Ухвала суду № 94298598, 21.01.2021, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

21 січня 2021 р. м. Кремінна Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/42/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Акулова Є.М., Костроби Ю.Ю.

за участю прокурора: Боровкової Л.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Шмуйлової І.М.

перекладача: Курочкіної Є.І.

секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина Росії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 , з яким погодилася захисник, заявив письмове клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт або на заставу з перебуванням його за адресою: м. Харків, вул. В.Зубенка, 21/29, посилаючись на тривалий розгляд справи, відсутність ризиків, доказів вчинення ним злочинів, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, великої кількості відзнак.

Прокурор Боровкова Л.В. заперечувала проти клопотання обвинуваченого та зазначила, що раніше встановлені та підтверджені Луганським апеляційним судом при перегляді ухвал суду про продовження строку тримання під вартою ризики не зменшилися. Крім того вказала, що ОСОБА_2 під час проведення обшуку за її місцем мешкання вказала, що не мешкає разом з колишнім чоловіком ОСОБА_1 . На це вказав і свідок ОСОБА_3 при дослідженні у судовому засіданні НСРД за його участі. Також посилалася на факт незаконного перебування та переховування ОСОБА_1 на території України, підтвердженням чого є довідка прикордонної служби про відсутність відомостей про легальний перетин ОСОБА_1 кордону України в період з 2011 по 2018 роки. ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку.

Потерпілі у судове засідання не з`явилися, у письмових заявах просять не змінювати обвинуваченому запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 201 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. До клопотання мають бути додані копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В обґрунтування клопотання обвинувачений ОСОБА_1 посилається на те, що він має родину, яка знаходиться на його утриманні, міцні соціальні зв`язки, майно та постійне місце проживання на території України в м. Харкові, займається бізнесом, є волонтером у ЗСУ, приймав активну участь у відбудові храмів, церков та монастирів на території України, за що має багато нагород та відзнак, раніше ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності та не має серед оточення раніше судимих осіб, не вчиняв інкримінованого злочину, який є «замовним», відсутність доказів його причетності до злочину, кримінальне переслідування на території Російської Федерації є політичним замовленням.

Однак обвинуваченим в порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 201 КПК України до клопотання не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому доводів, тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку. При цьому посилання ОСОБА_1 на додані раніше докази, в обґрунтування попередніх клопотань про зміну застосоваваного до обвинуваченого запобіжного заходу є недостатнім, так як цим доказам вже була дана оцінка судом при розгляді аналогічних раніше заявлених клопотань, а висновки суду, зроблені на основі останніх, перевірені Луганським апеляційним судом при апеляційному перегляді ухвал суду та залишені в силі.

Щодо доводів обвинуваченого про тривалий розгляд справи, під час якого він перебуває під вартою, суд зазначає, що відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Згідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

У рішенні ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

Кримінальне провадження перебуває на розгляді Кремінського районного суду Луганської області з 23 січня 2020 року, розглядається колегіально, має великий обсяг письмових доказів, які, в тому числі, містяться не електронних носіях, що потребує значного часу для їх дослідження.

Крім того, з поведінки обвинуваченого не вбачається його зацікавленість у якнайшвидшому судовому розгляді, оскільки останній наполягав на розпочинанні судового розгляду спочатку після заміни одного з членів колегії, при цьому не навівши жодного об`єктивного аргументу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що немає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, а подальше тримання його під вартою буде відповідати суспільнім інтересам, забезпеченню якнайшвидшого розгляду справи у розумні строки, забезпеченню прав і свобод потерпілих. Отже у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 201, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та/або заставу – відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: Є.М.Акулов

Ю.Ю.Костроба