до п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які додані позивачем до позовної заяви, однак, не містить підпису позичальника, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що про внесені зміни, які збільшили відповідальність боржника, зокрема й щодо його обов`язку у разі порушення зобов`язання сплатити проценти у розмірі 86,4% річних, було відомо позичальнику та що останній з ними погодився.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими грошовими коштами». Перше - це отримання боржником можливості правомірно платити кредитору борг протягом визначеного часу. Друге значення - прострочка грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, однак неправомірно не платить їх. Наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов`язання (як договірного так і недоговірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи викладене, визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов`язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивачем не доведено ні правомірність нарахування процентів в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4% річних.

Суд також зазначає, що в даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ КБ «ПриватБанк» повідомив споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими та на які посилається. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача 3694.64 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути 8584.10 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 629.64 грн..

До судових витрат позивач відносить сплачений ним судовий збір, тому, враховуючи, що судовий збір сплачено в розмірі 2102,00 грн, на підтвердження чого в матеріалах наявне платіжне доручення, беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково і стягнення з відповідача 9214.02 грн боргу, та з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача з відповідача 1500.19 грн. сплаченого судового збору, пропорційно частині задоволених вимог..

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 8, 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 207, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279, 280-282, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 09.09.2017 року в сумі 9214 грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1500 грн.19 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик