Рішення № 94292523, 21.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5567/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні діїУ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання з врахуванням різниці, яка була виплачена.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яке прямо пов`язане з щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки отримання пенсії по втраті годувальника не передбачає виникнення права у особи, яка не відноситься до суб`єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним Законом - Законом України «Про державну службу», на перерахунок пенсії згідно норм вказаного Закону. Розмір пенсії державного службовця або його заробітку не підлягає перерахунку після його смерті, якщо право на таку пенсію або заробіток годувальник не мав за життя. У рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не вказано підстав для перерахунку пенсії по втраті годувальника щодо щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, а також, враховуючи те, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», підстави для проведення перерахунку відсутні. Виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Матеріали пенсійної справи не містять заяви позивача з якою вона звернулася до відповідача, тому з приводу вказаних обставин відповідачем не приймалося будь-яких рішень, а отже, відсутній акт індивідуальної дії. Таким чином, відсутні підстави вважати, що права позивача порушені.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Позивач з 24.03.2007 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію в зв`язку зі втратою годувальника.

У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача щодо перерахунку її пенсії, однак останнім було відмовлено в проведенні перерахунку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (який діяв станом на 2007 рік, далі по тексту - Закон № 2862-ХІІ) передбачено, що професійні судді (далі - судді) та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Згідно частини третьої статті 3 вказаного вище Закону держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі по тексту - Закон № 3723-XII ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 3723-XII посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, на якого поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-XII, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу.

З поміж іншого статтею 37 Закону № 3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.03.2007 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та на підставі Закону України «Про державну службу» отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , який працював на посаді голови Козелецького районного суду Чернігівської області, у розмірі 70 % від заробітку, що підтверджується копіями: Пенсійного посвідчення від 12.12.2007 серії НОМЕР_1 , Свідоцтва про одруження від 31.08.1972 серії НОМЕР_2 , Свідоцтва про смерть від 14.06.2004 серії НОМЕР_3 , рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.01.2007 у справі № 2-0-12/07, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 у справі № К/800/41542/13, рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії з 12.11.2020 (а.с. 13-21, 42).

Статтею 37-1 Закону № 3723-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16.01.2003 № 432-IV) визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії».

Згідно Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 24.12.2014 № 76-VIII статтю 37-1 Закону № 3723-XII викладено у новій редакції, а саме: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

31.05.2000 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622.

З набранням чинності з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту - Закон № 889-VIII), Закон 3723-XII втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Закон № 2862-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі по тексту - Закон № 2453-VI).

В свою чергу Закон № 2453-VI втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII).

В статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

У зв`язку із набранням чинності Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII було викладено в новій редакції, а саме: «Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.».

Згідно пунктів 2, 3 рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, зокрема пункту 25. Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Проте, як зазначено вище, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 % (а.с. 42). Померлий чоловік позивача, при житті, не отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Вказане спростовує аргумент позивача про те, що вона отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 5354-VI.

З матеріалів справи вбачається, що померлий чоловік позивача, при житті, не отримував пенсію або щомісячне грошове утримання судді, тому суд дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії відповідно до Закону № 1402-VIІІ відсутні.

Суд зауважує, що виходячи з аналізу частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, розмір пенсії (довічного грошового утримання) судді не підлягає перерахунку після його смерті, якщо право на таку пенсію або довічне грошове утримання годувальник не мав за життя.

Крім того, суд зазначає, що на час прийняття Закону України № 1402-VIII, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з прийняттям якого позивач пов`язує виникнення у неї права на перерахунок пенсії, положення статті 37-1 Закону № 3723-XII та постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865, що регулювали порядок перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII втратили чинність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для перерахунку і виплати позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання з врахуванням різниці, яка була виплачена, відсутні.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем до суду заяву про перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання, з якою вона зверталася до відповідача, та відповідь ГУ ПФУ в Чернігівській області про результати розгляду вказаної заяви, що стала підставою для звернення до суду, не надано. При цьому, у наданому до суду відзиві, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 до нього не зверталася, тому з приводу вказаних обставин ГУ ПФУ в Чернігівській області будь-яких рішень не приймалося.

Суд зазначає, що копіями Списку групових поштових відправлень рекомендованих листів від 15.12.2020 № 653 та квитанції АТ «Укрпошта» від 15.12.2020 (а.с. 43) підтверджується направлення відповідачем позивачу відзиву. Правом надання до суду відповіді на відзив позивач не скористався.

Отже, за результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення з боку ГУ ПФУ в Чернігівській області прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 в частині відмови відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання з врахуванням різниці, яка була виплачена, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, позивачем до суду не надано довідку, як і докази її подання до ГУ ПФУ в Чернігівській області, видану уповноваженим органом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, на підставі чого, обґрунтовує свій позов ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання з врахуванням різниці, яка була виплачена - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 21.01.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб