Рішення № 94292569, 21.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/2838/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( далі також - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просить :

-визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягає в невиплаті пенсії в розмірі 24746,77, що нарахована за період з 05.06.2018 по 24.10.2019 разом з пенсією за грудень 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в 20- денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 24746,77 грн, що нарахована за період з 05.06.2018 по 24.10.2019.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач при виплаті позивачу заборгованості пенсії безпідставно посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок № 649), оскільки вказана норма створює нерівні умови для пенсіонерів, яким суд підтвердив неправильність обчислення органом пенсійного фонду пенсії, в порівнянні з пенсіонерами, яким безпосередньо орган пенсійного фонду виявив помилку в обчисленні пенсії.

Ухвалою суду від 30.07.2020 позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі.

29.09.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 скасовано, справу направлено на продовження розгляду.

19.10.2020 розпорядженням щодо повторного автоматичного розподілу справи, матеріали справи передані до розгляду судді Соломко І.І.

22.10.2020 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

23.11.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає з доводів, викладених у відзиві. Зазначає, що спірне питання має бут вирішено в порядку виконання судових рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №620/2523/19 визнано протиправною відмову Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в призначенні ОСОБА_1 пенсії, яку викладену в листі від 21.02.2019 №5410/06 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пп.1 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 05.06.2018.

На виконання вказаного рішення суду, ГУ ПФУ в Чернігівській області з 05.06.2018 проведено призначення та відповідне нарахування пенсії, про що повідомлено позивача листом від 29.11.2019 № 4484/02/10-12. В листі зазначено, що нарахована позивачу пенсія за період з 05.06.2018 по 24.10.2019 в розмірі 24746,77 грн буде виплачена відповідно до Порядку 649 (а.с. 56). Однак кошти позивачу не виплачені.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Так, відповідно до позиції відповідача з дати набрання судовим рішенням по справі № 620/2523/19 законної сили, а саме з 25.10.2019 по 30.11.2019 ОСОБА_1 нарахована доплата в сумі 1917,16 грн та виплачена в грудні 2019, і продовжується виплата пенсії. Різниця пенсії нарахована за період з 05.06.2018 по 24.10.2019 за вищезазначеним рішенням складає 24746,77 грн та буде виплачена відповідно до порядку , визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» та Порядку ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. затвердженою Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 (далі Порядок 20-1), яка була чинною 0на момент виконання рішення суду. Отже питання виплати було наслідком виконання рішення суду у справі №620/2523/19 частина пенсії з дня набрання чинності судового рішення виплачена, а частина буде виплачена у Порядку, визначеному чинним правовим регулюванню на час його виконання.

Статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою; внесено до бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 8, зміни.

Пунктом 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п.3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Згідно із п.4 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, на переконання суду, відповідач при визначенні суми різниці пенсії за період з 05.06.2018 по 24.10.2019 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з урахуванням вимог діючого на той час Порядку № 649.

Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, у разі втрати чинності нормативно-правовим актом, такий нормативно правовий акт не підлягає застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до позиції висловленої Конституційним Судом України в своєму рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересам всього суспільства.

У даному випадку суд перевіряє, чи повинен пенсійний орган був під час виконання судового рішення керуватися вищезазначеною постановою КМ України, яка була на час виконання рішення чинною та не визнана неконституційною або її положення не були скасовані на підставі судового рішення.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Крім того, у рішенні «Великода проти України», № 43331/12, від 3 червня 2014 року, ЄСПЛ зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Із позову видно, що заборгованість по сплаті позивачу пенсії за період з 05.06.2018 по 24.10.2019 виникла після виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №620/2523/19, тобто до ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19, якою визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Окрім того, самі правовідносини щодо виконанням судового рішення виникли до визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом при визначенні позивачу різниці пенсії за період з 05.06.2018 по 24.10.2019 в порядку, визначеному постановою КМУ № 649, не вчинено протиправної бездіяльності, а отже суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволення позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П`ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко