Рішення № 94308944, 18.01.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1676/20

№ провадження 2/588/43/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Безкоровайної А.С., відповідачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Тростянці цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 у жовтні 2020 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 21.07.2014 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала Анкету-заяву, в якій підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на сайті позивача, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі шляхом відкриття кредитного рахунку та установлення початкового кредитного ліміту. Натомість позивач вважає, що ОСОБА_1 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та пенею.

Станом на 23.09.2020 за розрахунком позивача утворилась заборгованість у розмірі 47607,35 грн., яка складається з наступного: 47607,35 грн. – заборгованість за тілом кредита; у тому числі 20 грн. заборгованість за поточним тілом кредита; 47587,35 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконує належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на його користь 47607,35 грн. заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг від 21.07.2014 та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Протокольною ухвалою суду від 14.12.2020 року клопотання позивача про огляд і фіксування змісту Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ «ПриватБанк», залишено без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.69).

Відповідач у судовому засіданні заперечила проти позову у повному обсязі, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що багато коштів сплати на повернення використаного кредиту. ОСОБА_1 пояснила, що отримувала кредитні картки, користувалась коштами, допускала прострочення повернення кредиту, проте у 2016 році погасила борг у повному обсязі. Потім знову почала витрачати кредитні кошти. Останні два роки взагалі не знімала коштів, лише поповнювала кредитну картку з метою повернення витрачених коштів. ОСОБА_1 вказала, що при отриманні кредитних карток її не ознайомлювали з умовами кредитування, розмір відсоткової ставки їй невідомий. Відповідачка вказала, що вже багато коштів сплатила в рахунок повернення кредиту, але представники банку їй постійно телефонують і вимагають сплати коштів, хоча без її згоди протягом 2020 року з її картки, на яку надходить заробітна плата, списують половину її розміру.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Судом установлено, що 21.07.2014 ОСОБА_1 підписалаАнкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 17).

У вказаній Заяві зазначено, що разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, вони складають договір про надання банківських послуг, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.

З довідки позивача судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні картки: НОМЕР_1 з терміном дії до 07/15; № НОМЕР_2 з терміном дії до 03/18, № НОМЕР_3 з з терміном дії до 05/20; № НОМЕР_4 з терміном дії до 01/24 (а.с.16).

Кредитний ліміт за карткою № НОМЕР_1 з 21.07.2014 складав 7200 грн., а з 23.07.2014 кредитний ліміт збільшено до 25000 грн. (а.с.15).

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, яка розрахована позивачем, обґрунтованості нарахування позивачем відсотків за ставкою 32,40 %, 42,0 % , суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договору приєднання повинні бути зрозумілі, доведені до відома споживачів, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на положення статей 633, 634 ЦК України, суд вважає, що відповідач приєднується лише до тих умов, з якими ознайомлений під підпис в день укладення договору.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на наявність анкети-заяви відповідача від 21.07.2014 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21.07.2014 року.

В анкеті-заяві від 21.07.2014 року не зазначено зобов`язань відповідача сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розмір, підстави нарахування неустойки (пені), строк повернення кредитних коштів.

За змістом анкети-заяви від 21 липня 2014 року указана Анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» та Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» наданий позивачем без підпису ОСОБА_1 (а.с. 19-43).

Позивачу судом пропонувалось подати на виконання обов`язків, передбачених статтями 12, 81 ЦПК України всі підписані ОСОБА_1 договори, заяви (інші) документи за змістом яких сторонами було погоджено Умови кредитування (а.с.87).

Проте, позивач до суду, крім Анкети-заяви від 21 липня 2014 року, не подав до суду інших заяв, довідок з підписом ОСОБА_1 , які б містили його обов`язок сплачувати відсотки, неустойку.

Отже, позивачем на виконання обов`язків, передбачених статтями 12, 81 ЦПК України не доведено погодження з ОСОБА_1 .Умови кредитування в частині сплати процентів та неустойки.

За таких обставин, надані позивачем Тарифи, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані відповідачем, та якщо ці умови прямо не передбачені в заяві-анкеті позичальника, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих умов та приєднання як другої сторони договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

З виписки про рух коштів та види транзакцій за кредитною карткою ОСОБА_1 установлено, що ОСОБА_1 з 20.07.2007 року користувалась кредитними коштами шляхом зняття готівки, оплати товарів тощо, мала заборгованість, яку 04.04.2016 в сумі 24764,87 грн. повністю погасила (а.с.58), що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеного позивачем про відсутність станом на 04.04.2016 у ОСОБА_1 заборгованості за наданим кредитом (а.с.9).

У подальшому з 04.04.2016 відповідачка продовжила користування кредитним лімітом шляхом зняття готівки, оплати товарів, всього використала з 04.04.2016 кредитних коштів на загальну суму 90519,96 грн. (а.с.54-58).

Разом з тим, відповідно до виписки за період з 04.04.2016 по 24.09.2020 (а.с.54-65) ОСОБА_1 сплатила шляхом поповнення кредитної картки, а також через автоматичне списання банком коштів з її картки для виплати заробітної плати 117890,63 грн. Також згідно із додатково наданою позивачем випискою станом на 09.12.2020 у рахунок повернення використаних ОСОБА_1 кредитних коштів із картки, на яку зараховується заробітна плата відповідачки, автоматично списано 13087,55 грн. за період з 25.09.2020 по 09.12.2020. Отже, всього з 04.04.2016 в рахунок повернення кредитних коштів на кредитну картку ОСОБА_1 станом на 09.12.2020 надійшло 130978,18 грн. (117890,63 грн. + 13087,55 грн.), що перевищує суму використаних відповідачкою коштів на 40458,22 грн. (130978,18 – 90519,96 грн.).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем кошти, які сплачувала ОСОБА_1 на оплату відсотків, пені, безпідставно спрямовувались на проценти, пеню, щомісячну комісію в сумі 20 грн. і не зараховувались у повному обсязі на оплату зобов`язань відповідача за тілом кредиту.

Поданий позивачем до суду розрахунок боргу за тілом кредиту в сумі 47607,35 грн. жодним чином не обґрунтовано, не враховує суму витрачених відповідачем коштів та сплачених в рахунок їх повернення, і крім того, сума визначеного позивачем боргу за тілом кредиту перевищує суму кредитного ліміту установленого ОСОБА_1 в розмірі 25000 грн.

Отже, позивачем не доведено наявність заборгованості за тілом кредит в сумі 47607,35 грн. за укладеним з ОСОБА_4 договором від 21.07.2014.

За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки підстави для задоволення позову відсутні, сплачена позивачем сума судового збору не може бути стягнута з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду або через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.01.2021 року.

Суддя М.В. Щербаченко