Рішення № 94292442, 21.01.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/2919/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати з 18.11.2020 р. ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Головне управління ПФУ в Чернівецькій області рішенням відмовило посилаючись на відсутність такого права, оскільки недостатньо стажу державної служби. Позивач з даним рішенням не погоджується, вважає що він має достатньо спеціального стажу за умови зарахування періоду його роботи на різних посадах державної податкової служби з 04.05.1990 р. по 04.07.2013 р. та з 04.07.2014 р. по 16.03.2015 р. Однак відповідач вважає, що вказаний період роботи не підлягає зарахуванню до стажу державної служби у зв`язку із тим, що посада, яку позивач обіймав у спірні періоди не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців. Вважаючи дії та рішення Пенсійного органу протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

31.12.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/2919/20-а відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами .

13.01.2021 р. відповідач подав відзив на позов. За змістом відзиву, відповідач вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та законним, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі. Таку позицію обґрунтовує тим, що періоди роботи на різних посадах державної податкової служби з 04.05.1990 р. по 04.07.2013 р., з з 05.07.2013 р. по 04.07.2014 р. та з 04.07.2014 р. по 16.03.2015 р. не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки посади працівників органів державної податкової служби не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. На думку відповідача, позивач не має необхідних 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, у зв`язку із чим відсутні підстави для переведення її на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу на підставі наявних матеріалів та доказів у порядку спрощеного письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 19.10.2016 р.

18.11.2020 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".

03.12.2020 р. рішенням №2400-1704-8/34214 позивачу відмовлено в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 20 років.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право вибору пенсійних виплат закріплено у ст. 10 Закону України 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV).

Законом № 889-VIII, який набув чинності 01.05.2016 р., визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 р., крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно із ч. 18 ст. 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У ст. 25 Закону № 3723-XII встановлено категорії посад державних службовців.

Установлюються такі категорії посад державних службовців:

- перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;

- друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

- третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;

- четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

- п`ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

- шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

- сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Як видно з вищенаведеної правової норми, посади, на яких працював позивач і час роботи які просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст. 25 Закону № 3723-XII відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 цього Закону, але й актами Кабінету Міністрів України.

Так, згідно із п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 р. затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом № 889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абз.3 п.2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 р. Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч. 1, 4 ст. 15 Закону № 509-XII).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам ст. 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону № 509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Приписами абз.1, 2 п. 344.1 ст. 344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 р. у справі № 21-340а13.

Також зазначена правова позиція узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі №465/7218/16а.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Як видно з матеріалів справи, позивач працювала на посадах:

- в ДПІ в Вижницькому районі на посаді начальника з 04.05.1990 р. по 26.11.1996 р.;

- в ДПА у Вижницькому районі на посаді голови з 26.11.1996 р. по 16.02.1998 р.;

- в ДПІ у Вижницькому районі на посаді начальника з 17.02.1998 р. по 27.07.2000 р.;

- в ДПІ у м. Чернівці на посаді в.о. начальника з 27.07.2000 р. по 30.08.2000 р.;

- в ДПІ у м. Чернівці на посаді начальника з 30.08.2000 р. по 15.06.2004 р.;

- в ДПІ у Чернівецькій області на посаду першого заступника голови з 16.06.2004 р. по 27.04.2005 р.;

- в ДПІ у м. Чернівці на посаді начальника з 27.04.2005 р. по 12.09.2008 р.;

- в ДПІ у Сторожинецькому районі на посаді начальника з 12.09.2008 по 09.11.2009 р.;

- в ДПІ у м. Чернівці на посаді начальника 10.11.2009 р. по 21.02.2012 р.;

- в ДПС у Чернівецькій області на посаді заступника голови 22.02.2012 р. по 05.07.2012р.;

- в ДПС у Чернівецькій області на посаді першого заступника голови 05.07.2012 р. по 05.07.2013 р.;

- в ГУ Міндоходів у Чернівецькій області на посаді першого заступника начальника з 05.07.2013 р. по 04.07.2014 р.;

- в ДПІ у Сторожинецькому районі на посаді начальника 04.07.2014 по 16.03.2015 р.

Таким чином, вищезазначені періоди роботи позивача в податкових органах мають зараховуватися їй до стажу державної служби.

Про це також зазначено в листі Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях від 20.02.2020 за № 24ТО1006-20, зі змісту якого видно, що враховуючи норми законодавства у сфері державної служби, норми Податкового кодексу України та Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", періоди роботи (служби) з 02.07.1990 р. по 14.08.2013 р. на посадах в органах податкової служби зараховується до стажу державної служби.

Щодо зарахування стажу з 03.05.1990 р. по 02.07.1990 р.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 р. № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.

Відповідно до п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.05.1994 р. № 283 (далі - Порядок №283).

Згідно п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно - ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посада, на якій працював позивач, відносяться до посад державної служби, а отже, відповідний стаж підлягає зарахуванню.

Суд констатує, що на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015, а це 01.05.2016, загальний стаж державної служби позивача становить 35 років 1 місяць 11 днів.

Згідно ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1, особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Відповідно до п. 1.7 даного Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Враховуючи, що позивач звернувся за пенсією до відповідача 18.11.2020 р., суд дійшов висновку, що пенсію позивачу згідно Закону України "Про державну службу" слід призначити з 18.11.2020 р.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі по 840,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати з 18.11.2020 р. ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя І.В. Маренич