Рішення № 94311097, 21.01.2021, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/55/21

Провадження № 2-а/743/19/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Яхно Ю.Л., при секретарі Довбенко О.М.,

з участю: представника позивача Ставицького О.В. (в режимі відеоконференції з Приморським районним судом м. Маріуполя), відповідача - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладачки – Дженчако К.О. (в режимі відеоконференції з Приморським районним судом м. Маріуполя),

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання,

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДМС України в Донецькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що останнього, згідно з рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31.10.2019, примусово видворено за межі території України та затримано з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ терміном на шість місяців. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.04.2020 строк затримання відповідача було продовжено до 24.07.2020, а рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14.07.2020 – до 24.01.2021. Позивачем були вжиті всі необхідні заходи щодо виконання рішення про примусове видворення відповідача та отримання останнім свідоцтва на повернення з України до Азербайджанської Республіки. Крім того, відповідач 23.09.2020 звернувся із заявою, в якій виявив бажання за власні кошти придбати авіаквиток. Однак, через дію карантинних обмежень, пов`язаних із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, регулярне повітряне сполучення між Україною та Азербайджанською Республікою не відновлювалось, а заплановані рейси скасовані. У зв`язку з цим, виконання позивачем рішення суду про примусове видворення відповідача не є можливим, а оскільки строк затримання останнього закінчується 24.01.2021, позивач просить його продовжити до 29.04.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Додатково пояснив, що надати будь-які докази вживання заходів, спрямованих на повторне документування відповідача свідоцтвом на повернення до країни походження, після ухвалення останнього судового рішення про продовження строку затримання ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не може.

Відповідач - громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає своє утримання в ПТПІ незаконним, оскільки запланованими авіарейсами 28.12.2020 та 11.01.2021 його не було відправлено на батьківщину. Зазначив, що він неодноразово звертався із заявами, в яких висловлював намір покинути територію України за власні кошти.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31.10.2019 відповідача примусово видворено за межі території України та затримано з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на шість місяців.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.04.2020 строк затримання відповідача було продовжено до 24.07.2020, а рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14.07.2020 – до 24.01.2021.

Рішення набрали законної сили.

Як встановлено вищезазначеними судовими рішеннями, відповідача ідентифіковано.

Як вбачається із листів ГУ ДМС України в Донецькій області від 23.09.2020 та 18.11.2020, адресованих Надзвичайному та Повноважному Послу Азербайджанської Республіки в Україні ОСОБА_3 , на ім`я відповідача було оформлено свідоцтво на повернення до Азербайджанської Республіки за № НОМЕР_1 , строком дії до 08.02.2020.

Проте, незважаючи на наявність документа, що надавав позивачу можливість виконати рішення про примусове видворення відповідача, воно не було виконане внаслідок складності процедур державної закупівлі авіаквитків для забезпечення примусового видворення іноземних громадян до країн громадянської належності, у період строку дії цього документу, а саме до 08.02.2020.

Відповідно до вказаних листів, позивачем було призупинено вживання заходів з примусового видворення відповідача, оскільки на території України було введено карантинні обмеження, а також висловлено прохання Надзвичайному та Повноважному Послу Азербайджанської Республіки в України ОСОБА_3 повторно документувати відповідача свідоцтвом на повернення до Азербайджанської Республіки.

З матеріалів справи також вбачається, що протягом строку затримання відповідача, що передує зверненню позивача із даним позовом до суду, останній вчинював дії, направлені на отримання інформації від авіакомпаній (МАУ та АЗАЛ) щодо наявних авіарейсів сполучення Київ-Баку.

Однак, на думку суду, звернення позивача до Повноважного Посла Азербайджанської Республіки в Україні лише 23.09.2020 та 18.11.2020 із вищевказаними листами та збір інформації від двох авіакомпаній (МАУ та АЗАЛ) щодо авіарейсів із сполученням Київ-Баку, не вказує на здійснення ним всіх своєчасних та необхідних заходів, направлених на реалізацію судового рішення про примусове видворення відповідача.

Так, згідно листа авіакомпанії МАУ від 18.12.2020, для вивозу громадян Республіки Азербайджан до Баку, необхідно отримати дозвіл авіаційної влади Азербайджану.

Зазначене є підтвердженням того, що рейс авіасполученням Київ-Баку може відбутись за вищезазначеної умови.

Вказане спростовує твердження позивача про не можливість здійснення авіарейсів за необхідним напрямком авіакомпанією МАУ.

Суд також звертає увагу на те, що до авіакомпанії МАУ за отриманням інформації про здійснення перевезень у напрямку Київ-Баку позивач звернувся лише 01.09.2020, 04.11.2020 та 03.12.2020.

Зазначене дає підстави дійти висновку про несвоєчасність вчинення останнім заходів, направлених на реалізацію процедури примусового видворення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .

Крім того, заборона здійснення авіарейсів за напрямком Київ-Баку саме авіакомпанію МАУ, про яку йдеться у її листах-відповідях від 04.09.2020 та 09.11.2020, не має відношення до громадян Республіки Азербайджан, що мають намір в`їхати на батьківщину, а стосується в`їзду на територію зазначеної держави іноземців.

Таким чином, надані позивачем документи, на які він посилається як на докази того, що він не мав реальної можливості виконати судове рішення про видворення відповідача за межі території України, починаючи з 14.07.2020, у зв`язку з відсутністю авіасполучення у необхідному для цього напрямку, не підтверджують такі доводи позивача.

Більше того, заборона здійснення авіарейсів авіакомпанією МАУ для перевезення громадян Республіки Азербайджан у напрямку Київ-Баку, навіть при її існуванні, не підтверджує наявність такої заборони у інших авіакомпаній, а тим паче, не є доказом закриття кордонів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Наслідком встановлення карантину є, зокрема, заборона перевезень авіаційним транспортом, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року № 228 «Питання перевезень авіаційним транспортом».

Поряд з цим, з 15 червня 2020 року Урядом України, у зв`язку з послабленням карантину, було скасовано обмеження на міжнародні авіаперельоти, тоді як останнє рішення про продовження строку затримання відповідача з метою його примусового видворення приймалося судом 14.07.2020.

Докази того, що Урядом Азербайджанської Республіки встановлені обмеження на в`їзд громадян Азербайджанської Республіки матеріали справи не містять.

Приписи ч. 11 ст. 289 КАС України визначають, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Тобто, існування принаймні однієї з передбачених у ч. 11 ст. 289 КАС України умов, з урахуванням обставин справи, є достатньою підставою для затримання іноземця або продовження строку його затримання.

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 289 КАС України, про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Зазначений перелік умов (обставин) за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи є вичерпним і широкому тлумаченню не підлягає.

З аналізу наведених норм вбачається, що існування обставин, у тому числі і тих, які об`єктивно зумовили неможливість виконання рішення про примусове видворення особи, однак які не включені до переліку умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, передбаченого ч. 13 ст. 289 КАС України, не можуть вважатися підставою для продовження строку затримання особи в порядку, передбаченому ст. 289 КАС України.

Таким чином, посилання позивача на карантинні обмеження та закриття державного кордону на час пандемії коронавірусу, що зумовлює необхідність виготовлення повторного свідоцтва на повернення відповідача до країни походження із дійсним строком його дії, як на причину неможливості виконання рішення по примусове видворення відповідача, не є підставою для продовження строку його затримання, адже не відноситься до вичерпних підстав, передбачених приписами ст. 289 КАС України.

Продовження строку затримання відповідача, без належних та вичерпних на те підстав, не відповідає ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

При ухваленні рішення судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість, у тому числі, примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про продовження строку затримання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 та про відмову в адміністративному позові ГУ ДМС України в Донецькій області.

Керуючись ст. 9, 90, 241-246, 250, 289 КАС України,

УХВАЛИВ:

В адміністративному позові Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Митрополитська, 20, м. Маріуполь Донецької області, код ЄДРПОУ: 37841728) до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про продовження строку затримання – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.Л. Яхно