Постанова № 9430005, 14.12.2009, Іванівський районний суд Одеської області

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №2-а- 782/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009р. Іванівський районний суд Одеської області

в складі: судді Доніна В.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання бездіяльності незаконною та спонукання до дій,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача при призначенні позивачу пенсії за віком в частині відмови у нарахуванні при визначенні загального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком періоду з 26.06.1991р. до 19.08.2002р. та відмови в виплаті пенсії за період з 19.08.2002р. до 28.10.2008р. Також просить зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії за віком в частині визначення загального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком з врахуванням періоду з 26.06.1991р. до 19.08.2002р., стягнути з відповідача суму несплаченої за період з 19.08.2002р. по 28.10.2008р. пенсії в загальній сумі 40484 грн. 13 коп. та стягнути моральну шкоду в загальній сумі 20000 грн.

До адміністративного позову додана заява про розгляд справи за відсутністю позивача, в порядку письмового провадження.

Судом отримані заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області, яки містять клопотання відповідача розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами, за його відсутністю, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, яки беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

З врахуванням заявлених клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутністю, справа розглядатися в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що дійсно, ОСОБА_1, 1942 року народження, громадянин України, був засуджений 20.03.1996р. Полянським районним судом Хмельницької області за ст.94 КК України (в ред.1960р.) з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком 13 років. Покарання відбував в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 25.11.1995р. по 23.10.2008р., звідки звільнений умовно-достроково згідно ст.81 КК України на підставі постанови Вінницького районного суду від 15.10.2008р.

На підтвердження зазначених обставин надана копія довідки про звільнення серії ВІН №01082.

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до ст.ст.8, 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (із наступними змінами).

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надана копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України 10.01.2009р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (із наступними змінами) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

При цьому, під час встановлення трудового стажу та розрахунку розміру пенсії, суб'єкт владних повноважень повинен дотримуватися вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (із наступними змінами).

Право позивача на призначення пенсії за віком виникло 19.08.2002р. у зв'язку із досягненням 60-річного віку, під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Полянського районного суду Хмельницької області від 20.03.1996р.

У зазначений період пенсійне забезпечення громадян України здійснювалося у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами).

У разі позбавлення пенсіонера волі виплата призначеної пенсії здійснюється на загальних підставах (ст.89 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами)).

Статтею 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами) визначений порядок звернення за призначенням пенсії, згідно з якою заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами).

19.08.2002р. позивач звернувся із заявою про призначення пенсії до адміністрації ЖВК №3 Донецької області за місцем відбування покарання, яке на той час було його місцем роботи.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами) призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією (ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами).

Згідно ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (із наступними змінами) пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Пенсія позивачу не була призначена у наведеному порядку, що є підставою звернення до суду у відповідності до ст.55 Конституції України.

За твердженням позивача, неправомірними діями Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області та порушенням права на пенсійне забезпечення, йому заподіяна моральна шкода в розмірі 20000 грн.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.2 ст.23 ЦК України).

На підставі ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до Методичних рекомендацій, наданих в розділах 5, 6 листа Міністерства юстиції України від 13.05.2004р. №35-13/797, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, позивач не надав суду належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів про спричинення моральної шкоди та її розміру.

Поряд з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що встановлено ч.1 ст.71 КАС України.

Суд приймає до уваги, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Статтею 1 Закону України від 17.07.1997р. N 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод, Україна повністю визнає на своїй території ст.46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Отже, текст Конвенції з Протоколами до ній, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства і є обов'язковими при правозастосуванні органами правосуддя.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду (ч.3 ст.100 КАС України).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (ч.1 ст.100 КАС України).

Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області наполягає на відмові у задоволенні позову.

Пропущений з поважних причин процесуальних строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).

Однак, позивач не звертався із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку та не сповіщав суд про причини його пропуску, тому не має підстав для його відновлення.

На підставі ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з оглядом на порушення ч.1 ст.46 Конституції України згідно з якою громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 ст.22 Конституції України).

Керуючись ст.ст.8, 19, 55 Конституції України, ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Рим, 1950), ст.ст.4, 7, 17, 18, 19, 122, 159-163, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області (ідент.код ЄДРПОУ 24529395, місцезнаходження: 67200, Одеська область, Іванівський район, смт Іванівка, вул.Леніна, 65) провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) пенсії за віком за період починаючи з 24.03.2008р. з урахуванням вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (із наступними змінами).

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області (ідент.код ЄДРПОУ 24529395, місцезнаходження: 67200, Одеська область, Іванівський район, смт Іванівка, вул.Леніна, 65) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяті днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя