Рішення № 94313080, 21.01.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/2347/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивач просив суд ухвалити рішення про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача прибрати каміння та інші сторонні предмети з прилеглої до воріт домоволодіння земельної ділянки загального користування.

Вимоги обґрунтовано тим, що відповідач без будь-яких на це правових підстав, порушуючи принцип добросусідства, викладає біля воріт позивача на земельній ділянці загального користування каміння, сміття та інші сторонні предмети, чим порушує права користування майном позивачу.

У судове засідання сторони не з`явились. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Підстави неявки в судове засідання відповідача суду невідомі, хоча він був завчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи.

Отже, зважаючи на те, що відповідач не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, та враховуючи той факт, що позивач не заперечує проти заочного порядку розгляду, суд вважає за можливе провести слухання справи відповідно до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:02:001:0596 загальною площею 0,1176 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідачу, ОСОБА_2 , сусіду позивача, належить земельна ділянка з кадастровим номером 18220886800:02:001:0141 загальною площею 0,2681 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Викладене підтверджується листом Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №12-02/2799 від 28.10.2019 року (а.с. 6).

Відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належної останньому земельної ділянки шляхом викладання біля воріт позивача на земельній ділянці загального користування каміння, сміття та інших сторонніх предметів.

У зв`язку з цим позивач звертався до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується заявою та згадуваним листом органу місцевого самоврядування. У відповідь на таке звернення позивачу рекомендовано вирішувати таке питання з відповідачем мирним шляхом, а в майбутньому такі спірні питання вирішувати в судовому порядку (а.с. 5-8).

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що являється дружиною позивача, з яким проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Заїзд у двір належного позивачу домоволодіння прилягає до забору сусіда ОСОБА_2 . Останній чинить перешкоди у користуванні майна позивача шляхом розміщення біля забору каміння та інших сторонніх предметів. На зауваження пояснює, що земля, на якій він розміщує такі предмети, являється його власністю, постійно провокує на конфлікти.

При зверненні до суду позивачем сплачено судового збору в розмірі 840, 80 гривень (а.с.1).

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У силу статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених ст. 346 ЦК України.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вважаю необхідним застосування судом практики Європейського суду з прав людини як джерела права в даних правовідносинах.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року в справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" вказується про необхідність додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року в справі "Федоренко проти України" зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2017 року в справі "Кривенький проти України" наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, яка врегульовані правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельної ділянки під ними на підставі легітимних правовстановлюючих документів, виданих на підставі та у спосіб, визначений законодавством України. Такі чинники дають суду достатні підстави стверджувати, що позивач є законним власником земельної ділянки та розташованих на ній будівель.

Відповідач, являючись власником сусідньої земельної ділянки, без будь-яких на це правових підстав чинить позивачу перешкоди у користуванні належної останньому земельної ділянки.

За таких обставин, суд вважає, що права позивача, щодо користування та володіння власністю порушуються протиправними діями відповідача та підлягають захисту у спосіб, обраний позивачем.

Результати вирішення спору дають підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за розгляд даної справи в розмірі 840, 80 гривень. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) усунути перешкоди у здійсненні позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) права користування будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення від каміння та інших сторонніх предметів проїзду загального користування, що проходить по АДРЕСА_2 навпроти фасаду домоволодіння відповідача та навпроти воріт позивача.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити в подальшому перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом розміщення сторонніх предметів на проїзді загального користування, що проходить по АДРЕСА_2 .

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 840, 80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.О. Грубіян