Вирок № 94315637, 21.01.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/4422/20

Номер провадження 1-кп/629/152/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальні провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Мазур М.С.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

19 липня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи в будинку своєї племінниці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , побачив на шафі мобільний телефон марки «ZTE» моделі BLADE A7 вартістю 1650 грн. в чохлі синього кольору вартістю 197,60 грн., належний ОСОБА_2 . Після цього у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву, з метою самозбагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу ОСОБА_1 таємно викрав вказаний мобільний телефон з чохлом до нього, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 збитки на загальну суму 1847,60 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 19 липня 2020 року, перебуваючи в будинку своєї племінниці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , побачивши на шафі мобільний телефон марки «ZTE» моделі BLADE A7 вартістю 1650 грн. в чохлі синього кольору вартістю 197,60 грн., належний ОСОБА_2 , скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з метою самозбагачення таємно викрав вказаний мобільний телефон з чохлом до нього. Мобільний телефон з чохлом в подальшому продав потім викупив та повернув потерпілій. З правовою кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст.185 КК України погодився, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорював, щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, не заперечує проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, наполягала на призначенні обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та долю речових доказів.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального проступку і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.3 ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальний проступок.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має середню освіту, не одружений, офіційно непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується формально задовільно.

Відповідно до вимог ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку кримінального правопорушення до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі, для окремих осіб). У разі звільнення правопорушника від відбування покарання з випробування, орган пробації вважає доцільним застосування наступних заходів: контроль за поведінкою та місцем проживання особи, застосування соціально-виховних заходів, покладення обов`язків, передбачених п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення обвинуваченого до скоєного, повне визнання винуватості обвинуваченим та готовність нести покарання, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.185 КК України, без ізоляції від суспільства із застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що в даному випадку буде законним та справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також соціальної реабілітації.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6/1847СЕ-20 від 21.08.2020 року в розмірі 817,25 грн.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2020 року ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області був накладений арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки «ZTE» моделі BLADE A7 2019, чорного кольору, без видимих пошкоджень, IMEI 1: НОМЕР_1 , 2: НОМЕР_2 .

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь держави (ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, код банку 37874947, Казначейство України (ЕАП), р/р UA 048999980313050115000020649, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6/1847СЕ-20 від 21.08.2020 року в розмірі 817,25 грн.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 серпня 2020 року, а саме: мобільний телефон марки «ZTE» моделі BLADE A7 2019, чорного кольору, без видимих пошкоджень, IMEI 1: НОМЕР_1 , 2: НОМЕР_2 .

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «ZTE» моделі BLADE A7 2019, чорного кольору, без видимих пошкоджень, IMEI 1: НОМЕР_1 , 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 та переданий їй на відповідальне зберігання під розписку - залишити останній.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А.Смірнова