Рішення № 94292757, 20.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Київ №640/14954/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1Б, ідентифікаційний номер 41184403) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3) про визнання протиправним та скасування Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 №562 та винесену на його підставі Постанову про застосування штрафної санкції №499/916/16-5/14-П від 26.06.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" укладено договори кредиту з вказаними в Акті №225/16-5/15 фізичними особами належним чином та відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про електронну комерцію" - у письмовій формі. Оскільки позики клієнтам за наведеними вище договорами про надання кредиту надані Позивачем на підставі договорів, укладених в письмовій формі, Розпорядження Відповідача є протиправним і підлягає скасуванню. Окрім того, Відповідачем в Розпорядженні не зазначено, яким чином Позивач повинен був усунути вказане "порушення". Що стосується оскаржуваної постанови, то позивачем зазначено, що Постанову відповідачем винесено з підстав невиконання Розпорядження відповідача, в якому відповідачем зобов`язано Позивача "усунути порушення", пов`язані з "наданням фінансових послуг не на підставі договору". Тобто, Постанова є похідною від Розпорядження. Визнання протиправним та скасування Розпорядження тягне за собою визнання протиправним та скасування Постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є фінансовою компанією та має право на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а отже, зобов`язаний дотримуватися законодавства про фінансові послуги, вимог п. 24 Ліцензійних умов, затверджених Постановою KM України від 07.12.2013 №913 яким, передбачено, що фінансова установа зобов`язана надавати фінансові послуги на підставі договору, який відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Так, у відзиві відповідач зазначає, що Товариство фактично надало позику гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору. Таким чином, Товариством надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону №2664- III, відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність та помилковість тверджень відповідача, зазначивши, що договори кредитів, укладені з третіми особами, були укладені належним чином з дотриманням вимог законодавства. Сторони договорів фактично досягли згоди з їх істотних умов, та ці умови зафіксовано в електронній (письмовій) формі.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року зупинено провадження у справі №640/14954/19 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №335/10546/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи №640/14954/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" надано фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, гр. ОСОБА_1 (Договір від 29.08.2018 № 1755365), гр. ОСОБА_2 (Договір від 20.10.2018 №1780124), гр. ОСОБА_3 (Договір від 15.11.2018 № 1792134), гр. ОСОБА_4 (Договір від 16.05.2018 № 1710187), гр. ОСОБА_5 (Договір від 08.12.2018 № 1805320), гр. ОСОБА_6 (Договір від 08.12.2018 № 1805323) шляхом обрання форми укладення Договору позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Укладені із зазначеними особами договори є типовими та містили наступні умови.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах передбачених Договором та погодженою кредитодавцем Заявкою Позичальника.

Згідно п. 2.1 Договору, договір укладається за кожною окремою погодженою Заявкою Позичальника на строк Кредиту, визначений в такій Заявці.

Пунктом п. 2.2 Договору передбачено, що сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених Договором, зазначається в Заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов Договору."

Відповідно до п. 2.6 Договору датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту.

14.03.2019 Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) складено акт про правопорушення, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" №225/16-5/15 (далі - Акт).

В Акті Відповідачем зазначено, що Товариство фактично надало позику гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору. Враховуючи зазначене, Товариством надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону №2664-III, відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору."

Вказане в Акті порушення стосується договорів кредиту, укладених Позивачем з клієнтами:

договір №1755365 від 29.08.2018 р. з клієнтом ОСОБА_1 ;

договір №1780124 від 20.10.2018 р. з клієнтом ОСОБА_2 ;

договір №1792134 від 15.11.2018 p. з клієнтом ОСОБА_3 ;

договір №1710187 від 16.05.2018 р. з клієнтом ОСОБА_4 ;

договір №1805320 від 08.12.2018 р. з клієнтом ОСОБА_5 ;

договір №1805323 від 08.12.2018 р. з клієнтом ОСОБА_6

09.04.2019 на підставі Акту Відповідачем винесено Розпорядження про застосування заходу впливу від №562 (далі - Розпорядження), яким Відповідач зобов`язав Позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 03.05.2019 включно.

03.05.2019 Позивач надіслав Відповідачу лист №190503-2 від 03.05.2019 "про усунення порушень", в якому вказав, що порядок укладення договорів в електронній (письмовій) формі Позивачем змінено 14.02.2019 у відповідності до правової позиції Нацкомфінпослуг.

Але водночас Позивачем зауважено про незгоду з позицією Відповідача стосовно встановлення нікчемності договорів Позивача з клієнтами та про намір оспорювати вказане Розпорядження у передбаченому чинним законодавством порядку.

07.06.2019 Відповідачем винесено Акт №916/16-5/14, в якому встановлено порушення Позивачем п. 5.9 Розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг №2319 від 20.11.2012 p., а саме: невиконання Розпорядження №562 від 09.04.2019.

26.06.2019 Відповідачем винесено Постанову про застосування штрафної санкції №499/916/16-5/14-П (далі - Постанова) згідно з якою на Позивача накладено штраф за невиконання Розпорядження у розмірі 8500 грн.

Позивач вважаючи, що Розпорядження і винесена на його підставі Постанова є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року №2664-III встановлено, що ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Відповідно до пункту 1.3 розділу I Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2112/22424 (Положення №2319), метою цього Положення є врегулювання правовідносин, пов`язаних із складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; захистом прав учасників ринків фінансових послуг під час застосування Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу; оскарженням рішень Нацкомфінпослуг або уповноважених осіб Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу.

Згідно пункту 1.5 розділу I Положення №2319, Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 розділу I Положення №2319).

Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта. Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення (абзаци перший, другий пункту 4.2 розділу IV Положення №2319).

Так, відповідно до статей 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 року №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України).

Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Так, відповідно до умов вказаної статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зазначаючи про дотримання ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" вимог законодавства у сфері фінансових послуг, позивач вказує на те, що порядок укладання електронного договору включав у себе наступні кроки: ідентифікацію попередньо зареєстрованого клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua; формування клієнтом засобами інформаційно-телекомунікаційної системи credit365.ua на умовах публічної пропозиції (Оферти) Позивача заявки на отримання кредиту, що містить, враховуючи посилання (та гіперпосилання) на Оферту, всі істотні умови договору з клієнтом (в тому числі індивідуальні відомості про клієнта: ПІБ, РНОКПП, місце проживання, контактні дані, а також суму кредиту, строк кредиту розмір плати за кредит та ін.); підписання клієнтом вказаної вище заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (що надсилається клієнту через відповідне SMS-повідомлення та вводиться клієнтом у спеціальне поле на сторінці підписання заявки); погодження Позивачем заявки клієнта, що підтверджується двома діями: перерахування клієнту грошових коштів у сумі договору з клієнтом з відповідним призначенням платежу та направленням клієнту повідомлення про погодження заявки з копією погоджених умов у вкладенні підписану електронним підписом Позивача.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів."

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди) (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України).

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що за результатами розгляду Оферти позивача встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі, і на умовах фінансового кредиту для Позичальників гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , а саме: прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (строк на який надано кредит, сума кредиту, проценти за користування кредитом), строку дії договору, що є порушенням частини першої статті 11 Закону № 675-УІІІ.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на умовах, згідно з пропозицією Оферти позичальниками було оформлено заявки на отримання кредиту, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Вказані заявки містять ПІБ клієнта, адреси клієнта, конкретні, обрані клієнтом на умовах Оферти, строки і суму кредиту та відповідну суму процентів, а також акцепт клієнтом умов Оферти, на яку клієнтом накладено електронно-цифровий підпис одноразовим ідентифікатором.

При цьому, суд зазначає, що оскільки заявка клієнта містить посилання на Оферту, в порядку ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронно комерцію», пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП", враховуючи зміст Оферти та зміст заявки, містить всі істотні умови договору.

Отже, заяви про надання кредиту сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам ст.ст. 6 та 627 ЦК України, ст.ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Окрім того, матеріали справи містять копії квитанцій про перерахування коштів кредиту на рахунки гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 .

Що стосується інших позичальників, то матеріали справи також містять копії довідок, якими підтверджується виплата коштів у відповідних сумах гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_5 , та гр. ОСОБА_6 а саме: довідка від 05.03.2018 №06/03 на суму 2 000, 00 грн.; довідка від 05.03.2018 №08/03 на суму 7 000, 00 грн. та довідка від 07.03.2019 №10/03 на суму 7000, 00 грн.

Під час проведення перевірки відповідачем не встановлено обставин повернення зазначеними громадянами позивачу коштів в загальній сумі 12 000, 00 грн., як помилково отриманих.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що укладені між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та вище зазначеними позичальниками договори про надання кредитів в електронній формі відповідають положенням Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується заявками, копії яких наявні в матеріалах справи, в яких позичальники ідентифікували себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, e-mail, дані паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом «Про електронну комерцію».

Отже, на переконання суду, доводи відповідача про те, що позивачем було надано позику гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 шляхом безготівкового переказу не на підставі договору, є необґрунтованими, та такими, що спростовуються наведеними вище висновками суду.

Додатково, суд зауважує, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2020 року №335/10546/19 визнано таким, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» укладений між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 договір про надання кредиту № 1780124 від 20.10.2018 в електронній формі, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту - задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором про надання кредиту № 1780124 від 20.10.2018 року на загальну суму 27 791 (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто одну) гривню.

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття відповідачем оскарженого Розпорядження, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте відповідачем в даному випадку не доведено суду правомірності розпорядження від 09.04.2019 №562.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити доводи стосовно визначеного в розпорядженні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 №562 способу усунення виявлених порушень, а саме, позивачеві було запропоновано: «Усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 03.05.2019 включно.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

З урахуванням того, що суб`єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії, які рівною мірою можуть бути предметом адміністративного судового розгляду, обов`язкове до виконання рішення компетентного органу (спірна вимога) повинне підпадати під одну з двох вказаних категорій рішень.

Оскаржуване розпорядження контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак воно наділене рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

На переконання суду, спірне розпорядження прийнято з порушенням вимог закону щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим.

За таких умов спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірного розпорядження є порушенням вимог закону в частині змісту розпорядження, як акту індивідуальної дії.

Наведені висновки є додатковою підставою для визнання протиправним та скасування Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 №562 та узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 вересня 2018 року по справі №810/667/16.

Отже, враховуючи вище наведене в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 №562.

Що стосується оскаржуваної постанови про застосування штрафної санкції №499/916/16-5/14-П від 26.06.2019, суд зазначає, що оскільки Постанова була прийнята відповідачем на підставі Розпорядження, висновки щодо протиправності якого наведено вище, то така Постанова має бути скасована, як похідна.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 чт. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1Б, ідентифікаційний номер 41184403) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 №562 та винесену на його підставі Постанову про застосування штрафної санкції №499/916/16-5/14-П від 26.06.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1Б, ідентифікаційний номер 41184403) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842, 00 грн. за рахунок Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа