Рішення № 94292561, 21.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6564/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 15.12.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування в загальний стаж періоду її роботи: на Носівському цукрокомбінаті з 17.09.1992 по 09.11.1992, з 01.08.1993 по 02.11.1993 та з 15.09.1994 по 11.11.1994, в Часниківській неповній середній школі з 01.09.1997 по 25.10.2002;

- зобов`язати відповідача зарахувати в загальний страховий стаж період її роботи: на Носівському цукрокомбінаті з 17.09.1992 по 09.11.1992, з 01.08.1993 по 02.11.1993 та з 15.09.1994 по 11.11.1994, в Часниківській неповній середній школі з 01.09.1997 по 25.10.2002 та призначити пенсію по інвалідності з 01.07.2020.

Позов мотивовано тим, що вона має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки стаж її роботи складає понад 11 років. Разом з тим, на позивача не може бути покладено тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Ухвалою судді від 24.12.2020 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Від відповідача відзив у встановлений судом строк не надійшов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Як вбачається із матеріалів справи, з 01.07.2020 ОСОБА_1 встановлено строково другу групу інвалідності (загальне захворювання), що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 16.07.2020 серії 12 ААБ №678438 (а.с. 6).

По досягненню 46 років ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 29.10.2020 за №2500-0346-8/41788 ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 недостатньо загального страхового стажу. При цьому, до загального страхового стажу не враховано періоди її роботи: з 17.09.1992 по 09.11.1992, з 15.09.1994 по 11.11.1994, оскільки в записах трудової книжки про звільнення з роботи відсутні «читаємі» відтиски печатки підприємства, де здійснювався запис; з 01.08.1993 по 02.11.1993, оскільки запис трудової книжки про звільнення з роботи №4 засвідчений печаткою Носівського цукрового заводу, а враховуючи запис трудової книжки №3 позивач приймалась в Чесноківський бурякопункт; з 01.09.1997 по 25.10.2002, оскільки в даті прийняття на роботу наявне виправлення, що не оговорено записами трудової книжки, тобто вбачається порушення законодавчих вимог щодо ведення трудової книжки під час її заповнення. Разом з тим, повідомлено, що зарахований ОСОБА_1 загальний страховий стаж становить 9 років 6 місяців 19 днів (а.с. 13).

Вважаючи вказану відмову ГУПФУ в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

У свою чергу, статтею 32 Закону №1058 установлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Аналогічні положення містяться у статті 25 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно статті 62 Закону №1788 та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, із наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, період роботи позивача на Носівському цукрокомбінаті з 17.09.1992 по 09.11.1992, з 01.08.1993 по 02.11.1993 та з 15.09.1994 по 11.11.1994 і в Часниківській неповній середній школі з 01.09.1997 по 25.10.2002 підтверджено записами у трудових книжках серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 7-10).

При цьому, доводи відповідача про неможливість зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 17.09.1992 по 09.11.1992, з 15.09.1994 по 11.11.1994 до загального страхового стажу, оскільки в записах трудової книжки про звільнення з роботи відсутні «читаємі» відтиски печатки підприємства, де здійснювався запис, суд вважає необґрунтованими з огляду на вищенаведене.

Також суд вважає безпідставними доводи ГУПФУ в Чернігівській області про неможливість зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача період з 01.08.1993 по 02.11.1993, оскільки запис трудової книжки про звільнення з роботи №4 засвідчений печаткою Носівського цукрового заводу, а враховуючи запис трудової книжки №3, позивач приймалась на Чесноківський бурякопункт, так як із запису №3 чітко вбачається прийом ОСОБА_1 на роботу на Чесноківський бурякопункт при Носівському цукровому заводі.

Додатково на підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 01.09.1997 по 25.10.2002 в Часниківській неповній середній школі позивачем надано довідку відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області від 19.11.2020 №01-13/1256 (а.с. 11).

Таким чином, суд вважає, що вказані вище періоди роботи позивача мають бути зараховані до загального страхового стажу ОСОБА_1 .

Додатково суд звертає увагу, що постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Таким чином, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження.

Однак, суду не надано належних і допустимих доказів того, що ГУПФУ в Чернігівській області зверталось до підприємств, у яких працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо спірних періодів роботи ОСОБА_1 . Також суд враховує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.

Враховуючи висновки суду, наявний у позивача страховий стаж роботи є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до положень Закону №1058.

Щодо моменту з якого необхідно призначити пенсію позивачу, суд зазначає таке.

Згідно вимог статті 34 №1058, з урахуванням положень статті 34 Закону №1788, пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Враховуючи наведене, оскільки інвалідність позивачу була встановлена з 01.07.2020, суд зазначає, що саме з вказаної дати ОСОБА_1 повинна бути призначена відповідна пенсія.

Крім того, під час вирішення спору судом враховано, що згідно з пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Разом з тим, всупереч встановлених вимог, відповідач будь-якого вмотивованого рішення по заяві позивача не прийняв, фактично відмовивши ОСОБА_1 у призначення пенсії по інвалідності листом від 29.10.2020 за №2500-0346-8/41788, що не передбачено зазначеним Порядком.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене листом від 29.10.2020 за №2500-0346-8/41788, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності згідно із частиною першою статті 32 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування''.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: на Носівському цукрокомбінаті з 17.09.1992 по 09.11.1992, з 01.08.1993 по 02.11.1993 та з 15.09.1994 по 11.11.1994, в Часниківській неповній середній школі з 01.09.1997 по 25.10.2002 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно із частиною першою статті 32 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', починаючи з 01 липня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.01.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна