Рішення № 94292380, 21.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року справа № 580/5720/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у міста Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання відмови протиправною, зобов`язання та заборону вчиняти дії,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у міста Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач).

На виконання вимог ухвали від 16.12.2020 про залишення позовної заяви без руху позивач надала суду уточнений позов, в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у знятті арешту з коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” (картка № НОМЕР_2 );

- зобов`язати відповідача зняти арешт з рахунку позивача НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” (картка № НОМЕР_2 ) та направити постанову про зняття арешту в АТ КБ “ПриватБанк”;

- заборонити відповідачу звертати стягнення на кошти пенсійних виплат (списувати кошти пенсійних виплат), що надходять позивачу на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” (картка № НОМЕР_2 ).

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив у знятті арешту з вищевказаного рахунку позивача, на який вона отримує пенсійні виплати. Зазначає, що чинним законодавством передбачено заборону здійснювати арешт такого рахунку, а стягнення коштів пенсійних виплат можливо лише у розмірі 20% їх місячного розміру. Отже, законодавцем обмежено обсяг відрахувань із пенсії під час примусового стягнення коштів. Натомість, арешт вищевказаного рахунку позивача призводить до відсутності джерел її існування. Тому просила задовольнити позов.

Ухвалою від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

14.01.2021 від представника відповідача надійшов суду відзив на позов з проханням відмовити у його задоволенні повністю. Вказує, що під час примусового виконання рішення виконавцем винесено постанову про арешт коштів позивача. При цьому, саме банківська установа, виконуючи відповідну постанову, має визначити статус коштів, на які заборонено стягнення та повідомити про це виконавця, що є підставою для зняття арешту. Однак, відповідачу не надано доказів, що стягнення коштів, які знаходяться на рахунку позивача, заборонено законом і відповідних повідомлень банку не надходило. Тому відсутні підстави для знання арешту.

Ухвалою від 15.01.2021 суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд справи по суті у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд встановив таке.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у міста Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овдієнко С.В. відкрито виконавче провадження №62588289 про стягнення з позивача виконавчого збору на користь Держави в сумі 8224,84 грн. відповідно до постанови від 15.11.2013.

Постановою державного виконавця у зазначеному виконавчому провадженні від 09.10.2020 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, звернення на які заборонено законом.

Листом від 27.10.2020 позивач звернулась до відповідача із вимогою зняття арешту з коштів пенсійних виплат на рахунку позивача НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” (картка № НОМЕР_2 ).

Листом від 06.11.2020 №73172 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною ст.5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 7 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин 1-4 ст.48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Приписами частин 1, 2 ст.56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Суд врахував, що законодавцем окремо у розділі IX Закону №1404-VIII визначено порядок звернення стягнення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, приписами частин 1, 3 ст.68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частиною 1 ст.69 Закону №1404-VIII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Розмір відрахувань, зокрема, із пенсії встановлений статтею 70 Закону №1404-VIII

Так, відповідно до абз.4 ч.2 ст.70 Закону №1404-VIII з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Отже, Законом №1404-VIII визначено окремий порядок здійснення відрахувань з пенсійних виплат, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Суд врахував, що відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 12.10.2020 №1JCVUH9BIHUNGNK9 на рахунок НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ) позивач отримує пенсійні виплати.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Суд врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо скасування арешту коштів пенсійних виплат, викладені у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №340/3042/19, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішення зазначив, що враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом №1404-VIII, та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону №1404-VIII.

На підставі абз.2 ч.2 ст.59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття арешту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у знятті арешту з рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ), на який вона отримує пенсійні виплати.

Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №727/6406/18, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 та Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі №755/14912/19, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, у справі №727/6406/18 предметом спору були дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. Питання відмови державного виконавця у знятті арешту з пенсійного рахунку боржника у зазначеній справі не вирішувалось.

У справах №905/361/19 та №755/14912/19 суди перевіряли наявність підстав для зняття виконавцем арешту коштів з рахунку, призначеного для виплати заробітної плати.

Отже фактичні обставини у цій справі та наведених справах, які розглядав Верховний Суд не є подібними.

Крім того, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 дійшла висновку про наявність підстав для зняття арешту з рахунку боржника на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги визнати протиправною таку відмову та зобов`язати відповідача зняти арешт з вказаного рахунку позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги направити постанову про зняття арешту в АТ КБ “ПриватБанк”, суд наголошує, що на підставі ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, вказаною нормою визначено обов`язок державного виконавця направити постанову учасникам виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, поновленню підлягають порушені права позивача.

Оскільки відповідач не порушував вищевказаних норм Закону №1404-VIII щодо направлення документів виконавчого провадження його учасникам, вищевказана позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Позовну вимогу заборонити відповідачу звертати стягнення на кошти пенсійних виплат на вищевказаному рахунку позивача, суд вважає необґрунтованою, оскільки вищенаведені норми ст.ст.68-70 Закону №1404-VIII передбачають стягнення коштів пенсії і передбачають умови такого стягнення.

Отже, повна заборона державному виконавцю здійснювати стягнення коштів пенсійних виплат позивача суперечить вимогам Закону №1404-VIII.

Тому відповідна позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Центрального відділу державної виконавчої служби у міста Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) у знятті арешту з коштів на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” (картка № НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у міста Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50, кімн.515, код ЄДРПОУ 36157425) зняти арешт з коштів на рахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” (картка № НОМЕР_2 ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя О.А. Рідзель