Рішення № 94304683, 20.01.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/6750/17

2/303/8/21

номер рядка стат.звіту - 51

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючого - судді Гейруш В.Б.

за участю секретаря судових засідань Хіміч А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Кіровського районного суду м.Донецьк від 04.11.2013 року, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. За час шлюбу в сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом з матір`ю. В 2014 році у зв`язку з веденням АТО на території м.Донецьк та Донецької області, позивач разом з дитиною виїхала в м.Мукачево. Відповідач залишився проживати в м.Донецьк і останні його дзвінки були в 2014 році. Про місце проживання позивача з дитиною в м.Мукачево відповідачу було відомо, але останній від виконання своїх батьківських обов`язків усунувся, вихованням та утриманням доньки не займається, не цікавиться її життям та здоров`ям, натомість заявив, що свої батьківські обов`язки перекладає на другого чоловіка позивача.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі, де зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, однак причину неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань, заперечень суду не надавав.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області судове засідання не з`явився. Подали заяву з проханням розглянути справу без їх участі та висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до переконання, про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 2 статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України).

Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач не виявляє щодо своєї доньки батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню доньки, що підтверджено матеріалами справи, в тому числі заявою неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 1864/01-32 від 11.12.2020 року підстав для позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не вбачається.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справ відсутні докази, що дитина усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав її батька.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо нехтування відповідачем своїми обов`язками щодо виховання та утримання дитини, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, за відсутності жодних доказів свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських прав, що можуть бути наслідком позбавлення останнього батьківських прав відносно синів, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Змістом положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з позову, на підтвердження своїх позовних вимог, сторона позивача, як доказ, обмежилась тільки: своїми паспортними даними, копією свідоцтва про народження дитини, рішенням про розірвання шлюбу та заявою дитини про відсутність спілкування з батьком.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, відносно його доньки, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Сторона позивача не довела та не надала суду документальних доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення їх батька, по відношенню до неї, батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки, його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки і у разі надання відповідних доказів, він буде позбавлений батьківських прав.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.

На підставі викладеного, ст. 164 -167 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості щодо місця реєстрації якого відсутні, РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, юридична адреса м.Мукачево, пл.Духновича Олександра, буд.2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053743.

Повний текст складено 20 січня 2021 року.

Головуючий В.Б. Гейруш