Рішення № 94304947, 21.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11339/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2021 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Селеша О.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Л.М. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року постановлено замінити відповідача у справі № 308/11339/20 - заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Л.М. на належного відповідача - Закарпатську митницю Держмитслужби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.10.2020 року позивач у відділенні поштового зв`язку отримав простий лист від Закарпатської митниці Держмитслужби, яким йому було направлено постанову у справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 06.10.2020 року, згідно з якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виду штрафу в сумі 380224,14 грн.

Вказує, що згідно з фабулою постанови 21.01.2020 року він - ОСОБА_1 заїхав на автомобілі «Мерседес Бенц» на митну територію України через митний пост «Ужгород», пред`явивши паспорт громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), серія НОМЕР_1 . Автомобіль було ввезено в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Як громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), так і громадянин ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) згідно з постановою у період 2016-2020 роках неодноразово перетинали митний кордон і про їх існування було відомо митному органу.

30.06.2020 року Закарпатська митниця Держмитслужби направляє запит до ДМСУ і остання 07.11.2020 року повідомляє митницю, що існує громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є резидентом України.

На підставі цієї інформації Закарпатська митниця Держмитслужби 04.09.2020 року складає протокол про порушення митних правил та 06.10.2020 року відповідач виносить постанову, яка оскаржується в даній справі.

Позивач вважає, що постанова про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 06.10.2020 року є протиправною і підлягає скасуванню з огляду на наступне.?

Зауважує, що 21.01.2020 року Закарпатська митниця Держмитслужби погодилася помістити автомобіль «Мерседес-Бенц» у митний режим тимчасового ввезення і це рішення не скасоване чи відмінене. Рішення про поміщення автомобіля у митний режим тимчасового ввезення є чинним. Як зазначає відповідач, у розпорядженні Закарпатської митниці Держмитслужби була інформація про двох громадян - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які у період 2016-2020 роках неодноразово перетинали митний кордон. У випадку будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача статусу резидента, митниця могла перевірити це під час митного оформлення, направивши відповідний запит до ДМСУ. Але митниця цього не зробила і самостійно і добровільно погодилася помістити автомобіль «Мерседес-Бенц» у митний режим тимчасового ввезення, а тому, вважає, що вини позивача немає і не може бути.

Крім того, виходячи із змісту постанови відповідач вважає, що позивач вчинив інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, але митниця не вказує, які саме протиправні дії вчинив позивач. Пред`явлення дійсного паспорта громадянина Угорщини не суперечить законодавству України, оскільки митний кордон можуть перетинати як громадяни України, так і громадяни Угорщини, жодний закон не забороняє при митному оформленні подати дійсний паспорт громадянина України. Це вже власне рішення самої митниці: чи приймати цей документ до митного оформлення, чи не приймати. Позивач і має і не мав можливість змусити митницю приймати до оформлення паспорт громадянина Угорщини. Якщо ж митниця знала, що обидва паспорти належать одній і тій самій людині, знала, що ця людина протягом 2016-2020 роках неодноразово перетинала митний кордон і тим не менш прийняла від ОСОБА_1 паспорт громадянина Угорщини, то це підтверджує, що митний орган погодився із такими умовами ввезення спірного автомобіля в режимі тимчасового ввезення.

Вказує, що дії позивача доводять відсутність умислу на ухилення від сплати митних платежів. Зокрема, подаючи паспорт громадянина Угорщини позивач отримав від митного органу дозвіл на поміщення спірного автомобіля у режим тимчасового ввезення і строк такого ввезення на день складення оскаржуваної постанови (06.10.2020 року) не сплив.

Як зазначає позивач, як слідує з матеріалів справи та вказано у спірній постанові, такий розмір митних платежів визначений на підставі листа митниці від 03.09.2020 року.

Мотивуючи позов положеннями п. 27 ст. 4 МК України, ст. ст. 188, 198, 215 Податкового кодексу України, Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 (у редакції наказу Державної митної служби України від 16.06.2008 року № 560), яким передбачено, що вартість транспортного засобу визначається згідно з документами про право власності на цей транспортний засіб, а у разі відсутності такої інформації - згідно з висновком відділу митного органу, у зоні діяльності якої розташовано пункт пропуску через державний кордон України, через який переміщується транспортний засіб, позивач зазначає, що такий порядок визначення вартості транспортного засобу застосовується при його ввезенні на територію України у режимі імпорту, тобто при добровільному декларування цього транспортного засобу.

Позивач наголошує, що у даному випадку добровільне декларування ним автомобіля в режимі імпорту відсутнє, а визначення вартості здійснювалося в процедурі розгляду справи про порушення митних правил, проведення якої регламентовано розділом XIX Митного кодексу України.

Враховуючи, що позивачем не надавалися відповідачу документи про придбання вказаного транспортного засобу із зазначенням його вартості, то визначення відповідачем митної вартості цього автомобіля в процедурі розгляду справи про порушення митних правил могло бути здійснено шляхом проведення експертного дослідження. Однак доказів того, що відповідачем було проведено відповідне експертне дослідження вартості вищевказаного автомобіля, під час якого було б враховано технічний стан автомобіля, його комплектація та пробіг, визначені джерела інформації про вартість аналогічних автомобілів, у матеріалах справи відсутні, і відповідач на такі обставини не посилається.

З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що одним із доказів у справі про порушення митних правил згідно з п. 4 ч. 1 ст. 495 МК України може бути висновок експерта, а лист митниці не вважається доказом у справі про порушення митних правил.

Враховуючи наведене, звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що позивач допустив порушення митних правил, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 06.10.2020 року, винесену заступником начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Л.М., про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2020 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. Постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.12.2019 року представником відповідача Закарпатської митниці Держмитслужби подано відзив на позов з доданими до нього документами, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України, копію якого та доданих до нього документів надіслано позивачеві.

У відзиві на позов представник відповідача вказує, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю позову.

За твердженням представника відповідача, правомірність оскаржуваної постанови слідує із наступних обставин справи, зокрема, громадянин України ОСОБА_1 подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року та заявивши працівникам митниці постійне місце проживання за межами території України, вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 485 МК України. Зазначені фактичні обставини справи стали правомірною підставою для винесення митницею постанови від 06.10.2020 року у справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 та накладення на ОСОБА_1 стягнення, передбаченого санкцією ст. 485 МК України.

Представник відповідача зауважує, що в адміністративному позові позивач ОСОБА_1 просить визнати постанову заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріча Л.М. протиправною та скасувати її з огляду на те, що Закарпатська митниця погодилася помістити автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в митний режим «тимчасове ввезення до 1 року», тобто визнала його статус нерезидента, хоча ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон України з паспортом громадянина України для виїзду за кордон, митниця в постанові не зазначає, які саме протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів вчинив позивач, дії позивача доводять відсутність умислу на ухилення від сплати митних платежів, розмір митних платежів визначений митницею самостійно, без проведення експертного дослідження автомобіля.

Представник відповідача вважає, що твердження позивача, викладені в позовній заяві, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи і Законі, із підставами позову митний орган не погоджується, з огляду на наступне:

21.01.2020 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Під час митного контролю ОСОБА_1 подав працівникам митниці паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року та заявив адресу проживання на території АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 заявив митному органу України про свій статус фізичної особи - нерезидента, в розумінні МК України, що в свою чергу дає підставу для тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України без сплати відповідних митних платежів строком до 1 року. Відповідно митне оформлення вказаного транспортного засобу було здійснено у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 380 МК України. В той же час, згідно з ч. 4 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Таким чином, в разі подання паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 від 17.09.2012 року та повідомлення місця реєстрації на території України, автомобіль був би пропущений ОСОБА_1 на митну територію України лише після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. На час ввезення зазначеного автомобіля у посадової особи митниці, яка здійснювала митне оформлення були відсутні відомості, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 одна й та сама особа, має паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року, громадянина України НОМЕР_6 , виданого 27.11.2007 року Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 від 17.09.2012 року, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також має РНОКПП НОМЕР_7 . Зазначені дані були отримані в ході перевірки інформації, що містилася в листі управління забезпечення митного контролю та оформлення Закарпатської митниці Держмитслужби від 06.05.2020 № 7.7-18/15-292 «Про ознаки порушення митних правил при ввезенні транспортних засобів нерезидентами». Перевірка проводилася з 07.05.2020 року по 03.09.2020 року. Тобто дані щодо статусу фізичної особи - резидента, в розумінні Митного кодексу України, стосовно ОСОБА_1 , були отримані значно пізніше ніж митне оформлення 21.01.2020 року ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_8 , в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Крім того у відповідності до ст. 543 МК України на митні органи покладається безпосереднє здійснення митної справи. Виходячи з норм ч. 1 ст. 7 МК України, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль», перевірка паспортних та інших документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, покладена Законом на уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, для чого остання наділена комплексом відповідних повноважень та засобів, включаючи адміністрування та доступ до інформаційних баз даних;

до митного оформлення, при в`їзді на митну територію України ОСОБА_1 подав паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року, хоча має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 від 17.09.2012 року. Під час ввезення заявив автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в митний режим «тимчасове ввезення до 1 року» та повідомив про своє постійне місце проживання на території АДРЕСА_2 , чим заявив митному органу України про свій статус фізичної особи - нерезидента, в розумінні МК України, що в свою чергу дає підставу для тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України без сплати відповідних митних платежів, хоча зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, в разі подання паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 від 17.09.2012 року, автомобіль був би пропущений ОСОБА_1 на митну територію України лише після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Саме використання громадянином України ОСОБА_1 паспорта громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року та заявлення місця проживання на території Угорщини вказує на особливу мету, а саме умисел ОСОБА_1 уникнути сплати платежів, які підлягають сплаті відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 380 МК України. Відтак, з метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України, щодо транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , будучи резидентом, надав співробітникам митниці паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону, у відповідності до якого був визначений його статус фізичної особи - «нерезидент», заявив про своє постійне місце проживання за межами України на території Угорщини та заявив автомобіль, що ввозиться на митну територію України в митний режим «тимчасове ввезення до 1 року»;

протоколом про порушення митних правил № 1380/30500/20 автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , не вилучався, що унеможливило проведення товарознавчої експертизи, а надавши працівникам митниці паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону, у відповідності до якого був визначений його статус фізичної особи - «нерезидент» та заявивши про своє постійне місце проживання за межами України, ОСОБА_1 був звільнений від декларування транспортного засобу та відповідно заявлення його вартості. Саме тому, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , не вилучався, а його місцезнаходження не встановлено, документи про його якісні та вартісні характеристики відсутні, орієнтовну вартість автомобіля було визначено митницею на підставі мінімальної ціни на аналогічний автомобіль за межами митної території України, за допомогою довідкового інтернет-джерела mobile.de., що не суперечить Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395, та узгоджується з п. 7.53 вказаної Методики, у відповідності до якого вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат. Розрахунок суми митних платежів проведено за допомогою модуля «Розрахунок платежів» АСМО «Інспектор» в автоматичному режимі.

Враховуючи викладене, митний орган вважає, що постанова в справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 485 МК України винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, отже, підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби у повному обсязі.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просили задовольнити позов повністю. Крім того, позивач зауважив, що при перетині митного кордону він повідомив працівникам митниці, що проживає в м. Ужгород. При цьому просить звернути увагу, що відповідачем не надано доказів про те, що він при в`їзді в Україну пред`явив паспорт громадянина Угорщини.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та доданих до нього документів, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Л.М. в справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 06.10.2020 року громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми платежів - 380224,14 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 07.05.2020 року до управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Закарпатської митниці Держмитслужби надійшов лист управління забезпечення митного контролю та оформлення Закарпатської митниці Держмитслужби від 06.05.2020 року № 7.7-18/15-292 «Про ознаки порушення митних правил при ввезенні транспортних засобів нерезидентами».

Проведеною перевіркою з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що протягом 2016-2020 років громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ввозив на митну територію України транспортні засоби різних марок, заявляючи при цьому адреси проживання за межами України. Ввезення здійснювалося з метою особистого користування в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».

Зокрема, 21.01.2020 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Під час митного контролю ОСОБА_1 подав працівникам митниці паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року та заявив адресу проживання на території АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 заявив митному органу України про свій статус фізичної особи - нерезидента, в розумінні Митного кодексу України.

Разом з тим, встановлено, що митний кордон України в якості пасажира неодноразово перетинав кордон України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який подавав працівникам митниці паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 .

В ході проведення перевірки правомірності ввезення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» Закарпатською митницею Держмитслужби на адресу Головного управління Державної міграційні службі України в Закарпатській області направлений запит від 30.06.2020 № 7.7.20-04/16/5717 щодо встановлення відомостей про реєстрацію місця проживання та паспортних даних громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.07.2020 року від ГУ ДМСУ в Закарпатській області надійшов лист-відповідь № 2101.3-4725/21.3-20 від 08.07.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно підтверджує його статус фізичної особи - резидента, в розумінні Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про громадянство» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, ОСОБА_1 має статус резидента, а тому не мав права ввозити транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», в порядку встановленому ч. 1 ст. 380 МК України.

З метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України, щодо транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320» з VIN-код № НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , будучи резидентом надав працівникам митниці паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону, у відповідності до якого був визначений його статус фізичної особи - «нерезидент», заявив про своє постійне місце проживання за межами України та заявив автомобіль, що ввозиться на митну територію України в митний режим «тимчасове ввезення до 1 року».

У своєму поясненні від 31.08.2020 року ОСОБА_1 зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , надавати пояснення відмовився.

Відповідно до листа Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів Закарпатської митниці Держмитслужби від 03.09.20 № 1597/7.7-15/18 вартість транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN-код № НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , за межами митної території України становить 1100 євро, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2020 року складає 29652,15 грн.

Загальна сума митних платежів, які б підлягали сплаті у разі випуску у вільний обіг вказаного вище транспортного засобу станом на 21.01.2020 року складає 126741,38 грн.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 , подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року та заявивши працівникам митниці постійне місце проживання за межами території України, вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 04.09.2020 року, витягами з АСМО «Інспектор», листом ГУ ДМСУ в Закарпатській області № 2101.3-4725/21.3-20 від 08.07.2020 року та іншими матеріалами справи.

Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 було повідомлено під час складення та вручення протоколу про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 04.09.2020 року. Клопотань про перенесення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оскаржуючи постанову в справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 06.10.2020 року позивач наголошує на тому, що Закарпатська митниця Держмитслужби погодилася помістити автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в митний режим «тимчасове ввезення до 1 року», тобто визнала його статус нерезидента, хоча він неодноразово перетинав кордон України з паспортом громадянина України для виїзду за кордон, митний орган в постанові не зазначає, які саме протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів він вчинив, його дії доводять відсутність умислу на ухилення від сплати митних платежів, розмір митних платежів визначений митним органом самостійно, без проведення експертного дослідження автомобіля.

Такі доводи позивача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. «в» п. 33 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Згідно з пп. «в» п. 50 ст. 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство» законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Статтею 5 цього Закону визначено, що документом який підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про громадянство» однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Відповідно п. 45 ст. 4 МК України постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Крім того, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено обов`язок громадян України, а також іноземців чи осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону реєстрацією є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відомості про місце проживання вносяться до таких документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Документом, до якого вносяться відомості про місце перебування є довідка про звернення за захистом в Україні.

З матеріалів справи встановлено, що 11.07.2020 року до відповідача надійшов лист ГУ ДМСУ в Закарпатській області за № 2101.3-4725/21.3-20 від 08.07.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим 24.01.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді, наданої виконавчим комітетом Ужгородської міської ради за № 2496/03-13 від 25.08.2020 року на запит відповідача, повідомлено, що згідно з відомостями реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 25.08.2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач має паспорт України серії НОМЕР_6 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 27.11.2007 року.

Крім того, позивач має паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_4 від 12.01.2016 року.

Оскільки позивач мав і продовжує мати постійне місце проживання в Україні, тому на момент перетину кордону він належав до резидентів України.

В частині наявності в розглядуваних діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тони), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Із змісту ч. 1 ст. 381 МК України слідує, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

З огляду на викладене, у даному випадку позивач ОСОБА_1 мав право ввезти транспортний засіб на митну територію України під зобов`язання про зворотне вивезення, але в разі сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 7 розділу І наказу від 17.11.2005 року № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Статтею 103 МК України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та оплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Статтею 292 МК України встановлено, що митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу, Податкового кодексу України не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 293 МК України особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, є: у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

21.01.2020 року громадянин України ОСОБА_1 , маючи статус громадянина-резидента, під час ввезення на митну територію України автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , у митному режимі «тимчасове ввезення строком до 1 року» надав посадовим особам Закарпатської митниці Держмитслужби, як підставу для пропуску транспортного засобу, у відповідності до ч. 2 ст. 380 МК України (без сплати митних платежів) паспорт громадянина Угорщини серії НОМЕР_4 , та заявив адресу свого проживання на території АДРЕСА_2 ), та не повідомив працівників митниці про наявність у нього українського громадянства, не надав їм паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , чим вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Сума митних платежів, яку необхідно було б сплатити до Державного бюджету України у зв`язку з ввезенням на митну територію України зазначеного автомобіля становить 126741,38 грн.

Виходячи з викладеного та враховуючи наявність у позивача, як паспорта громадянина України, так і паспорта громадянина іншої держави (Угорщини), постійного місця проживання на території України, позивач у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України, має статус громадянина-резидента України та на території України повинен користуватись документами громадянина України.

Незважаючи на викладене, позивач ввіз вказаний транспортний засіб в режимі тимчасового ввезення, пред`явивши митному органу паспорт громадянина іншої держави, надання якого є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування.

Статтею 485 МК України передбачена відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або за несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або за вчинення інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Таким чином, під час судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що громадянин України ОСОБА_1 , маючи статус «громадянина-резидента» України, вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 126741,38 коп. шляхом надання паспорту громадянина Угорщини серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 в якості підстави для ввезення на митну територію України автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення» згідно з положеннями ч. 2 ст. 380 МК України в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів».

Саме на ухилення від сплати обов`язкових платежів були спрямовані дії позивача, що підтверджує наявність в його діях умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений ст. 485 МК України.

Щодо доводів позивача про те, що розмір митних платежів визначений митним органом самостійно та без проведення експертного дослідження автомобіля, суд враховує, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , не вилучався, що унеможливило проведення товарознавчої експертизи, а позивач, надавши працівникам митниці паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону, у відповідності до якого був визначений його статус фізичної особи - нерезидент, та заявивши про своє постійне місце проживання за межами України, був звільнений від декларування транспортного засобу та відповідно заявлення його вартості.

З вищенаведених підстав, автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «320», VIN НОМЕР_2 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , не вилучався, місцезнаходження останнього не встановлено, документи про його якісні та вартісні характеристики відсутні, орієнтовну вартість автомобіля було визначено митницею на підставі мінімальної ціни на аналогічний автомобіль за межами митної території України, за допомогою довідкового інтернет-джерела mobile.de, що не суперечить Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395. При цьому розрахунок суми митних платежів було проведено митним органом за допомогою модуля «Розрахунок платежів» АСМО «Інспектор» в автоматичному режимі.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в позові обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що постанова заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Л.М. в справі про порушення митних правил № 1380/30500/20 від 06.10.2020 року винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а позов без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Закарпатська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43337207, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складення повного рішення суду - 21 січня 2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай