Рішення № 94292061, 20.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 січня 2021 року № 520/18886/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків, вул.Ярослава Мудрого,16, ЄДРПОУ 43315445), третя особа Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради (м.Чугуїв, вул.Старонікольська,20,а, ЄДРПОУ 23148343) про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Позивач звернувся до суду з завченим адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 07.12.2020 № ВП № 63504588;

зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відновити виконавче провадження ВП № 63504588 до повного виконання.

Позов обґрунтований тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження, яка винесена державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірною та підлягає скасуванню, адже рішення суду не виконано у повному обсязі, окрема не виплачена нарахована сума допомоги.

Ухвалами суду від 29.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради, витребувано докази.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Третя особа подала через канцелярію суду пояснення щодо адміністративного позову, зазначивши, що управління перерахувало (донарахувало) позивачу одноразову грошову допомогу до 5 травня, проте вказана сума не виплачена, внаслідок відсутності відповідних бюджетних призначень, затверджених на виконання бюджетної програми та розподілених Міністерством соціальної політики.

Позивач в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі 520/7665/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області щодо виплати щорічної разової державної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020; зобов`язано Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області нарахувати і виплатити щорічну разову державну грошову допомогу до 05 травня у 2020 році відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виходячи з 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

06.11.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63504588, пунктом 2 якої зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме нарахувати і виплатити щорічну разову державну грошову допомогу до 05 травня у 2020 році відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виходячи з 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше проведених виплат.

З пояснень третьої особи судом встановлено, що Управлінням проведено нарахування ОСОБА_1 щорічної разової державної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, та 24.07.2020 затверджено відповідне рішення, яким визначена недоплачена частина разової грошової допомоги до 5 травня у сумі 6800.00 грн.

На підставі зазначеної інформації, направленої на адресу відповідача листом від 19.11.2020 № 5222, державним виконавцем, з урахуванням положень п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», прийняте рішення про закінчення виконавчого провадження, з тих підстав, що рішення суду є виконаним у межах наданих повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, викладеним у заявах по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).

Згідно зі ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом першим частини першої ст. 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою ст.13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, судове рішення є виконаним з моменту вчинення боржником дій у спосіб та в порядку, які встановлені у виконавчому документі.

Пунктом 9 частини першої ст.39 Закону № 1404-VII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою вказаної статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно виконавчого листа 520/7665/2020, виданого 08.10.2020 Харківським окружним адміністративним судом, Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради зобов`язано нарахувати та виплатити щорічну разову державну грошову допомогу до 5 травня у 2020 році відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист», виходячи з 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком , з урахуванням раніше проведених виплат.

Судовим розглядом встановлено, що боржником рішення суду в частині виплати донарахованої суми грошової допомоги до 5 травня не виконано, оскільки така виплата здійснюється у межах бюджетних призначень, тоді як на момент відкриття виконавчого провадження відкриті бюджетні призначення за бюджетної програмою за КПКВ 2501150 « щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» відсутні.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що на момент прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 663504588 судове рішення залишилось невиконаним у повному обсязі.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою та другою ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 370 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень", у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статті 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи наведене, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №63504588 від 07.12.2020 року винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №63504588 від 07.12.2020 року підлягає задоволенню.

Поряд із цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження № 63504588, оскільки така похідна позовна вимога заявлена на майбутнє та має бути пов`язана із наявністю протиправної бездіяльності відповідача щодо невідновлення виконавчого провадження у порядку, передбаченому частиною першою ст.41 Закону № 1404-VIII. Вказаною нормою встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 63504588 від 07.12.2020

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя Зоркіна Ю.В.