Рішення № 94292764, 21.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року м. Київ № 826/2288/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Добрівської Н.А., Кузьменко А.І., вирішивши у порядку письмового провадження об`єднану справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

до Кабінету Міністрів України

третя особа Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру

про визнання протиправними та нечинними окремих частин нормативно-правового акта,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач, Уряд), в якому просить визнати протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2016 року №413 не містить посилань на норми Земельного кодексу України, а зміст абзаців 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними не відповідають принципам земельного законодавства, зокрема, принципу забезпечення права власності на землю та принципу забезпечення гарантій прав на землю.

Так, на переконання позивача, оскаржувані положення нормативно-правового акта стали на перешкоді реалізації права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні 16.04.2018 року.

У підготовче засідання 16.04.2018 року прибув представник відповідача. Належним чином повідомленим позивачем про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки постанову від 07.06.2016 року №413 прийнято відповідно до норм Земельного кодексу України, в межах повноважень Уряду. Крім того, Кабінетом Міністрів України зазначено, що оскаржувані норми постанови жодним чином не обмежують права позивача на отримання земельної ділянки в порядку безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності, не встановлюють іншого порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, нових підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ніж ті, що встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, у підготовчому засіданні судом вирішено питання залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі також - третя особа, Держгеокадастр).

З огляду на неявку позивача у підготовче засідання та залучення до участі у справі третьої особи, судом ухвалено про відкладення підготовчого засідання на 06.06.2018 року.

Через канцелярію суду 29.05.2018 року Держгеокадастром подані письмові пояснення на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві Кабінету Міністрів України.

Через канцелярію суду 05.06.2018 року відповідачем заявлено письмове клопотання про об`єднання справи №826/2288/18 з адміністративними справами:

1) №826/2290/18 за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії «Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними», яка перебуває у провадженні судді Аверкової В.В. , ухвалою суду від 13.03.2018 року відкрито провадження у справі;

2) №826/4105/18 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії «Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними», яка перебуває у провадженні судді Головань О.В. , ухвалою суду від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі;

3) №826/4106/18 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії «Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними», яка перебуває у провадженні судді Шевченко Н.М. , ухвалою суду від 04.04.2018 року відкрито провадження у справі;

4) №826/4104/18 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії «Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними», яка перебуває у провадженні судді Огурцова О.П. , ухвалою суду від 27.03.2018 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що відповідачем у вказаних справах є Кабінет Міністрів України, а їх предметом є однорідні вимоги щодо визнання протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії «Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними».

Враховуючи пов`язаність між собою підстав виникнення заявлених позивачами вимог у вищевказаних адміністративних справах, а також те, що відповідачем є одна й та сама особа - Кабінет Міністрів України, відповідач просить суд об`єднати справи №826/2288/18, №826/2290/18, №826/4105/18, №826/4106/18, №826/4104/18 в одне провадження.

У підготовче засідання 06.06.2018 року прибули представники відповідача та третьої особи. Належним чином повідомленим позивачем про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, участь уповноваженого представника не забезпечено.

У підготовчому засіданні 06.06.2018 року судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності об`єднання справ №826/2288/18, №826/2290/18, №826/4105/18, №826/4106/18, №826/4104/18 в одне провадження.

Присутні у підготовчому судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти клопотання не заперечували.

Крім того, відповідачем зазначено, що Кабінетом Міністрів України до кожної з справ №826/2290/18, №826/4105/18, №826/4106/18, №826/4104/18 подано клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Суд, заслухавши думку сторін, порадившись на місці, ухвалив про передачу справ №826/2290/18, №826/4105/18, №826/4106/18, №826/4104/18 для вирішення клопотання про об`єднання справ в одне провадження та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 14.06.2018 року.

У підготовче засідання 14.06.2018 року учасниками справи явку представників не забезпечено, заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив вирішити клопотання про об`єднання справ в одне провадження без здійснення фіксування підготовчого засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018 року клопотання Кабінету Міністрів України про об`єднання справ в одне провадження -задоволено. Об`єднано в одне провадження адміністративні справи №826/2288/18, №826/2290/18, №826/4105/18, №826/4106/18, №826/4104/18. Присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №826/2288/18. Подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів ухвалено здійснювати у межах об`єднаної адміністративної справи №826/2288/18. Підготовче судове засідання призначено на 22.08.2018 року.

У підготовче засідання 22.08.2018 року сторони не прибули.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.11.2018 року.

Через канцелярію суду 29.10.2018 року позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подані заяви про відмову від позову та повернення судового збору.

У судове засідання 22.11.2018 року прибули представники відповідача та третьої особи. Належним чином повідомленими позивачами про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, участь уповноважених представників не забезпечено.

З огляду на систематичну неявку позивачів у судові засідання та подання представниками відповідача та третьої особи клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено завершити розгляд справи та вирішити заяви позивачів від 29.10.2018 року у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 року заяву ОСОБА_4 від 29.10.2018 року про відмову від позову задоволено частково. Закрито провадження в адміністративній справі № 826/2288/18 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними». В іншій частині відмовлено. Заяву ОСОБА_3 від 29.10.2018 року про відмову від позову задоволено частково. Закрито провадження в адміністративній справі № 826/2288/18 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними». В іншій частині відмовлено. Заяву ОСОБА_2 від 29.10.2018 року про відмову від позову задоволено частково. Закрито провадження в об`єднаній адміністративній справі № 826/2288/18 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними». В іншій частині відмовлено. Попереджено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що повторне звернення з тими самими вимогами до адміністративного суду не допускається.

Дослідивши матеріали об`єднаної справи щодо позовних вимог ОСОБА_1 (далі також - позивач 1) та ОСОБА_5 (далі також - позивач - 2), судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (далі також - Постанова № 413) затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Так, абзацом 1 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Постанови №413 передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: Sбп = Sаук х 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

- щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;

- надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;

- враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Відповідно до абзацу 2 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» постанови №413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні:

- під час формування лотів для продажу прав оренди встановлювати строк дії договору оренди сім років та стартову ціну лота - не нижче 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- у разі передачі в оренду меліорованих земель і земель, на яких проводиться гідротехнічна меліорація, встановлювати строк дії договору оренди десять років та стартову ціну лота - не нижче 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- не допускати внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зменшення розміру орендної плати та/або збільшення строку дії договору оренди земельної ділянки;

- допускати продовження дії договору оренди земельної ділянки строком до 25 років у разі закладки багаторічних насаджень;

- передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки;

- перевіряти не рідше ніж один раз на три роки стан орендованих земельних ділянок на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки;

- відмовляти у поновленні договору оренди земельної ділянки у разі погіршення орендарем її корисних властивостей;

- у разі добровільної відмови юридичної або фізичної особи від земельної ділянки (у тому числі земельної частки (паю), яка перебуває у власності або користуванні такої особи, передавати таку земельну ділянку в користування за результатами земельних торгів, не допускаючи передачі таких земельних ділянок у приватну власність;

- у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами земельних торгів;

- приймати рішення про припинення права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій, за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Держгеокадастр та його територіальні органи під час підготовки лотів до проведення земельних торгів повинні забезпечувати:

- пріоритетність продажу прав на земельні ділянки за результатами земельних торгів для цілей садівництва, виноградарства та розвитку органічного землеробства;

- урахування перспективи розвитку прилеглих населених пунктів згідно із схемами планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів, генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій;

- під час передачі земельних ділянок здійснення їх формування з урахуванням вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів.

Згідно абзацу 3 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» постанови №413 Держгеокадастр та його територіальні органи для забезпечення здійснення заходів з охорони та раціонального використання земель повинні:

- здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також за результатами моніторингу земель;

- перевіряти стан використання сіножатей, пасовищ та перелогів з метою виявлення фактів їх незаконного розорювання;

- переглянути діючі договори оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою приведення їх у відповідність з вимогами законодавства та напрямами цієї Стратегії з урахуванням Закону України «Про оренду землі»;

- забезпечувати розірвання договорів оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності, які укладені з порушенням вимог законодавства, зокрема у разі заниження нормативної грошової оцінки або несплати орендної плати у строки, встановлені договором.

Абзацом 4 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» постанови №413 визначено, що Мінагрополітики, інші центральні органи виконавчої влади, Українська академія аграрних наук, вищі навчальні заклади повинні забезпечити оформлення права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які використовуються державними підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління відповідних органів.

Відповідно до абзацу 5 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» постанови №413 Мін`юст разом з Держгеокадастром повинні забезпечити технічну сумісність системи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та автоматизованої системи Державного земельного кадастру з метою забезпечення використання інформації в режимі он-лайн.

Згідно абзацу 6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» постанови №413 Для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів щодо: перегляду принципів формування, наповнення та використання цільових фондів для здійснення заходів з охорони земель; запровадження електронних земельних торгів; запровадження принципу «мовчазної згоди» у разі затвердження нормативної грошової оцінки земель, якщо районна рада протягом одного місяця з дня надходження технічної документації з нормативної грошової оцінки не прийняла рішення про її затвердження або не надала обґрунтованої відмови у такому затвердженні; електронної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі; передачі права розпорядження землями державної власності об`єднаним територіальним громадам; усунення дублювання функцій державного контролю за використанням та охороною земель та державного екологічного контролю, встановивши, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, а також за збереженням родючості ґрунтів має здійснювати виключно Держгеокадастр та його територіальні органи; посилення адміністративної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства та недотримання заходів з охорони земель і збереження ґрунтів шляхом підвищення адміністративних штрафів; встановлення чіткого порядку дій державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель під час здійснення контролю; інших питань реалізації цієї Стратегії.

Вважаючи абзаци 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженням ними», протиправними, позивачі звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах, зокрема, регламентовано Конституцією України, Законом України від 27.02.2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VII).

Усі нормативно-правові та підзаконні акти застосовуються судом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 116 Конституції України, якій кореспондує стаття 20 Закону №794-VII, Уряд забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 20 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Частиною першою статті 13 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою.

Відповідно до статті 181 Земельного кодексу України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до пункту "г" статті 6 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV "Про землеустрій" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 858-IV), землеустрій базується на принципу створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері землеустрою, передбачених статтею 10 Закону № 858-IV належать: а) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; б) організація здійснення землеустрою; в) забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; г) затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань землеустрою; ґ) координація діяльності органів виконавчої влади з питань землеустрою; e) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно із статтею 49 Закону №794-VII, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

З системного аналізу вищезазначених положень законодавства України висновується, що Кабінет Міністрів України наділено повноваженням щодо прийняття, зокрема, постанов з питань організації здійснення землеустрою, забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель та координації діяльності органів виконавчої влади з питань землеустрою.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наведеними законодавчими положеннями визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, встановленим Земельним кодексом України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 118 Земельного кодексу України вказано як підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам, зокрема, нормативно-правових актів.

З огляду на викладене, доводи позивачів про невідповідність чинних абзаців 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2016 року №413 нормам Земельного кодексу України не знайшли підтвердження під час вирішення справи.

Крім цього, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційним Судом України неодноразово розглядалося питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; пункту 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та пункту 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 року від 14.12.2011 року).

У Рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційним Судом України зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України свідчить про те, що частиною другою цієї статті гарантовано "кожному" захист "своїх прав", які порушено органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами.

У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі № 800/541/16 звернуто увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його бездіяльності та прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо порушеного права ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З матеріалів справи судом встановлено, що листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.08.2017 року №П-8571/6-17-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, оскільки обрана позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації у ІІІ кварталі 2017 року.

В свою чергу, листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.08.2017 року №В-9400/6-17-Сг відмовлено ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,6 га, оскільки обрана позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації у ІІІ кварталі 2017 року.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, охоронюваний законом інтерес позивачами обґрунтовано у прагненні отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, порушений відмовами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, оформлених листами від 01.08.2017 року №П-8571/6-17-СГ та від 04.08.2017 року №В-9400/6-17-Сг.

Разом з тим, доказів оскарження зазначених відмов Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, оформлених листами від 01.08.2017 року №П-8571/6-17-СГ та від 04.08.2017 року №В-9400/6-17-Сг, у матеріалах справи відсутні.

Зокрема, позивачами не наведено підстав, яким чином саме абзацами 1-6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою №413, порушено право на отримання земельних ділянок.

Водночас, позивачі скористалися своїм правом на судовий захист та їм такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного останніми.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач 1: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Позивач 2: ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

Позивач 3: ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 );

Позивач 4: ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ),

Позивач 5: ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 );

Відповідач: Кабінет Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);

Третя особа: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДРПОУ 39411771, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3).

Повне рішення складено 21.01.2021 року.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Суддя Н.А. Добрівська

Суддя А.І. Кузьменко