Рішення № 94299166, 21.01.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1838/20

Номер провадження 2/623/64/2021

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.

за участю : секретаря Рзаєвої І.С.

відповідача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюма» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.

В обґрунтування позову зазначено, що комунальне підприємство "Благоустрій міста Ізюма" надає послуги з управління багатоквартирними будинками м. Ізюма. 01 липня 2019 року між Ізюмським міським головою Марченко В.В. та КП "Благоустрій міста Ізюма" був укладений договір по наданню послуг з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Послуги з управління багатоквартирним будинком споживач отримує, але в порушення діючого законодавства та вищевказаного договору не сплачує їх вартість. Про суму та факт існування заборгованості споживача повідомляли, шляхом направлення квитанцій на оплату послуг з зазначенням суми боргу. Станом на квітень 2020 року за відповідачем, числиться заборгованість в розмірі 3095 грн. 87 коп. (за період з липня 2019 року по квітень 2020 року) в межах строку позовної давності, яку позивач просить стягнути та сплачений судовий збір.

28 жовтня 2020 року судом було задоволено клопотання представника позивача про залучення у справі співвідповідача ОСОБА_2 , який є власником квартири, де утворилася заборгованість.(а.с.69-70).

Представник позивача Савін О.С. надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, де вимоги позивача не визнала, посилаючись на його безпідставність, зазначила, що договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з позивачем вона не укладала. Відповідач ОСОБА_1 вважає, що позивачем не доведено факт надання їй послуг, до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження позовних вимог. Вказала, що єдиним власником домоволодіння є її син ОСОБА_2 , який і зареєстрований за вказаною адресою, але відповідачем у справі не є.(а.с.26-27).

20 січня 2021 року відповідач у справі ОСОБА_2 надав до суду заперечення на позовну заяву по справі, де просив у задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги відмовити за безпідставністю.

У судовому засіданні відповідачі заперечували проти позовних вимог про стягнення з них заборгованості, вказали що послуг від представника позивача не отримували, просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області №0573 від 26.06.2019 «Про призначення управителя багатоквартирного будинку», КП "Благоустрій міста Ізюма" визначено управителем багатоквартирних будинків в місті Ізюмі згідно додатку 1, відповідно до якого в переліку є адреса боржника: АДРЕСА_1 .(а.с.11-13)

Статтями 20, 21 Закону України « Про житлово комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875- ІV визначені обов`язки споживача та виконавця житлово комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавства та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно із частиною 3 статті 31Закону України «Про житлово комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Із розрахунку заборгованості станом на квітень 2020 року вбачається, що борг відповідачів перед позивачем становить 3095,87 грн ( а.с.9).

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Відповідно до довідки начальника відділу державної реєстрації Дубінської В.В. від 03 листопада 2020 року за вих..№2803 гр. ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.74).

Відповідно до довідки начальника відділу державної реєстрації Дубінської В.В. від 02 червня 2020 року за вих.№1246 гр. ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.18).

Копією витягу з Державного реєстру правочинів від 13 жовтня 2010 року встановлено факт правочину - договору купівлі-продажу де набувачем квартири АДРЕСА_2 став ОСОБА_2 .(а.с.32).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття1, частина друга статті3, стаття19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачем не надано суду доказів невідповідності якості наданих позивачем послуг в розумінні Закону України « Про житлово комунальні послуги».

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналогічні норми визначає частина 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги» такі послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж закону передбачає що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц.

Таким чином, відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги, у випадку фактичного користування ними.

В матеріалах справи відсутня відмова відповідачів від надання житлово-комунальних послуг у встановлену законом порядку.

Тобто, споживачі зобов`язані сплачувати за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно положень ч.1 ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

З викладеного вбачається, що саме на власника квартири покладено обов`язок з утримання житла, в т.ч. сплачувати комунальні послуги.

Оскільки, як зазначалось вище, власник вказаної квартири є саме ОСОБА_2 , тому саме з нього підлягає стягненню заборгованість по сплаті комунальних послуг.

Таким чином, позовні вимоги у відношенні відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за комунальні послуги, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Разом з тим недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов`язання призводить до порушення зобов`язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, хоча і без договору, є зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованою, а обов`язок відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг КП «Благоустрій міста Ізюма» відповідачем ОСОБА_2 , як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано.

Крім того з відповідача в користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає до стягнення 2102,00 грн. сплаченого судового збору, що підтверджено належними доказами - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.(а.с.2,3).

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма", яке розташоване за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Червоногірська, будинок №74, код ЄДРПОУ 34978610, п/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 351533, заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 3095 (три тисячі дев`яносто п`ять) гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма", яке розташоване за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Червоногірська, будинок №74, код ЄДРПОУ 34978610, п/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 351533, судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві ) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення повного рішення.

Суддя: О.М. Герцов

Повний текст рішення складено 21 січня 2021 року.